Справа №22-1886 Головуючий у 1 інстанції Ларіонова Н.М.
Категорія 30 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 27 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька , третя особа Куйбишевська районна в м.Донецьку рада про визнання права на житло, і за зустрічним позовом Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька до ОСОБА_1 про виселення,-
встановив:
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до, посилаючись на те, що з 1991 року вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і проживала разом з ним однією сім'єю у його квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 вони вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги із сумісного бюджету; чоловік визнавав за нею право на житлову площу у квартирі, бажав прописати у квартирі її і їх сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Але не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1року загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Після смерті чоловіка вона приймала участь у його похованні, займалась оформленням документів про його смерть. Вважаючи, що вона придбала право на користування спірною квартирою, просила визнати за нею та її сином ОСОБА_3 право на житлову площу у квартирі АДРЕСА_1
У вересні 2006 року Державне комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району м.Донецька" звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення, посилаючись на те, що основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1року. У спірній квартирі ОСОБА_2 проживав і був зареєстрований один. Відподачка і її син ніколи не були зареєстровані за місцем проживання основного квартиронаймача і не проживали у спірній квартирі. Після смерті ОСОБА_2 позивачка самовільно вскрила квартиру, яка була опечатана 17 серпня 2006 року, у зв'язку з чим їй було видано попередження про звільнення квартири, але ОСОБА_1 категорично відмовилась звільняти квартиру. Державне комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району м.Донецька" вважає, що ОСОБА_1 і її син ОСОБА_3 не набули права користування спірною квартирою, оскільки не були в ній зареєстровані і не проживали в ній, а мали на праві власності частку у приватизованій квартиріАДРЕСА_2, де фактично проживали, тому просило виселити відповідачку із квартири АДРЕСА_1
Рішенням Куйбишевскього районного суду м.Донецька від 27 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька , третя особа Куйбишевська районна в м.Донецьку рада задоволений: визнано за ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. У зустрічному позові Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька до ОСОБА_1 про виселення відмовлено.
В апеляційній скарзі Державне комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги Державне комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька посилається на невідповідність висновків суду зібраним по справі доказам, оскільки висновок суду про те, що позивачка проживала в спіній квартирі з основним квартиронаймачем і тому набула право на спірну квартиру спростовується зібраними по справі доказами, а саме: фактичним проживанням позивачки разом з сином у приватизованій квартирі своїх батьків і наявністю в ній часток, а також тим, що за 15 років сумісного проживання чоловік позивачки не звертався із заявою про реєстрацію своєї дружини і сина у спірній квартирі; наявністю заборгованості по квартирі, яка станом на 1 грудня 2006 року складає 676 грн. 82 коп.; надані позивачкою довідки про придбання будівельних матеріалів не є доказами набуття позивачкою права на спірну квартиру; судом не враховані пояснення свідків - мешканців сусідніх квартир, з пояснень яких вбачається, що позивачка і її син не проживали у спірній квартирі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник третьої особи - Кубишевської районної у м.Донецьку ради підтримав доводи апеляційної скарги і також просив її задовольнити, вважаючи рішення суду незаконним.
Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира розташована у Куйбишевському районі м. Донецька за адресою: АДРЕСА_1, складається з однієї кімнати, має житлову площу 17,3 кв.м, загальну - 38,9 кв.м, не приватизована і перебуває на балансі відповідача - Державного комунального підприємства „ЖЕО Куйбишевського району м.Донецька".
Основним наймачем спірної квартири з червня 1987 року значиться ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1року у віці 41 року.
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, яка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі з липня 1991 року. Позивачка та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.
