№ 2-31/2010

Р І Ш Е Н Н Я                  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 жовтня  2010 року                                                            с. Петриківка

  Петриківський райсуд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Іщенко І.М. при секретарі Клисак Н.Г., за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту користування житловою площею та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, сектора громадянства еміграції тар реєстрації фізичних осіб Петриківського РВ УМВС України, Елизаветівської сільської ради Петриківського району про визнання фізичної особи такою, що втратила право на користування

                                                           В С Т А Н О В И В

   В червні 2009 року до суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 в якому зазначив, що відповідачу на праві приватної власності належить житловий  будинок АДРЕСА_1.

   В зазначеному будинку він зареєстрований і проживає з березня ІНФОРМАЦІЯ_1 року за згодою відповідача та своєї матері ОСОБА_4 яка проживала в спірному будинку  з 2005 по ІНФОРМАЦІЯ_1 рік. Після її смерті відповідач наполягав щоб він знявся з реєстрації, але другого житла в нього не має і він проживає  в його будинку і користується земельною ділянкою.

     Позивач  просить суд встановити безстроково  сервітут – право користування ним житловою площею в будинку АДРЕСА_1, виділивши йому в користування кімнату площею 17,5 кв.м.,  кухню площею 2,7 кв.м.  В спільному користування залишити коридор площею 8,8 кв.в., кухню площею 9,5 кв.м. і господарські будівлі.

   Відповідач ОСОБА_3  позов не визнав і  звернувся із зустрічним позовом до  ОСОБА_2 про визнання реєстрації фізичної особи недійсною та зняття з реєстрації позивача з житлового будинку.

   В судовому засіданні  ОСОБА_2  підтримав свої вимоги, пояснивши, що він зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_1  з 6.03.2006 року, який належить на праві власності відповідачеві.

До цього часу він не мав роботи і паспорту громадянина України з місцем реєстрації.

  Його мати ОСОБА_4 яка проживала і була зареєстрована в зазначеному будинку домовилась про його прописку із  власником ОСОБА_3, заповнювала особисто анкету на реєстрацію від його імені і відповідач не заперечував проти реєстрації.  На яких умовах його зареєстрував відповідач він не знає, в паспорті він зареєстрований з 6.03.2006 року по цей час, користується будинком і земельною ділянкою.

З відповідачем  має неприязні відносини, іншого житла не має, вважає що має право на постійне  проживання в будинку і його  користування.

Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав.

    Відповідач  позов ОСОБА_2 не визнав, підтримав свої вимоги в судовому засіданні, пояснивши, що  мати позивача ОСОБА_4  разом із  сином проживали в його будинку  по вул.. Центральна, 47 в с. Єлизаветівка  з його дозволу, з 2005 по ІНФОРМАЦІЯ_1 рік, так як їй необхідно було отримати пенсію за віком, а її сину отримати паспорт. Він погодився зареєструвати  позивача терміном на 1 рік про що зробив відмітку на бланку  заяви про згоду на  реєстрацію ОСОБА_4 на один рік, але останній  не бажає знятись з реєстрації, у них неприязні стосунки, він як власник не може користуватись належним йому будинком и земельною ділянкою.

Вважає, що  постійна реєстрація ОСОБА_2 є недійсною, так як він не давав згоду на його постійну реєстрацію, а давав згоду його матері ОСОБА_2 про реєстрацію її сина  тимчасово тільки на 1 рік для отримання ним паспорту громадянина України, паспортист йому не роз’яснив, що тимчасової реєстрації не існує.

    Начальник сектору громадянства еміграції та реєстрації фізичних осіб Петриківського РВ УМВС Ситнік Т.О. вважає позов ОСОБА_3 вирішити по погляд суду і пояснила, що ОСОБА_2 був зареєстрований сектором ГІРФО Петриківського РВ на постійний термін  з 6.03.2006 року і тимчасова реєстрація діючим законодавством  була не передбачена. Але оскільки в заяві ОСОБА_2 зроблено запис власником будинку ОСОБА_3 « не заперечую строком на один рік», то ОСОБА_2 необхідно було б  відмовити в реєстрації в будинок.

