П О С Т А Н О В А 1-195/2010 р.
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 жовтня 2010 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., за участю прокурора Мокренка Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Котельне Недригайлівського району Сумської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, пенсіонерки, мешканки АДРЕСА_1 раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України за наступних обставин.
Згідно розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації Ткаченко М.Б. № 110 від 31.03.2005 року, ОСОБА_1 призначено на посаду державного реєстратора апарату районної державної адміністрації з 01.04.2005 року , а також присвоєно черговий 12-й ранг державного службовця в межах шостої категорії посад, визначених ЗУ «Про державну службу».
В посадовій інструкції державного реєстратора Лебединської РДА ОСОБА_1 зазначено, що державний реєстратор забезпечує реалізацію державної політики в сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб – підприємців. Державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці проводить державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців; передає органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»; формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ; здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб – підприємців.
Відповідно до посадової інструкції державний реєстратор має право використовувати отриману у встановленому порядку інформацію від інших органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань тощо для виконання своїх посадових обов’язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 мала 12-й ранг державного службовця в межах 6-ї категорії, мала повноваження щодо здійснення керівництва ділянкою роботи, в зв’язку з чим період вчинення злочину вона була наділена організаційно-розпорядчими обов’язками, тобто згідно п. 1 прим. до ст. 364 КК України, вона була службовою особою.
В загальних положеннях Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» № 755-ІV від 15.05.2003 року (в редакції від 22.09.2005 року) роз’яснено, що державний реєстратор – посадова особа, яка відповідно до цього Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Щодо статусу відомостей Єдиного державного реєстру то ст. 18 Закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено зміни.
В ст. 27 Закону вказано, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, крім іншого, є невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Статтею 29 Закону передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Крім того, в ст. 30 Закону вказано, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених ст. 27 Закону.
Так, 28.09.2005 року ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора Лебединської РДА ОСОБА_1 з приводу внесення змін до статуту ТОВ «Ворожбянське», які пов’язані із зміною учасників товариства.
Для цього ОСОБА_3 надав наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; нотаріально посвідчену копію протоколу зборів учасників № 1 ТОВ «Ворожбянське» від 23.09.05; статут ТОВ «Ворожбянське»; копію платіжного доручення з відміткою банку; нотаріально посвідчені копії заяв учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вихід із складу учасників товариства; нотаріально посвідчена копія договору купівлі-продажу частки в розмірі 99,99% у статутному фонді ТОВ «Ворожбянське», укладеного між ВАТ «Сумигаз» ОСОБА_3 01.08.2005 року та два примірники установчих документів (статуту) у новій редакції.
Отже перелік наданих державному реєстратору документів не був достатнім для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Ворожбянське», оскільки реєстратору не було надано рішення ВАТ «Сумигаз» про вихід із складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, як того вимагає ч. 3 ст. 29 Закону України „ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ” в редакції 2005 року. Державний реєстратор ОСОБА_1 під час приймання документів від ОСОБА_3 повинна була встановити це, однак через несумлінне виконання своїх службових обов’язків не зробила цього, що в подальшому призвело до настання тяжких насліків.
Так, пунктом 1.1. договору від 01.08.2005 року передбачалось, що покупець (ОСОБА_3.) за придбану частку в розмірі 99,99% статутного фонду ТОВ «Ворожбянське» повинен заплатити продавцю (ВАТ «Сумигаз») загальну суму в розмірі 500 тис. грн.
Крім того, в п. 2.1.договору від 01.08.2005 року вказано, що право власності на частку до Покупця (в даному випадку ОСОБА_3.) переходить з дня проведення повного розрахунку за частку та державної реєстрації змін до Статуту, що пов’язані з відчуженням частки у статутному фонді товариства.
В даному випадку ОСОБА_1 повинна була враховувати, що вищевказаний договір купівлі-продажу від 01.08.2005 року не вступив в закону силу, так як на момент вчинення нею дій по внесенню змін до установчих документів на договорі не було відмітки нотаріуса про сплату ОСОБА_3 повної суми грошових коштів на користь ВАТ «Сумигаз» за придбану частку в розмірі 99,99% у статутному фонді ТОВ «Ворожбянське».
Також ОСОБА_1 через неналежне виконання своїх службових обов’язків, провела державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ „Ворожбянське” без відому та відповідних рішень ВАТ „Сумигаз”, як учасника і власника частки статутного фонду товариства в розмірі 99,99%, що в подальшому призвело до її незаконного відчудження, що завдало збитки ВАТ «Сумигаз» на суму 500 тис. грн.
Таким чином, ОСОБА_1 за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби – не належним чином виконала свої службові обов’язки, внаслідок чого зареєструвала зміни до статуту, а саме виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_4, виключення зі складу учасників ВАТ „Сумигаз” та зміну форми власності юридичної особи на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному фонді від 01.08.2005 року.
Крім того, державний реєстратор ОСОБА_7 в порушення ст. 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» не відмовила в проведенні державної реєстрації у зв’язку з невідповідністю відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації та невідповідності відомостей про учасників юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Внаслідок службової недбалості ОСОБА_1, яка виразилася в неналежному виконанні своїх службових обов’язків та в порушенні вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», нею 28.09.2005 року в службовому приміщенні Лебединської РДА було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ «Ворожбянське», що призвело до того, що єдиним учасником та власником ТОВ «Ворожбянське» став ОСОБА_3, а ВАТ „Сумигаз” втратило право учасника товариства та частку розміром 99,99 % у статутному фонді ТОВ «Ворожбянське», в зв’язку з чим підприємство ВАТ «Сумигаз» втратило право на отримання суми в розмірі 500 тис. грн. за відчужену частку у статутному фонді ТОВ «Ворожбянське» і це призвело до спричинення ВАТ «Сумигаз» збитків на суму 500 тис. грн., що є тяжкими наслідками.
Допитана в судовому засіданні підсудна свою вину не визнала. В подальшому під час розгляду справи ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про закриття кримінальної справи на підставі ст. 71 п. 5 КПК України у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши думку прокурора, підсудної, суд вважає клопотання про закриття справи обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з п. 5 ст. 71 КПК України провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв’язку із закінченням строків давності. У відповідності з п. 3) ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років. Суд у судовому засіданні на наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України , закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком( ст. 111 КПК України).
ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, злочину було вчинено 28 вересня 2005 року, тобто більше 5 років тому, отже є підстави для закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ст. 71, 111 КПК України, п. 3) ч. 1 ст. 49 КК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України закрити на підставі п. 5 ст. 71 КПК України – у зв’язку з закінченням строків давності.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 7 діб з дня її винесення.
Суддя