Р І Ш Е Н Н Я
2- 574/2010 р.
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2010 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А. при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 серпня 2009 року відповідачем йому були заподіяні легкі тілесні ушкодження. За вищевказані дії вироком Сумського райсуду Сумської області від 24 березня 2010 року ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч.1 КК України і підданий покаранню у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 600 гривень. Але зазначеними діями ОСОБА_2 позивачу були заподіяні також матеріальна та моральна шкода, які ним в добровільному порядку не відшкодовані. Позивач зазначав, що на лікування він витратив 508, 93 гривень, крім того витрати на оплату правої допомоги адвокату склали 600 гривень. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000 гривень. Просив стягнути з відповідача 1108,93 гривень матеріальної шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.
В ході розгляду справи позивач збільшив свої вимоги, пославшись на те, що відповідно до рецепту призначеного йому лікарями поліклініки ГУМВС, де він проходив стаціонарне лікування в період з 15 по 25 вересня 2009 року, ним було придбано ліків на суму 1646 гривень 12 копійок, що підтверджується відповідними чеками. Просив стягнути з відповідача 2246,12 грн. матеріальної шкоди, а також 5000 гривень моральної шкоди і всі понесені витрати по справі.
В судове засідання позивач не з»явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, змінені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з»явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях позов не визнавав, пояснюючи, що позивач має ряд хронічних хвороб і придбавав ліки саме для їх лікування, а не для лікування завданої травми. Крім того, вважав, що позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 24 березня 2010 року встановлено, що 19 серпня 2009 року близько 11 години 30 хвилин на ставку поблизу с. Постольне Сумського району між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спір з приводу використання ставка, а саме, можливості підсудним ОСОБА_2 вилову риби зі ставка, який орендує для товарного виробництва потерпілий ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_2 в нецензурній формі намагався довести те, що ОСОБА_1 ніяких прав на став не має, а тому риба, яка була запущена в ставок, належить жителям с. Постольне у необмеженій кількості. ОСОБА_1 наполягав на тому, що став ним орендований, а тому вилов риби жителями с. Постольне повинен проводитися в межах, визначених договором оренди. Цей спір переріс у конфлікт, під час якого ОСОБА_2, продовжуючи ображати ОСОБА_1, наніс йому сильний удар кулаком в обличчя від чого той впав на землю. Внаслідок нанесення удару ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні нижньої губи розміром 2,3 х 3,5 см., на тильній поверхні суглоба нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті садна смугастої форми розміром 0,3 х 0,4 см., які за висновком судово-медичної експертизи кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження без розладу здоров*я.
Зазначеним вироком суду від 24 березня 2010 року відповідач визнаний винним за ч. 1 ст. 125 КК України і засуджений до штрафу в доход держави в розмірі 600 гривень.( ар. с. 304).
Вирок суду сторонами не оскаржувався і набрав законної сили 8 квітні 2010 року.
Отже, вина відповідача в заподіянні шкоди позивачу встановлена вироком суду, що набрав законної сили.
У відповідності з ст. ст. 1166,1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що придбані ним ліки були використані саме для лікування травми, завданої йому відповідачем.
Відповідач звернув увагу суду на те, що необхідності в придбанні зазначених в чеках ліків, які начебто купував позивач для лікування завданих відповідачем тілесних ушкоджень, взагалі не було. Зокрема, шприци, лазолван в капсулах, глюкоза, диклоберл, корвалол, ревмоксикам, анальгін взагалі не використовуються для лікування завданих позивачу тілесних ушкоджень.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка лікар поліклініки ГУМВС Полуян І.І. пояснила суду, що з огляду на завдані позивачу тілесні ушкодження застосування будь яких медикаментозних препаратів є зайвим, оскільки для загоєння тілесних ушкоджень потрібен час, а не спеціальне лікування.
З довідки сектору медичного забезпечення ГУМВС України в Сумській області від 23 червня 2010 року вбачається, що позивач знаходився на лікуванні в стаціонарному відділенні лікарні (з поліклінікою) ГУМВС з 15 вересня 2009 року по 25 вересня 2009 року з діагнозом ДЕ І - II ст. субкомпенсований, змішаного генезу (судинний, вертеброгенний, посттравматичний) з помірним лікворогіпертензівним стійким астеноцефалгічним синдромом.
Супутній діагноз: аномалія Кімерлі, остеохондроз шийного відділу хребта, вторинна цервекокраніалгія з елементами ВБН в стадії нестійкої ремісії, часткова нисхідніа атрофія ЗН обох очей, агніоспазм сітківки обох очей.
За час перебування у стаціонарному відділенні призначено лікарські препарати, на які посилається позивач в своєму позові і які фактично були використані для лікування наявних у позивача хронічних хвороб, не пов’язаних з завданими відповідачем тілесними ушкодженнями.
Таким чином, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що придбані ним ліки використані ним для лікування саме завданих йому відповідачем тілесних ушкоджень.
Отже, в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Разом з тим, суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій відповідача позивачу була завдана моральна шкода, оскільки позивач отримав тілесні ушкодження, з приводу яких знаходився на лікуванні, зазнав фізичного болю, на тривалий час був порушений його звичний спосіб життя.
Однак, враховуючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, глибину моральних страждань позивача, матеріальний стан відповідача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, відмовивши в іншій частині за безпідставністю позовних вимог.
Судові витрати в розмірі 600 гривень за надання юридичної допомоги необхідно стягнути з відповідача, оскільки розмір понесених ним витрат підтверджується копією квитанції про оплату правової допомоги( ар.с. 10) та угодою про надання правової допомоги( ар.с.9).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 600 гривень витрат на правову допомогу та 1000 гривень моральної шкоди.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності з ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213, 214, 256 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1167 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600 гривень витрат на правову допомогу та 1000 гривень моральної шкоди, а всього 1600 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 8 гривень 50 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 гривні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя