Справа № 2-508/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді             Дубовика П.В.

з секретарем                       Івасенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної адміністрації невиплачені кошти за період 01.08.2009 року по 31.05.2010 року, що передбачені ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) в сумі 2327,1 грн. та ст.48 Закону за 2009 рік в сумі 2410 грн., мотивуючи тим, що він отримував зазначені кошти у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав. Розмір невиплачених коштів за ст.ст. 37, 48 Закону становить вказану вище суму.

Сторони в судове засідання не з’явились, просять справу розглядати без їх участі, представник відповідача щодо задоволення позову заперечує.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід  задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи інвалідності й проживає в АДРЕСА_1, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93,  віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту, посвідчення потерпілого ЧАЕС та довідками.

Відповідно до ст.ст. 37, 48 Закону позивач має право на відповідні доплату та допомогу, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за ст.37 – 1,6 грн. та за ст.48 – 90 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом передбачені наступні виплати:

ст.37 - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 30 % від мінімальної заробітної плати;

ст.48 - щорічна  допомога   на   оздоровлення  виплачується: інвалідам 1 та 2 груп, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - чотири  мінімальні заробітні плати.

Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 усупереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і, зокрема:

для щомісячної грошової доп омоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 160 тис.крб. (1,6 грн. за гр.реф.) ;

щорічна  допомога на оздоровлення  виплачується: інвалідам 1 та 2 груп, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – 2670 тис.крб. (26,7 грн. за гр.реф.), інвалідам III групи – 2150 тис.крб. (21,5 грн. за гр.реф.).

            Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Позивачем ставиться питання про стягнення коштів, передбачених ст.37 Закону за період з 01.08.2009 року по 31.05.2010 року  та передбачених ст.48 Закону, за 2009 рік.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 1.04.2009 р. - 625 грн.,    

з 1.07.2009 р. - 630 грн.,

з 1.10.2009 р. - 650 грн.,

з 1.11.2009 р. - 744 грн.,

з 1.01.2010 р. - 869 грн.,

з 1.04.2010 р. - 884 грн.

В зв'язку  з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить:

за ст.37 Закону:

за 2009 рік: 630х0,3х2+650х0,3+744х0,3х2-8=1011,4 грн.;

за 2010 рік: 869х0,3х3+884х0,3х2-8=1304,5 грн.;

а всього за ст.37 Закону 2315,9 грн.

В стягненні решти суми слід відмовити за безпідставністю.

за ст.48 Закону:

за 2009 рік (з виплатою в травні 2009 року): 625х4-90=2410 грн.

Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.ст. 37, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому,  суд визнає дії відповідача протиправними й вважає, що позов підлягає задоволенню.

Позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а від сплати судового збору - звільнений згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 37, 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 10, 11, 60, 196, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст. 37, 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у фіксованому розмірі, протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва , передбачену ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.08.2009 року по 31.05.2010 року, в сумі 2315,9 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, передбачену ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 2410 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва , передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на решту суми відмовити за безпідставністю.

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Народицький районний суд може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення з направленням копії скарги до апеляційного суду Житомирської області.

СУДДЯ: