Справа № 2-173/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 жовтня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Антонової Н. В.
при секретарях - Клецовій Н. Ю., Мішкіній А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом і вимогами до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40 470 грн. 66 коп., моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. і судових витрат.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали зустрічний позов із вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 28 658 грн., моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., витрат за юридичні послуги в розмірі 6 500 грн., витрат за послуги експерта оцінювача 700 грн., витрат за послуги експерта автотехніка в розмірі 2 000 грн., витрат за послуги КП «Київдорсервіс» в розмірі 140 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 313 грн. 58 коп. і 8 грн. 50 коп. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн. і про відшкодування на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. У наступному ОСОБА_2 просив також стягнути в судових витратах на його користь 3780 грн. витрати по оплаті судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи.
В обох позовах позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що шкода їм була завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02 грудня 2008 року близько 7 години 50 хвилин на перехресті вулиці Саксаганського та вулиці Тарасівська в м. Києві за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 і з пасажиром ОСОБА_3, автомобіля “Опель Омега” д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля “Хонда” д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4.
До участі в справі співвідповідачем за зустрічним позовом було також залучено Відкрите акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та заперечив проти зустрічного позову, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та на наявність постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року по справі про адміністративне правопорушення, якою в ДТП винним визнано ОСОБА_2, а тому дане є підставою для задоволення первісного позову.
Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 і їх представник проти позову ОСОБА_1 заперечували в повному обсязі та підтримали зустрічний позов посилаючись на викладені в зустрічному позові обставини.
У подальшому, в зв’язку з залученням НАСК “Оранта” співвідповідачем, позивачами за зустрічним позовом була подана заява щодо розподілу відшкодування та порядку накладення стягнення між співвідповідачами, згідно з якою позивачі за зустрічним позовом просили стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 28658 грн. здійснити солідарно – з ОСОБА_1 в частині 3 668 грн. та з НАСК “Оранта” в частині 24990 грн., а в іншій частині вимоги по зустрічному позову залишили без змін і просили задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача НАСК “Оранта” визнав первісний позов ОСОБА_1 і заперечив проти зустрічного позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях і на не скасовану та обов’язкову для суду по цивільній справі постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року по справі про адміністративне правопорушення.
Представник третьої особи – ТДВ “СК “Альфа-Гарант” у судовому засіданні повідомив про сплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в межах встановленого ліміту та просив слухати справу за її відсутності.
Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4, в якості свідка була також допитана й позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 за її власним клопотанням, та судовий експерт ОСОБА_5
Суд, вислухавши пояснення позивачів, відповідачів та їх представників, свідків і судового експерта, оголосивши та дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення та відмовний матеріал, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного.
Судом достовірно встановлено, що 02 грудня 2008 року близько 7 години 50 хвилин на перехресті вулиці Саксаганського та вулиці Тарасівська в м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля “Шевроле Лачетті SX” д.н.з. НОМЕР_1 (надалі – автомобіль “Шевроле Лачетті SX”) під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля “Опель Омега” д.н.з. НОМЕР_2 (надалі – автомобіль “Опель Омега”) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля “Хонда” д.н.з. НОМЕР_3 (надалі – автомобіль “Хонда”) під керуванням водія ОСОБА_4 Під час ДТП пасажиром в автомобілі “Шевроле Лачетті SX” була ОСОБА_3
Відповідно до постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні передбаченого ст. 124 КпАП України правопорушення та притягнутий по адміністративної відповідальності.
Наведена постанова була оскаржена ОСОБА_2 однак йому було відмовлено в поновленні строків на її оскарження згідно з постановою судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 05. 03. 2009 року та його скарга судом апеляційної інстанції по суті не розглядалася.
У грудні 2007 року між ОСОБА_2 і ТДВ СК “Альфа-Гарант” був укладений договір (поліс № ВВ/4584621) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із строком дії до 25. 12. 2008 року (а. с. 35, 59).
У жовтні 2008 року між ОСОБА_1 і НАСК “Оранта” був укладений договір (поліс № ВВ/8345872) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із строком дії до 14. 10. 2009 року (а. с. 177).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено таку постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вказують досліджені судом матеріали справи відносно ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, при ухваленні постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року не досліджувалися причинно-наслідкові зв’язки між діями водія ОСОБА_2, водія ОСОБА_4, водія ОСОБА_1 й отриманням механічних пошкоджень транспортними засобами та завданням шкоди учасникам ДТП.
