Справа № 2 – 1279/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09. 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Дурасової Ю.В.

при секретарі –Крутій Ю.В.

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника третьої особи – Лутоніної Надії Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», третя особа без самостійних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області  про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я, суд –

ВСТАНОВИВ:

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Рудоуправління імені Кірова», третя особа без самостійних вимог залучена у справу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я і в обґрунтування якого вказав, що він працював на підприємствах відповідача шахта «Північна», шахта №1 ім. Артема та шахта №2 ім. Артема РУ ім. Кірова ВЩ «Кривбасруда» з 13.07.1963 по 01.01.1989 роки виробничим майстром, підземним слюсарем, підземним черговим слюсарем та з ремонту устаткування, в умовах впливу шкідливих факторів. У 2009 році в нього було виявлено професійне захворювання як наслідок праці в умовах впливу запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК на протязі 21 року 9 місяців згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання. Згідно п. 19 цього акту в його захворюванні винні адміністрація шахти «Північна», шахти №1 ім. Артема та шахти №2 ім. Артема РУ ім. Кірова, які в період його роботи на підприємстві допустили порушення ст. 151 Кзпп України. Встановлено основний діагноз його захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень І ступеня (пиловий бронхіт І-ст., емфізема легень І-ст.). Згідно огляду МСЕК визначено ступінь втрати професійної працездатності  25% без встановлення інвалідності. Йому призначена одноразова допомога, виплачуються регресні виплати, однак моральна шкода не відшкодовувалася. У зв’язку з професійним захворюванням йому нанесена моральна шкода яка полягає в фізичних та душевних стражданнях. Фізичні страждання це постійний біль за грудиною, головний біль, запаморочення, підвищення тиску, загальна слабкість та ін., що впливає на організацію його життя. Просить стягнути з відповідача на йго користь моральну шкоду в розмірі 80000 грн. .

Позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що на роботу він прийшов добровільно, до роботи його не примушували. На роботу він пішов за власним волевиявленням, однак отримав професійне захворювання, яке було виявлене тільки в 2009 році. В акті розслідування профзахворювання вказано, що було порушення техніки безпеки, були перевищені умови допустимості пилу, це спричинило йому моральну шкоду. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, не надав заяву справу слухати у відсутності представника відповідача. Позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи. В порядку ст. 224 ЦПК України суд ухвалив справу слухати в заочному порядку. Суд враховує заперечення на позов про стягнення моральної шкоди, які надані до суду, згідно яких, представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду про стягнення моральної шкоди, що передбачено ст. 233 Кзпп. Тобто якщо позивачу втрату професійної працездатності було встановлено у квітні 2009 року, то він мав звернутися до суду щодо розгляду його позовних вимог на протязі 3-х місяців, а саме до липня 2009 року. Однак своїм правом позивач не скористався. Крім того позивачем не надано розрахунок розміру моральної шкоди, не вказано з яких міркувань виходить позивач визначаючи розмір моральної шкоди.  

Представник третьої особи без самостійних вимог - Лутоніна Н.В., у судовому засіданні проти позову не заперечувала, суду пояснила, що по даним правовідносинам підприємство є належним відповідачем.  

Вислухавши позивача, представника третьої особи без самостійних вимог, дослідивши матеріали справи,    оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

 У судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини, які регулюються Конституцією України, ЦК України, «Правилами відшкодування власником підприємства, установи або уповноваженою особою шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»,   Кзпп, Законом України «Про охорону праці»,  Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».  

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював на підприємствах відповідача шахта «Північна», шахта №1 ім. Артема та шахта №2 ім. Артема РУ ім. Кірова ВЩ «Кривбасруда» з 13.07.1963 по 01.01.1989 роки виробничим майстром, підземним слюсарем, підземним черговим слюсарем та з ремонту устаткування, в умовах впливу шкідливих факторів. У 2009 році в нього було виявлено професійне захворювання як наслідок праці в умовах впливу запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК на протязі 21 року 9 місяців згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання. Згідно п. 19 цього акту в його захворюванні винні адміністрація шахти «Північна», шахти №1 ім. Артема та шахти №2 ім. Артема РУ ім. Кірова, які в період його роботи на підприємстві допустили порушення ст. 151 Кзпп України. Встановлено основний діагноз його захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень І ступеня (пиловий бронхіт І-ст., емфізема легень І-ст.). Згідно огляду МСЕК визначено ступінь втрати професійної працездатності  25% без встановлення інвалідності. Позивачу призначена та виплачена одноразова допомога, виплачуються регресні виплати, однак моральна шкода не відшкодовувалася. У зв’язку з професійним захворюванням позивачу нанесена моральна шкода яка полягає в фізичних та душевних стражданнях. Фізичні страждання це постійний біль за грудиною, головний біль, запаморочення, підвищення тиску, загальна слабкість та ін., що впливає на організацію життя позивача.

Відповідно до Конституції України – життя та здоров’я людини, є найвищою цінністю.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»                             від 19.11.1992р. № 2801-XII, здоров'я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної  шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Розмір відшкодування моральної шкоди, що заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, визначається судом. При цьому суд враховує: характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, тяжкість ушкодження здоров’я, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також вина потерпілої особи, якщо вона своєю поведінкою сприяла виникненню шкоди, (наприклад, порушила правила техніки безпеки на виробництві), істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, негативний вплив на професійну спроможність, інші обставини, які мають істотні значення.

Маральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Суд ухвалюючи рішення, вважає за необхідне роз’яснити, що відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я слід відрізняти від відшкодування додаткових витрат: на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санітарно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, оскільки вони спрямовані на компенсацію майнових витрат.

Порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів та норм адміністрацією підприємства в період роботи позивача, призвело до захворювання позивача.

В судовому засіданні встановлено, що підприємство мало забезпечити належні умови праці. Винним в спричинені шкоди, є підприємство, яке не створило безпечних умов праці, не виконувало норми та правила охорони праці – гігієнічні регламенти і нормативи. Вина підприємства доведена в повному обсязі.

Внаслідок отримання професійного захворювання позивачу були заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинило за собою погіршення реалізації його професійних можливостей, інші негативні наслідки. При зміні погодних умов він відчуває сильні болі.   В результаті придбаного ним професійного захворювання порушений його побут, склад життя. В результаті придбаного професійного захворювання і часткової втрати працездатності позивачу причинена з вини підприємства моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України – на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови роботи.  

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральний збиток полягає у фізичному болі і стражданнях,  яких фізична особа випробувала в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.  

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його законних прав та інтересів.

Позивач оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної професійними захворюваннями, отриманими ним при виконанні трудових обов'язків в розмірі 80000грн.   Однак, виходячи з того, що при визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 80000грн. значно перевищена, тому позов підлягає частковому задоволенню.  

Відповідно до ст. 13 Закону страховим випадком, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та (або) соціальних послуг.

Страховий випадок настав 01.04.2009 року, коли позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням 25%.

В результаті захворювання, позивач вимушений постійно лікуватися, страждає від болю, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.                

В судовому засіданні встановлено, що ДП «Рудоуправління імені Кірова» є належним відповідачем у даній справі, тому з нього необхідно стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачу 3000 грн., які визначені судом з урахуванням вимоги розумності та справедливості.  

Суд вважає, що витрати у справі необхідно покласти за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, «Правилами відшкодування власником підприємства, установи або уповноваженою особою шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»,   КЗпП, Законом України «Про охорону праці»,  Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ЦК України, ст. 8, 10, 11, 81, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», третя особа без самостійних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області  про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 3000грн.

В інших вимогах відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, в порядку ст. 294, 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя:                                                 Ю.В. Дурасова