Відповідно до ст. 65 ч.1 ЖК України ОСОБА_2 як наймач спірного житлового приміщення був вправі в установленому порядку вселити в займане ним приміщення свою дружину - позивачку по справі та їх малолітнього сина.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, а саме: пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили факт проживання позивачки у спірній квартирі; свідоцтво про народження малолітнього ОСОБА_3, місцем народження якого є саме Куйбишевський район, в якому розташована і спірна квартира; накладну від 8 червня 2004 року про придбання будівельних матеріалів для
3
проведення ремонту, суд дійшов висновку про те, що позивачка, будучі членом сім'ї
наймача спірного жилого приміщення ОСОБА_2, як його дружина, вселилася до
спірного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1
після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та з того часу постійно мешкала у спірній
квартирі в якості члена сім'ї наймача разом з основним наймачем ОСОБА_2 та
малолітнім сином ОСОБА_3, тому придбала право на житло у квартирі АДРЕСА_1
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з постановлениям нового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права користування спірною квартирою, суд виходив з того, що за життя основного квартиронаймача ОСОБА_2 він визнавав право дружини користування спірною квартирою, вони проживали в спірній квартирі з часу реєстрації шлюбу разом з малолітнім сином ОСОБА_3.
Проте такі висновки суду є помилковими.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Як вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду. Основним наймачем спірної однокімнатної квартири був ОСОБА_2, який був в ній зареєстрований з 1987 року. ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_2 помер.
З 1991 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою; від шлюбу у них є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Проте ні позивачка, ні ОСОБА_3 не були зареєстровані у спірній квартирі. Місцем їх реєстрації значиться квартира АДРЕСА_2. Із доданого до матеріалів справи свідоцтва про право власності на квартиру , виданого представництвом Фонду державного майна України в м.Донецьку 25 вересня 2002 року, вбачається, що зазначена квартира належить на праві спільної часткової власності по 25% ОСОБА_8, ОСОБА_9, тобто батькам позивачки, а також ОСОБА_1 - позивачці по справі і її сину ОСОБА_3
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, які проживають по сусідству із спірною квартирою, пояснили, що ні позивачка, ні її чоловік ОСОБА_2 не проживали в квартирі АДРЕСА_1, тільки іноді навідувались; постійно вони проживали у батьків позивачки.
Згідно наданої довідки (а.с.42) борг за спірну квартиру станом на вересень 2006 року становить781 грн.88 коп.
У судовому засіданні апеляційного суду представник Куйбишевської районної в місті Донецьку ради ОСОБА_12 пояснив, що спірна квартира знаходиться у нежилому стані, ніякого майна в ній немає; оскільки в ній ніхто не проживає, то після смерті ОСОБА_2 квартира була опечатана. Проте позивачка самовільно вскрила квартиру, заявивши що вона має на неї право.
Таким чином, зібрані по справі докази свідчать про те, що позивачка разом з сином вибрала постійним місцем проживання проживання в квартирі АДРЕСА_2, в якій їй і її сину належить по 1/2 частки, в квартиру АДРЕСА_1 вона не вселялась, не проживала в ній, тому права користування спірною квартирою не набула.
4
При цьому апеляційний суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, надані ними в суді першої інстанції і які підтвердили факт проживання позивачки з чоловіком і дитиною у спірній квартирі, оскільки вони є родичами та друзями позивачки і тому є заінтересованими особами.
Надані позивачкою накладна від 8 червня 2004 року про придбання будівельних матеріалів і розписка ОСОБА_13 про отримання від ОСОБА_2 500 грн. за проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_1 не є достовірними доказами проживання позивачки у спірній квартирі.
З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2006 року у зв'язку із смертю ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 була опечатана і в той же день була самовільно вскрита ОСОБА_1, про що складений акт; від підпису на попередженні про звільнення квартири ОСОБА_1 відмовилась.
Оскільки позивачка самовільно зайняла квартиру АДРЕСА_1, вона підлягає виселенню відповідно до ч.3 ст.116 ЖК України, яка передбачає виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, без надання їм іншого жилого приміщення.
Керуючись ст. ст.303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний
суд,-
вирішив :
Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 27 грудня 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1
Позовні вимоги Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району" м.Донецька до ОСОБА_1 про виселення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.