Справа № 22-ц-24041/2010 Головуючий 1-ї інстанції – Маслов М.І.
Категорія : стягнення кредитної заборгованості Доповідач - Шевченко Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.
при секретарі - Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 червня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про розірвання кредитного договору, договору іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А :
08 вересня 2009 року Публічне акціонерне товариство (на той час Відкрите акціонерне товариство)ВТБ Банк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та неустойку у сумі 385515 грн. 43 коп.
В обґрунтування позову Банк посилався на те, що 03 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 165Ф-ІК-400 за умовами якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 46 500 доларів США строком до 01 вересня 2028 року, для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 у м.Харкові. 03 вересня 2008 року у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився за належне виконання ОСОБА_1 її зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Відповідальність відповідачів є солідарною.
У порушення кредитного договору від 03 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_1 не здійснює свої договірні зобов'язання. Враховуючи викладене, Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно у рахунок заборгованості по кредитному договору від 03 вересня 2008 року 385515 грн. 43 коп. , з яких: заборгованість за кредитом – 367 028,02 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16469,62 грн., пеня за прострочення сплати кредиту – 68,27 грн., прострочена заборгованість за кредитом – 1041,12 грн., пеня за прострочену заборгованість по відсоткам – 908,41 грн.
Крім того позивач просив стягнути з відповідачів солідарно судові витрати у сумі 1700 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.
Відповідачі позов не визнали та заявили зустрічні вимоги про розірвання кредитного та іпотечного договору у зв?язку із зміною істотних обставин та у зв’язку з тим, що кредитний договір у порушення діючого законодавства був укладений не в національній валюті, а в доларовому еквіваленті.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк у рахунок заборгованості по кредитному договору № 165Ф-ІК-400 від 03.09.2008 року 385515 грн. 43 коп. , та 1700 грн. у рахунок сплаченого судового збору і інфрмаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн. в дольовому відношенні по 850 грн. і 60 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 ставиться питання про скасування ухваленого у справі судового рішення та передачу справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до умов Кредитного договору № 165Ф-ІК-400 від 03.09.2008 року банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 46500 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 відсотків річних з кінцевим терміном повернення до 01 вересня 2028 року на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 у м.Харкові. (а.с.6-7).
03 вересня 2008 року у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився за належне виконання ОСОБА_1 її зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Відповідальність відповідачів є солідарною (а.с.8).
Однак відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує і станом на 26.08.2009 року має загальну заборгованість за кредитом у сумі 385515 грн. 43 коп.
Доказів того, що загальна сума заборгованості по вказаному кредитному договору має бути іншою, відповідачами не надано. Із розрахунків заборгованості по кредитним договорам наданих до позовної заяви вбачається, що позивачем при визначенні розміру заборгованості враховувались сплачені відповідачем ОСОБА_1 суми погашення кредиту (а.с.9).
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість по простроченому кредиту, процентах та пені у розмірі 385515 грн. 43 коп. (а. с. 9).
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання, передбачені договором про внесення платежів по кредиту, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в повному обсязі.
Зустрічному позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судом дана належна правова оцінка. Судом встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк (на той час ВАТ ВТБ Банк) на час укладення з відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору та надання їй позики у іноземній валюті у доларовому еквіваленті діяв в межах своєї компетенції на підставі ліцензії та діючого законодавства, яке регулює банківську діяльність.
Та обставина , що розрахунки при погашенні ОСОБА_1 кредиту та сплаті процентів за користування кредитом здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США, який від дня укладення кредитного договору суттєво змінився в бік його зростання, а її дохід, отримуваний в національній валюті не змінився, не є підставою для розірвання кредитного договору.
Укладаючи кредитний договір про отримання позики у доларовому еквіваленті відповідачка діяла на свій страх та ризик, оскільки офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до курсу долара США не є стабільним та встановлюється щоденно Національним Банком України за погодженням Кабінету Міністрів України відповідно до ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору є обґрунтованим і доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, коли судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України судова колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді