Р І Ш Е Н Н Я                  Справа №2-407/2010р.

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 року                                    Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючого – судді Чурупченка М.І.,

    при секретарі – Макуха О.О.,

    з участю представника позивачки – ОСОБА_1,

    відповідача – ОСОБА_2,

    представника органу опіки і піклування – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківці у прим іщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо оздоровлення дитини, -

                                                                    в с т а н о в и в :

    27 липня 2010 року позивачка звернулась до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від перебування у шлюбі з відповідачем, вони мають спільну неповнолітню дитину, доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя з відповідачем не склалось, тому їх шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Корюківського РУЮ Чернігівської області 03 серпня 2006 року, і з цього часу їхня дочка проживає разом з нею. 21.08.2007 року вона уклала шлюб з громадянином Туреччини ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб №2007-001412, від якого мають спільну дворічну доньку. Влітку разом з дітьми, з дозволу відповідача щодо виїзду старшої дочки ОСОБА_5 за кордон, вона кожен рік знаходилась у Туреччині, а в осінньо-зимовий період проживала в Україні, оскільки ОСОБА_5 навчається у школі м. Корюківки Чернігівчської області і потребує догляду. На теперішній час відповідач змінив своє ставлення до дитини, перестав спілкуватись з нею, на дзвінки відповідає погрозою звернутись до міліції, у визначені судом дні не зустрічається з дочкою. Дочка ОСОБА_5 є потерпілою від аварії на ЧАЕС і знаходиться на обліку у Корюківській дитячій лікарні з діагнозом хронічний холіцистіто-холонгітон, тому потребує за рекомендаціями лікарів оздоровлення на морському узбережжі. Незважаючи на це, а також на бажання дитини разом з меншою сестрою оздоровлюватись і відпочивати в Туреччині біля моря, відповідач не дає дозволу на виїзд, чим травмує дитину морально та завдає шкоди її і так слабкому здоров’ю, а оздоровлювати дитину в інших місцях вона не має можливості, оскільки відповідач не приймає участі в додаткових витратах на дитину. ЇЇ теперішній чоловік повністю бере на себе витрати щодо оздоровлення та відпочинку обох дітей. Безпідставно відмовляючи дитині у виїзді за кордон, змінивши своє ставлення до дитини, та показавши байдужість до її здоров’я, відповідач змусив її та дитину постійно дуже нервуватись, що призвело до постійного пригнічення обох та депресії. Тому вона звернулась до суду з цим позовом і просить зобов’язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_5 для виїзду за кордон з метою оздоровлення останньої аж до повноліття, а також стягнути з відповідача на користь дитини моральні збитки у розмірі 500 гривень та на її користь судові витрати у розмірі 37 гривень.

    У судовому засіданні представник позивачки змінив та  уточнив вимоги і просить тільки зобов»язати відповідача надати дозвіл неповнолітній ОСОБА_5 виїзджати за кордон на оздоровлення під час літніх, осінніх, зимових та весняних канікул до настання повноліття а також стягнути судові витрати в сумі 37 грн.

    У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав надав письмове заперечення та пояснив, що при дачі першого дозволу дочці для виїзду за кордон, у них з позивачкою були домовленості щодо терміну перебування за кордоном, недопущення перерв у навчанні і інші, які були повністю проігноровані позивачкою, тому він вважає, що без дотримання таких домовленостей він не має морального права підписувати даний дозвіл. Позивачка посилається на те, що дитина потребує за рекомендаціями лікарів оздоровлення на морському узбережжі, а з довідки Корюківської ЦРЛ Чернігівської області випливає тільки те, що дитина потребує санаторно-курортного лікування і ніяких посилань позивачки про те, що дитина буде відпочивати на курорті, мати добре збалансоване харчування для профілактики її хвороби та належне медичне обслуговування, не має. На даний час він працює провідним інженером з охорони праці в Корюківському міжрайонному управлінні водного господарства, а проживає в с. Охрамієвичі Корюківського району Чернігівської області, тому фізично не має можливості зустрічатися з дочкою у визначений судом час, але він неодноразово звертався, як на протязі учбового періоду, так і на літніх канікулах, надати йому дитину для спілкування та виховання в зручний для нього час, який він зазначав і в своїй позовній заяві на судове рішення на яке посилається позивачка, а саме: кожного тижня з 17 години п’ятниці по 08 годину понеділка, а також половину літніх та зимових канікул, але отримав категоричну незгоду з боку позивачки. Також він впевнений, що перебування його дочки в с. Охрамієвичі, де він мешкає в гарному житловому будинку, та може забезпечити добре збалансоване харчування, різноманітну культурну програму, буде тільки сприяти покращенню здоров’ю його дочки. Щодо бажання дитини відпочивати в Туреччині, то цього літа дитина бажала відпочивати і в с. Охрамієвичі Корюківського району Чернігівської області, погостювати в батька, бабусі та дідуся, але з невідомих причин це було їй заборонено, що також могло травмувати дитину морально та завдати шкоди її і так слабкому здоров’ю. Тому просить відмовити позивачці у задоволенні позову.

    Представник органу опіки і піклування вважає, що дійсно дитина відповідно довідки райлікарні потребує санаторно-курортного лікування, але що саме в Туреччині не вказано, тому в рішенні покладається на розсуд суду.      

    Як встановлено судом, від перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, вони мають одну спільну неповнолітню дитину – дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі між сторонами склалися неприязні взаємовідносини, внаслідок чого вони припинили сімейно-шлюбні відносини і ведення спільного господарства, проживають окремо та розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Корюківського РУЮ Чернігівської області 03 серпня 2006 року, і з цього часу дитина сторін проживає разом з позивачкою. 21.08.2007 року позивачка вдруге уклала шлюб з громадянином Туреччини, ОСОБА_9 ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб №2007-001412, від якого вони мають одну спільну дворічну доньку.

    Дитина сторін, ОСОБА_5, є потерпілою від аварії на ЧАЕС і знаходиться на обліку у Корюківській дитячій лікарні Чернігівської області з діагнозом хронічний холіцистіто-холонгітон та, згідно довідки Корюківської ЦРЛ Чернігівської області від 20.07.2010 року, потребує санаторно-курортного лікування. Дитина сторін, разом з позивачкою з дозволу відповідача щодо її виїзду за кордон, знаходилась у Туреччині, але своєчасно не повернулась для навчання в школі на території України і навчалась в Туреччині 9 місяців, що було підставою ОСОБА_2 звертатись в інстанції по розшуку і поверненню дитини.. На теперішній час відповідач не дає дозволу дитині для виїзду за кордон, мотивуючи свою відмову тим, що  при дачі ним першого дозволу дитині для виїзду за кордон, у них з позивачкою були домовленості щодо терміну перебування за кордоном, недопущення перерв у навчанні і інші, які були повністю проігноровані позивачкою.

 Доказів  позивачкою про те, що дитина буде на саноторно-курортному лікуванні в Туреччині не надано, також не надано доказів, що дитина саме в Туреччині потребує такого лікування та мати добре збалансоване харчування для профілактики її хвороби та належне медичне обслуговування. Те, що в позивачки є теперішній чоловік, ОСОБА_9 і він проживає в Туреччині, не є підставою, що при виїзді позивачки з дитиною до нього, то дитина там буде лікуватись, оскільки такі відомості відсутні. Не надано доказів, де конкретно буде лікуватись дитина за кордоном і де саме знаходиться  місце реєстрації чи проживання (біля моря чи ще десь) теперішнього чоловіка позивачки.  Також немає будь якого направлення в тому числі і з лікувального закладу про те, що дитина потребує виїзду в Туреччину. В позовні заяві позивачка не вказує чіткий період перебування (вибуття і прибуття) дитини за кордоном, тобто число, місяць, рік, а також і місце знаходження.

Позивачкою також не надано суду висновку органу опіки і піклування, щодо доцільності виїзду дитини за кордон (Туреччину) на відповідний період та бажання дитини на цей виїзд.

    Враховуючи вищевказане, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов є необгрунтований, не доведений відповідними доказами і підстав для його задоволення немає, тому в його задоволенні слід відмовити.  

    Оскільки позов задоволенню не підлягає, тому судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення сплачені позивачкою при зверненні з позовом до суду слід залишити за нею, а від сплати державного мита її слід звільнити, як постраждалу від аварії на ЧАЕС.

    Керуючись ст.ст. 7, 8, 10,171 СК України, ст.ст. 81, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України,  суд –  

                                                              в и р і ш и в :

 В задоволенні позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо оздоровлення дитини (надання дозволу на виїзд за кордон) - відмовити.

Звільнити позивачку ОСОБА_4 від сплати державного мита, як потерпілу від аварії на ЧАЕС.    

Витрати понесені позивачкою ОСОБА_4 при зверненні з позовом до суду залишити за нею, а саме:  37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Копію рішення направити сторонам до відому.

  На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                              М.І. Чурупченко