Справа№22-1824                                                 Головуючий в 1 інстанції- Гавриленко О.М.

Категорія - 18                                                                           Доповідач - Барсукова О.І.

УХВАЛА

20 березня 2007 року            Апеляційний суд Донецької області  в складі:

головуючого Зубової Л.М.,

суддів            Соломахи Л.І.,

Барсукової О.І., при секретарі Стефановій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на ухвалу про забезпечення позову Калінінського районного суду м. Донецька від 04.12.2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми борги, стягнення коштів, що безпідставно утримуються ,-

встановив:

Ухвалою Калінінського районного суду м.Донецька від 04.12. 2006 року забезпечено позов у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, стягнення коштів, що безпідставно утримуються шляхом заборони відчуження будинку та квартири, що належать відповідачеві, з чим не погодився представник відповідача ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що суд порушив вимоги процесуального закону, зокрема, не витребував від позивачки заставу на депозитний рахунок суду в забезпечення позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, її представник ОСОБА_2, апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, а ухвалу про забезпечення позову Калінінського районного суду м. Донецька від 04.12.2006 року скасувати.

Позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду залишити без зміни.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо при правильному його вирішенні було помилково сформульовано підстави для застосування процесуальної дії.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

З матеріалів справи видно, що між сторонами виник спір про стягнення завдатку за договором купівлі-продажу жилого будинку, а також про стягнення суми за договором боргу ( а.с. 10,12,13). Посилаючись на характер спору, ухилення відповідача від добровільного виконання своїх зобов'язань та відмову відповідача посвідчити договір купівлі-продажу будинку, або повернути отримані гроші, позивач просив забезпечити його позов шляхом накладення арешту на майно відповідача. Зазначав, що відповідач має намір відчуження належного їй майна третім особам, що унеможливить виконання рішення суду.

Оскільки матеріалами справи не спростовано доводи заяви про необхідність застосування заходів забезпечення позову, відповідач підтвердила, що вона не має наміру укладати з ОСОБА_1  договір  купівлі-продажу будинку, то суд дійшов  підставного висновку про необхідність

2 накладення заборони вчиняти певні дії на майно    в порядку забезпечення прозову, що відповідає вимогам ст. 152 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 151,152 ч.1 п.2, 153, п.2 ч.2 ст.312 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 04.12.2006 року залишити без зміни, вточнивши в мотивувальній частині ухвали,, що слід керуватися ст.152 ч.1 п.2 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.