ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2006                                                                                   Справа № 18/128

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого  Головка В.Г. (доповідач),              

суддів Лисенко О.М., Чохи Л.В.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 28.04.2006

від  відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 5.08.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006р.  у справі №18/128

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Кривий Ріг

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Кривий Ріг

про стягнення 30000грн. та 13052,88грн.

та

за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Кривий Ріг

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Кривий Ріг

про визнання договору недійсним

            В С Т А Н О В И В:

            Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 08.06.2006р.  у справі №18/128 (суддя Петрова В.І.) позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 30000грн. та 13052,88грн. задоволений частково, а у зустрічному позові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про визнання договору недійсним  відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить рішення  скасувати як прийняте  з порушенням норм матеріального та  процесуального права,  посилаючись на наступне:

-  висновки суду, викладені у рішенні, відносно того, що відповідач не надав доказів стосовно передачі коштів ОСОБА_5 для послідуючої їх передачі ОСОБА_4, не відповідають обставинам справи;

-  суд у зазначеному рішенні, стягуючи пеню з відповідача за період з 06.04.2005 року по 28.02.2006 рік в сумі 5018,61 грн., послався лише на п.2.2 Договору №НОМЕР_1, при цьому не підтвердив, якою нормою матеріального права керувався при частковому задоволенні вимог позивача;

-  судом проігноровані норми п.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, які підтверджують, що строк позовної давності на пеню, нараховану позивачем відповідачеві,  стік ще 01.02.2005 року тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського  суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом норм права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.07.2003 року між ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 був укладений договір НОМЕР_1, відповідно до якого позивач надав    відповідачеві поворотну фінансову допомогу в розмірі 30000 грн. (а.с.5).

Доказом перерахування коштів відповідачеві є платіжне доручення №НОМЕР_2 (а.с.8). Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив отримання 30000грн.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач зобов'язувався повернути кошти на розрахунковий рахунок позивача протягом поточного місяця, але не пізніше 31.07.2003 року.

В установлений строк запозичені кошти повернуті не були, тому позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно ст.162 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на той момент та ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається. За ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що отримані кошти відповідач не повернув, суд вірно задовольнив  вимоги позивача щодо стягнення  на його користь 30000грн.

Доводи  відповідача, що кошти були передані ОСОБА_5 за договором доручення, як доказ повернення боргу, суд обґрунтовано не прийняв до уваги.

Разом з тим, суд помилково задовольнив частково вимоги щодо стягнення пені,тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до п.6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Скорочений строк позовної давності, передбачений ст.72 Цивільного кодексу УРСР, на день набрання чинності Цивільним Кодексом Україні, тобто на 01.01.2004р., не сплив.

За ст.229 Господарського кодексу України учасники господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями відповідно до ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня)...

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Шестимісячний строк  давності щодо нарахування пені сплив 1.02.2004р. На зазначене послався апелянт, тому в позові щодо стягнення пені слід відмовити згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

Судові витрати необхідно покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України. 

           Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу  України,    суд  

П О С Т А Н О В И В:         

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006р.  у справі №18/128 в частині стягнення пені  та судових витрат скасувати.

В стягнення пені за первісним позовом відмовити.

Стягнути з  суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 витрати по сплаті державного мита в сумі 300грн. та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,07грн.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 витрати по сплаті мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 30,87грн.

В решті рішення залишити без змін.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпро- петровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

           Головуючий                                                                           В.Г.Головко

           Судді                                                                                О.М.Лисенко

                                                                                                           Л.В.Чоха