Справа № 2-3462-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

30 вересня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді        Кізюн Л.І.

при секретарі                   Рівному Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна” про визнання права власності та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 700000,00 грн. Боргу за договором міни від 14.06.2010 року на користь позивача.

Пізніше позивач уточнив позовні вимоги, просив залучити в якості співвідповідачів Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію та Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна”, визнати за ним право власності на 1/3 частини житлової квартири АДРЕСА_2;  стягнути з відповідача ОСОБА_2 700000,00 грн. боргу за Договором міни від 14.06.2010 року на користь ОСОБА_1.;

Також, просив зобов’язати Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію призначити державну приймальну комісію по прийняттю в експлуатацію об’єднану квартиру АДРЕСА_1, що відповідно складає: житлова площею 228,6 кв.м. та загальна площа 306,5 кв.м. та затвердити акт державної приймальної комісії; визнати за ОСОБА_1 право власності на об’єднану квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно складає: житлова площею 228,6 кв.м. та загальна площа 306,5 кв.м. та зобов’язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна” (01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на об’єднану квартиру АДРЕСА_1, що відповідно складає: житлова площа 228,6 кв.м. та загальна площа 306,5 кв.м.

Позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування квартири від 08.12.2004 року (зареєстровані КП БТІ м. Києва 27.12.2004 р.) загальною площею 185,8 кв.м. та квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 10.12.2004 року (зареєстровані КП БТІ м. Києва 27.12.2004 р.) загальною площею 126,5 кв.м.

ОСОБА_2 є власником 1/3 частини житлової квартири в  АДРЕСА_2  на підставі договору дарування від 14.03.2003 року.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. було укладено Договір міни від 14.06.2010 року, відповідно до умов якого кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність належне їй майно в обмін на інше майно на умовах, що визначені даним договором.

Розділом 2 Договору визначено, що між сторонами здійснюється обмін наступним майном:

- житлові квартири в АДРЕСА_3, загальною площею 185,8 кв.м. та квартира за номером 29 загальною площею 126,5 кв.м., власником яких є позивач.

- 1/3 частини житлової квартири в  АДРЕСА_2,  власником якої є відповідач.

Майно передається один одному за місцем знаходження майна сторони, що виступає як продавець, протягом 10 днів з моменту укладення даного договору за актом приймання-передачі.

Крім того Договором встановлено, що ОСОБА_2 здійснює доплату за отримане майно в розмірі 700000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп. на наступних умовах:

- 50 % від суми, що вказана у пункті 4.1 Договору – протягом 3-х робочих днів після підписання акту здачі-приймання майна.

- 50 % від суми, що вказана у пункті 4.1 Договору – під час оформлення нотаріального договору міни.

21.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на виконання вимог Договору було підписано акт прийому-передачі майна по Договору міни від 14.06.2010 року.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що після підписання акту здачі-приймання, сторони обумовили, що протягом 20 робочих днів ними оформлюється нотаріальний договір міни у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Затварницької Інни Петрівни за наступною адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 43/16, офіс № 5. До моменту підписання угоди сторони повинні отримати всі необхідні документи для укладання нотаріального договору міни, однак ОСОБА_2 ухиляється від виконання вимог договору.

Позивач також зазначив, що у квартирах за АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 було зроблено без його відома перепланування, а у 2005 році матір’ю позивача було замовлено робочий  проект: «Перепланування з об’єднанням квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 м. Києва» за 2005 рік, що виготовлено ВАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (ліцензія серії АБ № 208502).

Даний проект було погоджено у встановленому порядку з Печерською РДА у м. Києві, АК «Київенерго», ДНДПВІ «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», ОСББ «Житловий комплекс «Віденський» та власниками квартир.

Вищезазначені документи було передано ОСОБА_2 разом з актом приймання-передачі та на підставі них він зробив незаконне перепланування.

Після проведених робіт площа об’єднаної квартир за  АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 складає: житлова площею 228,6 кв.м. та загальна площа 306,5 кв.м.

Будинок належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва в особі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

З метою належного володіння квартирою позивач звернувся до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням ввести у встановленому порядку квартиру в експлуатацію, та до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна” з проханням зареєструвати право власності на зазначені квартири з незначним переплануванням, однак отримав відмову.

Зазначені обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з’явилися, до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечував.

Відповідач КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна» в судове засідання не з’явився, просили слухати справу у відсутності їх представника, проти позову заперечували.

Відповідач Печерська районна в м. Києві державна адміністрація у судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника, проти позовних вимог заперечували в частині зобов’язання їх вчиненню дій по прийняттю в експлуатацію об’єднану квартиру АДРЕСА_1

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини на підставі укладеного Договору міни від 14.06.2010 року, який було укладено в письмовій формі, без його нотаріального посвідчення, що сторонами не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги положення вимог закону, суд вважає, що в даному випадку Договору міни від 14.06.2010 року щодо наміру сторін укласти договір міни мав бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений, оскільки для даного виду договорів передбачене обов’язкове їх нотаріальне посвідчення.

Проте, вимоги закону зазначені вище, сторонами виконано не було.

За таких обставин Договір міни від 14.06.2010 року в силу закону є нікчемним з моменту його укладання та додаткового визнання його в судовому порядку не потребує, оскільки сторонами не оспорюється спірний правочин.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлової квартири в  АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_2 700000,00 грн. боргу по Договору міни від 14.06.2010 року на користь ОСОБА_1. – не підлягають задоволенню.

Відповідно до розділу 9 Рішення Київської міської ради «Про правила забудови м. Києва» від 27.01.2005 року № 11/2587, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється згідно з Порядком прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, що затверджується Кабінетом Міністрів України, експлуатація та використання об'єктів, не завершених будівництвом і не прийнятих в експлуатацію, забороняється, а прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів, споруджених за рахунок позабюджетних коштів, здійснюється на підставі актів робочих комісій державними приймальними комісіями, які призначаються відповідними районними у м. Києві державними адміністраціями.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. А згідно частини 5 статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.3, 1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. N 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулась до БТІ.

Обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відсутність первинної реєстрації не може бути підставою для відмови у реєстрації права власності оскільки, згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. N 7/5до ст.ст. 16, 331, 328, 526, 629 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна” про визнання права власності та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на об’єднану квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 228,6 кв.м. та загальною площею 306,5 кв.м.

Зобов’язати Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію призначити державну приймальну комісію по прийняттю в експлуатацію об’єднану квартиру АДРЕСА_1, що відповідно складає: житлова площею 228,6 кв.м. та загальна площа 306,5 кв.м., і затвердити акт державної приймальної комісії.

Зобов’язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на об’єднану квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 228,6 кв.м. та загальною площею 306,5 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                       Л.І. Кізюн

Ў