  Заслухавши сторони, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступного :

    Судом було встановлені факти і наступні їм правовідносини.

    Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_3 належить на праві власності  з 21.03.2005 року будинок в АДРЕСА_1 ( а.с. 17)

   В  заяві для реєстрації за місцем проживання по якій ОСОБА_2 був зареєстрований за вищезазначеною адресою власником будинку - ОСОБА_3 зазначено, що він не заперечує на реєстрацію терміном 1 рік (а.с.  ), що  підтвердив відповідач  в судовому засіданні.

   Сам ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що власноручно  заяву для реєстрації в будинок АДРЕСА_1 він не писав і не підписувався, це робила за нього його мати ОСОБА_4 яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 році.

  Начальник СГІРФО Петриківського РВ ГУМВС Ситнік Т.О. в суді зазначила, що ОСОБА_2 був зареєстрований за зазначеною адресою з 6.03.2006 року і  на той час тимчасова реєстрація не була передбачена діючим законодавством, і паспортисту  ОСОБА_6 яка тоді працювала в Елизаветівській сільраді  необхідно було відмовити в завірянні заяви в Петриківському РВ ГУМВС, оскільки власник будинку не бажав постійної реєстрації ОСОБА_2 в своєму будинку.

    Таким чином реєстрація ОСОБА_2 у березні ІНФОРМАЦІЯ_1 року була проведена з порушенням законодавства і тому має бути визнана недійсною.

     Сторонами не заперечувались в суді ті обставина, що вони мають неприязні між собою стосунки, власник будинку ОСОБА_3 не має  змоги реалізувати право користування, проживання і розпоряджання своїм житловим будинком.

    Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї чи інших осіб.

Відповідно до ст.. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів  права власності.

   Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

   Приймаючи до уваги, що право власності є непорушним, власник будинку не може користуватись майном на свій розсуд і наполягає на зняття ОСОБА_2 з реєстрації, сам позивач заяву про реєстрацію не підписував і не заповнював особисто, суд вважає  позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, визнати реєстрацію  в спірному житловому будинку ОСОБА_2 недійсною і зобов’язати відповідний орган зняти його з реєстрації.

   Вимоги ОСОБА_2 про встановлення житлового сервітуту задоволенню не підлягають, так як в суді встановлено, що відповідач  є власником будинку і заперечує проти користування його будинку.

У відповідності ст..401 ЦК України право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

     Судом враховуються вимоги ч.3 ст.402 ЦК України, згідно з якою у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

         Позивач не надав доказів того, що він звертався до ОСОБА_3 з проханням обговорити умови встановлення сервітуту.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 відмовлено  Петриківським судом  від 23.12.2008 року в його позові про захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння судом до уваги не приймається, так як в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2009 року вказано, що предметом розгляду в суді першої інстанції про вселення та реєстрації до будинку незаконними не були.

           В даному судовому засіданні відповідачем заявлені такі вимоги, доведено в суді, що ОСОБА_2  був зареєстрований постійно  в спірному будинку без згоди на це власника ОСОБА_3

           Посилання позивача на те, що він не працює і йому не має де жити, не мають правового значення по суті заявлених вимог, так як право власності  ОСОБА_3 є непорушним і охороняється законом.

   Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 383, 386, 391   ЦПК України, суд

                                                         В И Р І Ш И В

       В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту користування житловою площею – відмовити.

     Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, сектора громадянства еміграції тар реєстрації фізичних осіб Петриківського РВ УМВС України, Елизаветівської сільської ради Петриківського району про визнання фізичної особи такою, що втратила право на користування – задовольнити.

   Реєстрацію ОСОБА_2 від 6 березня 2006 року в будинку АДРЕСА_1 визнати недійсною.

       Зобов’язати сектор  громадянства еміграції тар реєстрації фізичних осіб Петриківського РВ УМВС України зняти з реєстрації ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1.

   Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 17 грн  за сплату судового збору і 37 грн 80 коп за інформаційне-технічне забезпечення, а всього 54 грн 80 коп на користь ОСОБА_3.

   Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Дніпропетровської області на протязі 10 днів з дня оголошення.

Суддя                                                                                                     Іщенко І.М.