Справа №22-2375/07 р. Головуючий у 1 інстанції - Мальований Ю.М
Категорія -11 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М
суддів: Рецебуринського Ю.Й.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Артемівського професійного аграрного ліцею на рішення Артемівського міськрайсуду від 13 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Артемівського професійного аграрного ліцею про стягнення заборгованості по договору,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Артемівського міськрайсуду від 13 грудня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: на його користь з відповідача було стягнуто заборгованість за договором надання правової допомоги 1521 грн. 37 коп. з відрахуванням від неї відповідного прибуткового податку, судові витрати у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі ЗО грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що ніякої заборгованості вони перед ОСОБА_1 не мають. Відповідно до наданих документів, з позивачем було укладено договір про надання юридичної допомоги учбовому закладу, тобто договір про надання послуг. Правовідносини між сторонами виникли у період дії ЦК України в редакції 1963 р. і суд зобов'язаний був застосувати скорочені строки позовної давності. Крім того, суд, вважаючи дію договору від 2001 р. продовженим на 2002 та 2003 р., не прийняв до уваги оговорені в першому договорі умови його укладання.
ОСОБА_1 також не погодився з рішенням суду, приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити і задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги строк дії договору з січня 2004 р. по 1 травня 2004 р. і порядок оплати його роботи за весь час виконання договору. Суд також неправильно застосував строки позовної давності, оскільки їх було перервано поданим ним позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та частковим виконанням зобов'язання відповідачем. Неправильно розрахована судом заборгованість, привела до неправильних розрахунків сум за індексами інфляції та 3% річних у зв'язку простроченням грошового зобов'язання.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу ліцею підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відхилити.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
2
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
В ході слухання справи судом було встановлено, що 2 січня 2001 р. між ОСОБА_1, який являється приватним адвокатом, і професійно-технічним училищем №147 (на теперішній час Артемівський професійний аграрний ліцей) було укладено договір про надання юридичної допомоги. Згідно умов договору виконавець-позивач по справі прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику-відповідачу юридичні послуги, а останній, зокрема: щомісячно сплачувати їх вартість у розмірі 50 грн. за рахунок бюджету і 50 грн. з розрахунку позабюджетної діяльності, тобто по 100 грн. щомісячно. Крім того, відповідно до умов договору, він може бути розірваним кожною із сторін достроково з попередженням про це іншої сторони за один місяць, в іншому випадку, після спливу строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
1 жовтня 2002 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до основного договору від 02.01.2001 р., згідно якої було внесено зімни до п. З, зокрема, замовник прийняв на себе зобов'язання з 1 липня 2002 р. виплачувати виконавцю вартість юридичної допомоги у розмірі 85 грн. за рахунок бюджетних коштів і 85 грн. за рахунок коштів позабюджетної діяльності, тобто по 170 грн. щомісячно..
ЗО квітня 2003 р. між сторонами було підписано зміни до основного договору, згідно яких замовник прийняв на себе зобов'язання з 1 травня 2003 р. виплачувати виконавцю вартість юридичної допомоги у розмірі 100 грн., з 1 липня 2003 р. - 112 грн. за рахунок бюджетних коштів і у такому же розмірі за рахунок коштів позабюджетної діяльності, тобто з 01.05.2003 р. по 200 грн., аз 01.07.2003 р. по 224 грн.
В період дії договору замовник до січня 2004 р. частково прийняті на себе зобов'язання виконував і проводив оплату за договором хоча і не в повному обсязі. Починаючи з січня 2004 р. замовник перестав виконувати умови договору, не звертався до виконавця з юридичною допомогою і не проводив оплату.
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що хоча про розірвання договору відповідач не повідомив свого виконавця, але фактично припинив виконання своїх зобов'язань за умовами договору з січня 2004 р., тому строк дії договору визначив з 02.01.2001 р. по 02.01.2004 р.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли до введення в дію ЦК України (в редакції 2003 р.), то суд правильно застосував ЦК України в редакції 1963 р.
Відповідно до вимог ст. 161 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 214 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів;
Оскільки між сторонами фактично було укладено договір підряду, який замовником виконувався неналежним чином, суд першої інстанції правильно провів розрахунки грошової винагороди, яку підлягало сплатити позивачу за період дії договору і з урахуванням фактично проведених виплати, обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості у розмірі 1379 грн., яку стягнув на користь позивача з урахуванням строків позовної давності, інфляції та штрафних санкцій у зв'язку з прострочкою виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про необхідність застосування скорочених строків позовної давності, оскільки вони безпідставні.
3
Відповідно до вимог ст. 72 ЦК України, скорочені строки позовної давності застосовуються, зокрема, за позовами про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду (пункт третій частини першої статті 343 цього Кодексу - з приводу явних недоліків роботи).
Таким чином, суд правильно визначив строк позовної давності, з урахуванням тих обставин, що позивач звергався з приводу стягнення йому заборгованості в грудня 2004 р., помилково вважаючи таку суму заробітною платою.
Апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи позивача про дію договору до травня 2004 р., тобто до моменту повідомлення відповідача про розірвання договору. Як встановлено судом, що відповідає умовам договору, відповідач фактично припинив виконання договору (не звертався до позивача за юридичною допомогою та не проводив оплату) і не переукладав його з позивачем.
Щодо питання про розрахунки заборгованості, інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, то такі доводи позивача також не заслуговують уваги, оскільки останній проводить розрахунок без урахування строків позовної давності та із зарахуванням строку дії договору січень-квітень 2004 р.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Артемівського професійного аграрного ліцею відхилити.
Рішення Артемівського міськрайсуду від 13 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
набрання чинності.