Водночас, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню тільки ті обставини, які визнані сторонами та іншими особами.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд, встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та ці дані встановлюються зокрема й на підставі допитаних як свідків пояснень сторін, показань свідків, висновків експертів.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу дії ч. ч. 1, 3 ст. 60 кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не визнається вина ОСОБА_2 та вони стверджують про наявність вини водія ОСОБА_1 в ДТП, в зіткненні та заподіянні механічних пошкоджень автомобілів і в заподіянні шкоди учасникам ДТП.
Крім того, за результатами перевірок дій працівників ДАІ при оформленні матеріалів ДТП, до окремих посадових осіб Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві було вжито заходів дисциплінарного впливу за порушення відомчих нормативних документів у відповідності до листа зі Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗМВС України 10-й відділ (в м. Києві) від 26.12.2008 року (а. с. 77).
ОСОБА_1 посилається на наявність вини ОСОБА_2 у ДТП, механічному пошкодженні автомобіля і заподіянні шкоди.
Таким чином між сторонами існує спір щодо вказаних обставин.
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості й кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд має сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи й головуючий, згідно з ч. 2 ст. 160 ЦПК України, забезпечує зокрема здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного, та об’єктивного з’ясування обставин справи.
На підставі ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст. 212 ЦПК України оцінка судом доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності та результати оцінки доказів суд відображає в рішенні.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з передбачених ст. ст. 11, 27, 31, 123, 133 ЦПК України процесуальних прав сторін і враховуючи подання зустрічного позову та на підставі заявленого стороною позивачів за зустрічним позовом клопотання по справі було призначене проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.
Відповідно до висновків експертів у Висновку № 90-09 судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 15 грудня 2009 року (а. с. 108-118) було зокрема з’ясовано, що пояснення водіїв носять суперечливий характер в тій частині, де йдеться про сигнал світлофора на момент скоєння даного зіткнення – всі водії вказують, що вони рухались на зелений сигнал світлофора, можливість чого виключається взагалі і на конкретному перехресті зокрема.
Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_5 загалом підтримав зроблені в експертизі висновки та додатково пояснив зокрема, що дослідження проведені за обома суперечливими версіями водіїв і конкретизація висновків залежить від оцінки судом доказів і встановленням тих автомобілів, які за обставин ДТП рухалися на зелений сигнал світлофора через перехрестя, що місце зіткнення знаходиться наприкінці перехрестя по напрямку руху автомобілів “Хонда” і “Шевроле Лачетті SX”, що за наведених обставин і характеру отриманих автомобілями пошкоджень автомобіль “Опель Омега” своєю передньою частиною майже під прямим кутом зіткнувся з боковою частиною автомобіля “Шевроле Лачетті SX”, що призвело до зіткнення останнього з автомобілем “Хонда”, що в момент початку руху автомобіля “Шевроле Лачетті SX” в його напрямку автомобіль “Опель Омега” ще знаходився поза межами перехрестя в своєму напрямку руху, що автомобілі “Хонда” і “Шевроле Лачетті SX” здійснювали рух по перехрестю з незначною початковою швидкістю в одному напрямку паралельно один одному та їх передні частини знаходилися майже на одному рівні.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він рухався на своєму автомобілі “Хонда” в першій правій смузі дороги по вул. Саксаганського перед перехрестям і в подальшому по самому перехрестю з вул. Тарасівською в одному напрямку руху з автомобілем “Шевроле Лачетті SX”, який рухався зліва у другій смузі дороги, обидва автомобілі зупинилися перед стоп-лінією на червоний сигнал світлофора і подальший свій рух автомобіль “Хонда” розпочав з деякою затримкою після ввімкнення зеленого сигналу світлофора для його напрямку руху, а автомобіль “Шевроле Лачетті SX” розпочав свій рух з-під світлофора приблизно на пів корпуса випереджаючи автомобіль “Хонда”, обидва автомобілі здійснювали рух по перехрестю без зміни його напрямку, поява на перехресті автомобіля “Опель Омега” та подальше зіткнення автомобілів були неочікуваними та сталися раптово, автомобіль “Опель Омега” свідок помітив уже тоді, коли його автомобіль “Хонда” знаходився приблизно в середині перехрестя.
Допитана в судовому засіданні як свідок позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 загалом підтвердила пояснення ОСОБА_2 і додатково зокрема пояснила, що вона була пасажиркою в автомобілі “Шевроле Лачетті SX” і знаходилася на його правому передньому сидінні, наголосила на тому, що автомобіль “Шевроле Лачетті SX” здійснював початок в’їзду на перехрестя при невеликій початковій швидкості та розпочинав свій рух із-за стоп-лінії з-під світлофора тільки після ввімкнення на ньому зеленого сигналу та в подальшому рухався по перехрестю на зелений сигнал світлофора, з моменту початку руху до зіткнення пройшло декілька секунд, автомобіль “Опель Омега” з’явився раптово, рухаючись з великою швидкістю в пересічному напрямку руху зліва від автомобіля “Шевроле Лачетті SX”, який в цей момент знаходився приблизно в середній частині перехрестя.
Водій автомобіля “Хонда” ОСОБА_4, який рухався паралельно і одночасно з автомобілем під керуванням ОСОБА_2, за наслідками ДТП до адміністративної відповідальності не притягувався та протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, що вказує на відсутність в його діях факту порушення вимог Правил дорожнього руху (надалі – ПДР) й відповідно встановленого ними порядку проїзду регульованого сигналами світлофору перехрестя.
Із доданої до листа з КП “Київдорсервіс” від 29. 12. 2008 року Схеми розміщення світлофорів по напрямкам на перехресті № 34 вул. Тарасівська – вул. Саксаганського в м. Києві (а. с. 75) випливає, що режим роботи світлофорних об’єктів на даному перехресті є таким, при якому виключається можливість одночасного ввімкнення зелених сигналів світлофорів у пересічних напрямках руху та на момент ввімкнення зеленого сигналу світлофора в напрямку руху (1) автомобіля “Шевроле Лачетті SX” для напрямку руху (2) автомобіля “Опель Омега” вже 2 секунди світить червоний сигнал світлофору після 3-х секундного ввімкнення жовтого сигналу та 3-х секундного сигналу зеленого миготіння.
Відповідно до висновків експертів за п. 4,5 у Висновку № 90-09 судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 15 грудня 2009 року в момент початку руху автомобіля “Шевроле Лачетті SX” автомобіль “Опель Омега” знаходився поза межами перехрестя (тобто не завершував рух через перехрестя, а ще не в’їхав на нього) та, за обома дослідженими версіями, дії водія автомобіля “Шевроле Лачетті SX” ОСОБА_2 не суперечили вимогам п. 16.5 та 10.1 ПДР з технічної точки зору і немає підстав технічного характеру вважати їх такими, що не відповідають указаним вимогам.
Виходячи зі складеної працівниками ДАІ на місці ДТП Схеми пригоди відстань від стоп-лінії до початку перехрестя в напрямку руху автомобіля “Шевроле Лачетті SX” по вул. Саксаганського становить 10 метрів (4,4м + 5,6м = 10м), а від початку перехрестя до місця зіткнення – 5,5 метрів, ширина проїзної частини дороги по вул. Саксаганського становить 18,4 метри (4х3м + 2х3,2м = 18,4м), відстань від стоп-лінії до початку перехрестя в напрямку руху автомобіля “Опель Омега” по вул. Тарасівській становить 13,8 метрів (8,5м + 5,3м = 13,8м), від місця зіткнення до закінчення перехрестя відстань становить 4,4 метри, а від початку перехрестя до місця зіткнення – 14 метрів (18,4м – 4,4м = 14м).
Таким чином, суд приймає як допустимий засіб доказування та належний по справі доказ Висновок спеціаліста № 4 від 19 січня 2009 року ТОВ ЮЕК “Гарант” (а. с. 71-74) згідно з яким у діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 16.5 і п. 10.1 ПДР з технічної точки зору не вбачається, а дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 8.10 ПДР.
З огляду на досліджені й оцінені судом докази по справі суд робить висновок про те, що в обставинах ДТП автомобіль “Шевроле Лачетті SX” здійснював початок руху при в’їзді на перехрестя та подальший рух по перехрестю в його напрямку руху по вул. Саксаганського на зелений сигнал світлофору, який дозволяє рух, а автомобіль “Опель Омега” здійснював в’їзд на перехрестя та подальший рух по перехрестю в його напрямку руху по вул. Тарасівській на забороняючий рух червоний сигнал світлофора та знаходився поза межами перехрестя більше ніж за 14 метрів від указаного в Схемі пригоди місця зіткнення в момент початку руху з-під світлофору автомобіля “Шевроле Лачетті SX”.
Відповідно суд приймає висновки експертів у Висновку № 90-09 судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 15 грудня 2009 року (а. с. 108-118) згідно з якими технічна можливість попередження зіткнення водієм автомобіля “Опель Омега” ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п. 8.10 і п. 8.7.3(е) ПДР і в його діях вбачаються невідповідності вимогам п. 8.10 і п. 8.7.3(е) ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з настанням ДТП, а також і згідно з якими в його діях вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з настанням ДТП, і водій ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити зіткнення свого автомобіля з автомобілем “Шевроле Лачетті SX” шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР, згідно яких він повинен був діяти в момент виникнення небезпеки для руху.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що винним в отриманні автомобілями механічних пошкоджень і в завданні шкоди іншим учасникам ДТП є ОСОБА_1
За наведених обставин і зроблених висновків суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково у частинах підтверджених збитків позивачів з наступних підстав.
В силу дії ст. ст. 11, 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.
На підставі ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Як було встановлено судом з вини ОСОБА_1 була завдана шкода зазначеним учасникам ДТП, що сталася 02 грудня 2008 року близько 7 години 50 хвилин на перехресті вулиці Саксаганського та вулиці Тарасівська в м. Києві з участю наведених транспортних засобів, які в результаті зіткнення отримали механічні пошкодження.
На підставі Звіту № 3333 від 16.12.2008 року про оцінку майна, складеного оцінювачем ТОВ “Експертно-асистуюча компанія “Легіон” Приймою Д. А. та калькуляції витрат до нього (а. с. 62-69), витрати на відновлювальний ремонт автомобіля “Шевроле Лачетті SX” становлять 28 996 грн. 25 коп., а вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, складає 24 519 грн. 45 коп. при ринковій вартості наведеного автомобіля в розмірі 61 476 грн. 66 коп.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Згідно з правилами п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В силу вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до Акту № ТО-0000022 від 30. 12. 2008 року виконаних у СПД ФО ОСОБА_7 робіт і Квитанції від 30. 12. 2008 року до прибуткового касового ордеру № 9 ОСОБА_2 відновив свій пошкоджений у ДТП автомобіль “Шевроле Лачетті SX”, витративши грошові кошти в розмірі 28 658 грн., які й підлягають відшкодуванню на його користь і повинні бути стягнуті з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1
Водночас суд вважає необхідним зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 замінені деталі в автомобілі НОМЕР_1 згідно висновку спеціаліста авто товарознавця № 3333 від 16.12.2008 року, після відшкодування збитків.
Відповідно до роз’яснень викладених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” – постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну ціну, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Суд також вважає, що вимоги до відповідача за зустрічним позовом НАСК “Оранта” є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, як передчасні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього закону документів.
Позивач отримав право на звернення до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку статті 35 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому всі дії, які вчинені потерпілою особою, а також наслідки стосовно дії, які вона мала право вчинити, але не вчинила, обов?язкові для особи, яка має право на відшкодування.
Таким чином, з врахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що в даному випадку обов?язок виплати страхового відшкодування виникає у НАСК «Оранта» на підставі договірних зобов?язань, а не із зобов?язання, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди.
Враховуючи, що НАСК «Оранта» не є особою, яка завдала шкоду, а є стороною договору обов’язкового страхування, укладеного з винною особою.
Як встановлено в судовому засіданні, потерпіла особа у встановленому законом порядку не зверталася до НАСК «Ранта» з заявою про виплату страхового відшкодування, а тому позивач на момент звернення до суду не набув права на отримання страхового відшкодування від НАС «Оранта», відповідно НАСК «Оранта» не набула обов?язку щодо сплати страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у втратах немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” з наступними змінами вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб й моральна шкода може зокрема полягати у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Виходячи з наведеного суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по відшкодуванню моральної шкоди знайшли своє підтвердження але розмір вимог у цій частині є завищеним, а тому вони підлягають відшкодуванню частково. Суд, з підходу розумності та справедливості, а також майже дворічної тривалості невідшкодованої шкоди вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 моральну шкоду в грошовому розмірі по 1500 грн. кожному.
На користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_1 також і витрати на правову допомогу, яка була оплачена ОСОБА_2 в розмірі 6 500 грн. згідно з квитанцією від 04. 03. 2009 року до прибуткового касового ордера № 13 (а. с. 79) та, відповідно до Договору від 04. 03. 2009 року про надання юридичних послуг (а. с. 28, 80) надавалася адвокатом ОСОБА_8 і її помічником ОСОБА_9 впродовж усього часу здійснення цивільного судочинства по розгляду даної справи судом. При цьому суд вважає, що вказаний розмір у 6500 грн. є об’єктивним, враховуючи обсяг отриманої позивачами за зустрічним позовом правової допомоги, тривалість розгляду цивільної справи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з підпунктом 1 пункту 1 додатка, граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, що надає правову допомогу.
Відповідно до ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» вiд 20.10.2009 № 1646-VI мінімальна заробітна плата на даний час становить 888 грн.
Враховуючи всі протоколи судових засідань, вбачається, що представник позивача перебував протягом досить тривалого часу в судових засіданнях під час перебування справи у провадженні суду. Зокрема, 17.03.2009 року протягом 10 хв., 16.09.2009 року – 10 хв., 30.04.2009 року – 30 хв., 10.06.2009 року – 15 хв., 12.10.2009 року – 55 хв., 16.02.2010 року – 30 хв., 01.04.2010 року – 30 хв., 20.05.2010 року – 72 хв., 07.06.2010 року – 20 хв., 21.07.2010 року –
40 хв., 23.09.2010 року – 50 хв., 29.09.2010 року – 25 хв., 07.10.2010 року – 125 хв. Всього – 512 хвилин, що становить 9 годин.
Відшкодуванню також підлягають і збитки, пов’язані з судовими витратами відповідно до ст. ст. 79, 81, 83-86, 88 ЦПК України.
Таким чином на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_1 витрати на проведення експертиз у розмірі 2000 грн., 3780 грн. і 700 грн., у відшкодування судового збору 313 грн. 58 коп. та 8 грн. 50 коп., у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню з ОСОБА_1 витрати на судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. (а. с. 52-55, 79, 175, 205)
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 6, 10, 11, 59, 60, 79, 81, 83-86, 88, 169, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальних збитків 28 658 грн., у відшкодування моральної шкоди 1500 грн., у відшкодування витрат на проведення експертиз у розмірі 2000 грн., 3780 грн., 700 грн., у відшкодування судового збору 313 грн. 58 коп. та 8 грн. 50 коп., у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 6 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. та у відшкодування витрат на судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 замінені деталі в автомобілі НОМЕР_1 згідно висновку спеціаліста авто товарознавця № 3333 від 16.12.2008 року, після відшкодування збитків.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя
- Номер: 2-173/10
- Опис:
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Пирятинський районний суд Полтавської області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.08.2015
- Дата етапу: 04.08.2015
- Номер: 6/642/158/16
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Ленінський районний суд м. Харкова
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.11.2016
- Дата етапу: 18.11.2016
- Номер: 6/314/69/2020
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Вільнянський районний суд Запорізької області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.11.2019
- Дата етапу: 24.01.2020
- Номер: 6/265/189/20
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.08.2020
- Дата етапу: 27.08.2020
- Номер: 6/726/20/21
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.04.2021
- Дата етапу: 12.04.2021
- Номер: 6/233/193/2021
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.04.2021
- Дата етапу: 12.04.2021
- Номер: 6/726/21/21
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.04.2021
- Дата етапу: 12.04.2021
- Номер: 6/233/271/2021
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.05.2021
- Дата етапу: 28.05.2021
- Номер: 2/468/173/10
- Опис:
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Баштанський районний суд Миколаївської області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.12.2009
- Дата етапу: 14.12.2009
- Номер: б/н
- Опис: про позбавлення батьківських прав
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Фастівський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи: в позові відмовлено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.10.2009
- Дата етапу: 15.03.2010
- Номер: б/н
- Опис: визнання правовласності
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Кіцманський районний суд Чернівецької області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи: заяву задоволено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.11.2009
- Дата етапу: 06.01.2010
- Номер: 2-173/10
- Опис: про розірвання шлюбу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-173/10
- Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області
- Суддя: Антонова Наталія Володимирівна
- Результати справи: заяву задоволено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.08.2010
- Дата етапу: 25.08.2010