Справа № 2 – 2689/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючої – судді Дурасової Ю.В.

    при секретарі – Крутій Ю.В.

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача  – ОСОБА_2,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до відповідача Публічного акціонерного товариства комедійний банк «Приватбанк» про зміну формулювання причини звільнення, суд –        

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства комедійний банк «Приватбанк» про зміну формулювання причини звільнення. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він працював з 01.11.2006 року по 12.04.2010 року в Публічному акціонерному товаристві комедійний банк «Приватбанк». 30.03.2010 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 Кзпп України. Однак 12.04.2010 року він був звільнений на підставі п.3 ст. 40 Кзпп України за систематичне невиконання трудових обов’язків. З 19.04.2010 року по 04.05.2010 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у 9-ій міській лікарні. 11.05.2010 року він звернувся до Публічного акціонерного товариства комедійний банк «Приватбанк» з метою отримання інформації щодо наявності у банку комісії по трудовим спорам для оскарження наказу про звільнення. Однак відповідь не було надано, тому він вимушений звернутися до суду для оскарження підстав звільнення його з посади. Просить визнати формулювання причини звільнення неправильним та змінити  формулювання звільнення «звільнений за власним бажанням».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що він надав заву про звільнення 22.03.2010 року. Однак вказана заява відповідачем була зареєстрована лише 30.03.2010 року. В заяві зазначено останній робочий день 06.04.2010 року. Відповідно до вимог відповідача він повинен був до звільнення передати кредитні справи, однак передати до вказаного терміну кредитні справи він не зміг, про що інформував адміністрацію відповідною заявою, тому дата його звільнення була перенесена на час, коли справи будуть передані, але 12.04.2010 року його ознайомили з наказом про звільненням за ст. 40 п. 3 Кзпп. Просить позов задовольнити, звільнити формулювання звільнення на «за власним бажанням».

Представник позивача – ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позивач не був ознайомлений з посадовою інструкцією, відповідач не надав доказів що спростовують цю обставину, тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення за п. 3 ст. 40 Кзпп є необґрунтованим; позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням, однак він не був звільнений в зазначений термін через дії адміністрації відповідача, у зв’язки з передачею кредитних справ. Комісія з трудових спорів та профспілковий комітет у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутні тому участі у вирішенні питання про звільнення позивача   за п. 3 ст. 40 Кзпп не приймали. Просить позов задовольнити та змінити формулювання звільнення зазначивши «за власним бажанням».

Представник відповідача в судове засідання після перерви не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяву про розгляд справи у його відсутності, не надав суду докази, що підтверджують заперечення відповідача проти позову, а саме ознайомлення позивача з посадовою інструкцією, у зв’язку з чим оголошувалася перерва в судовому засіданні, тому справа розглянута за матеріалами які є у справі.

Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства,  оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

           У  судовому засіданні встановлені наступні факти, обставини та правовідносини, які регулюються КЗпП,  ЦК України.

Позивач працював з 01.11.2006 року по 12.04.2010 року в Публічному акціонерному товаристві комедійний банк «Приватбанк». 22.03.2010 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 Кзпп України, зазначивши, що останній робочий день 06.04.2010 року. Заява  зареєстрована у ПАТ КБ «Приватбанк» 30.03.2010 року. Згідно запису №6 в трудовій книжці ОСОБА_1 12.04.2010 року звільнено на підставі п.3 ст. 40 Кзпп України за систематичне невиконання трудових обов’язків. З 19.04.2010 року по 04.05.2010 року ОСОБА_1  знаходився на стаціонарному лікуванні у 9-ій міській лікарні, що підтверджено випискою з історії хвороби. 11.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання інформації щодо наявності у банку комісії по трудовим спорам для оскарження наказу про звільнення за п. 3 ст. 40 Кзпп. Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.05.2010 року № 30.1.0.0/2-20100511/258 комісії по трудових спорах на ПАТ КБ «Приватбанк» не існує. Відповідно до наказу від 04.01.2010 року № ZAKL-2010/1-0, ОСОБА_1 об’явлено догану за порушення п. 15 «Положення про роботу в локальних розрахункових мережах «ПриватБанку». Згідно Пояснювальної   ОСОБА_1 від 30.03.2010 року № Э.DG.0.0.0/4-2231 про несвоєчасне передання кредитних справ зазначено: «ним була складена заява про звільнення, в той же день сформовано наказ про встановлення строків передачі справ у 7-ми денний термін. 30.03.2010 року сформована наказ про стягнення щодо співробітника за порушення строків передачі справ. У зв’язку з тим, що при передачі кредитних справ необхідно організувати особисті зустрічі боржників та керівництва банку, процес передачі справ уповільнюється та ускладнюється. Станом на 29.03.2010 року ним передані кредитні справи, які так і не прийняті». Згідно наказу Приватбанк (шаблон № 250) від 02.04.2010 року № Э.DN.УВ-2010-544-п, у зв’язку з порушенням строків передачі справ:  звільнити ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків (ст. 40 п. 3). Останній робочий день 16.04.2010 року. Згідно Службової записки ОСОБА_1 від 02.04.2010 року № Э.DG.0.0.0/4-2345 про зміну статті звільнення зазначено: «прошу змінити номер статті щодо звільнення згідно наказу № Э.DN.УВ-2010-544-п від 02.04.2010 року з ст. 40 п. 3 Кзпп України (за систематичне порушення трудових обов’язків) на ст. 38 Кзпп (за власним бажанням) та змінити дату останнього робочого дня з 06.04.2010 на 16.04.2010 року у зв’язку з тим, що узгоджуючи ми були затягнуті строки підписання акту прийому передачі. Станом на 29.03.2010 року ним передані кредитні справи, які так і не прийняті». Згідно заяви ОСОБА_1 від 02.04.2010 року № Э.DN.УВ-2010-544 заявник повторно надав заяву про звільнення за власним бажання, зазначивши останній робочий день 06.04.2010 року.  

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Кзпп України, комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією0 трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 чоловік. В силу ч. 1 ст. 224 Кзпп України, комісія по трудових спорах є обов’язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях.

Згідно ч. 1 ст. 43   Кзпп України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 Кзпп України, може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст. 43-1 Кзпп України, розірвання трудового договору з ініціативи власника  або уповноваженого ним органу без згоди виборчого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.  

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю. Використання примусової праці забороняється.

При звільненні працівника не було враховане волевиявлення ОСОБА_1, щодо звільнення його з посади за власним бажанням. Заява працівника ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням залишилася не вирішеною роботодавцем, тому суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити та змінити формулювання звільнення з «п.3 ст. 40 Кзпп України за систематичне невиконання трудових обов’язків» на «звільнений за власним бажанням».    

Ухвалюючи рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається; суд також бере до уваги диспозитивність цивільного судочинства згідно якого (ст. 11 ЦПК України), цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 08грн.50коп., а на підставі ст. 81 ЦПК України стягнути 07грн.37коп. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 43, 43-1, 222, 224, 243 КЗпП України, ст. 8, 10, 11, 81, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Публічного акціонерного товариства комедійний банк «Приватбанк» про зміну формулювання причини звільнення - задовольнити.

Змінити в трудовій книжці НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 запис № 6 від 12.04.2010року: «звільнений за   систематичне невиконання трудових обов’язків (ст. 40 п.3 Кзпп України), зазначивши: «звільнений  за власним бажанням (ст. 38 Кзпп України).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комедійний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 08грн.50 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комедійний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37грн. 00 коп.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду  Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги, в порядку ст. 294, 295 ЦПК України.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя:                               Ю.В. Дурасова