Справа № 22-1167/2007р. Головуючий в 1 інстанції Безрученко Ю.О.
Категорія 44 Доповідач Стельмах Н.С
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Денисенко Л.Л., при секретарі Алексєєвій Г.Є., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївського міського управління УМВС України в Донецькій області, 3-я особа відділення Державного Казначейства у м. Макіївка про стягнення сум і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким його позов задоволено частково, і ставить питання про його скасування та повернення справи на новий розгляд, оскільки суд не розглянув його вимогу щодо стягнення страхового відшкодування за отримане під час проходження службі захворювання.
Він також вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні частини його позовних вимог не відповідає обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Відповідач ММУ УМВС України в Донецькій області в апеляційній скарзі оспорює рішення суду в частині задоволення вимог позивача про стягнення компенсації за невикористане речове майно за весь час його невикористання, вважає, що суд безпідставно не застосував позовну давність і просить рішення суду змінити, стягнувши на користь позивача не 3731,94 грн., як визначив в рішенні суд, а 1587,49 грн. за 2 роки 10 місяців.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
17 червня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що проходив в нього службу з січня 1980 року до березня 2005 року, коли його було звільнено за станом здоров'я.
Відповідач не провів з ним повний розрахунок - не сплатив йому заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу за 23 місяці 8780 грн. та матеріальної допомоги з 1997 року в сумі 7308 грн., з оплати праці в нічний час, святкові та вихідні дні з січня 2001 року, не в повному обсязі сплатив йому одноразову допомогу та не сплатив компенсацію за невикористане речове майно в сумі 3731,94 грн., неправильно розрахував його грошовий атестат для призначення пенсії.
Всі ці незаконні дії спричинили йому моральні страждання, які він оцінює в 10000 грн.
Тому він просив ухвалити рішення, яким стягнути всі вказані суми і зобов'язати відповідача сплачувати йому середній заробіток до повного розрахунку.
2
В додатковій позовній заяві (а.с.114-115) позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 3731,94 грн. за невикористане речове майно, 344,3 грн. компенсації за невикористану відпустку, 6903,08 грн. заборгованості з виплати надбавки за безперервну службу з травня 2003 року, 3190 грн. недоплати з 50% грошового забезпечення за особливі умови праці з 1 серпня 2001 року, 3531,80 грн. заборгованості з виплати матеріальної допомоги з 1998 р. до 2004 р., 4570,02 грн. недоплати з пенсії внаслідок неправильного заповнення відповідачем його грошового атестату для призначення пенсії та 6446,79 грн. недоплати з вихідної допомоги, а всього 39935,53 грн.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 10
листопада 2006 року позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1 з
відповідача стягнуто 3731,94 грн. компенсації за невикористане речове майно та
187,99 грн. компенсації за невикористані 11 днів щорічної відпустки, в іншій частині
позовних вимог відмовлено. .
Апеляційний суд вважає, що скарги не підлягают задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріальногоправа при дотриманні норм процесуального права та на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що позивачеві при звільненні їз служби за станом здоров'я відповідачем за відсутності необхідних бюджетних коштів було нараховано, але не сплачено 187,99 грн. компенсації за 11 днів невикористаної відпустки та 3731,94 грн. компенсації за невикористане ним речове майно.
Тому суд законно і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги у вказаній частині.
Апеляційний суд не може визнати спроможними доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного не застосування судом першої інстанції позовної давності до вимог щодо стягнення компенсації за невикористане речове майно.
Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За довідкою (а.с. 89), виданою відповідачем позивачу 29 березня 2005 року, на час його звільнення визнано борг з компенсації за невикористане речове майно в загальній сумі 3731,94 грн., які суд обгрунтовано і стягнув на користь позивача.
3
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги позивача ОСОБА_1, суд розглянув його позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві і обгрунтовано відмовив в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до вимог Положення ,Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджених постановою КМ України №-114 від 29.07.1991*р. шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я відшкодовується за рахунок відповідної установи, з якою укладено відповідний договір страхування, а не відповідачем.
Не можна визнати спроможними і доводи скарги позивача про безпідставність відмови в задоволенні іншої частини його вимог.
При викладених в судовому рішенні обгрунтуваннях суд дійшов правильного висновку про те, що всі виплати грошового утримання позивача за визначені ним в позові періоди, проводилися відповідачем відповідно до чинного законодавства в межах державних бюджетних асигнувань.
Нарахування, про які позивач зазначає в позові, ніколи йому не проводилися і заборгованість з них не обліковувалася відповідачем, про що позивач знав і з чим погоджувався, продовжуючи працювати за таких умов.
Тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог.
Крім того, суд вирішуючи питання щодо застосування ст. 117 КЗпП України в частині позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, також правильно зазначив в судовому рішенні про те, що відносини між сторонами регулюються спеціальним законом та нормативними актами, а не КЗпП України.
Тим більше, що судом не було установлено вини відповідача в несвоєчасному розрахунку за фінансуванням його державою у визначений період на 45-60% від необхідного.
Всупереч доводам скарги, не передбачено чинним законодавством і можливість
стягнення середнього заробітку за порушенням строків розрахунку наперед без
визначення будь-якого строку, оскільки часом розрахунку вважається час ухвалення
судового рішення, яким вирішується питання щодо стягнення* несплачених при
звільненні сум.
За вказаних обставин, є обгрунтованим і висновок суду щодо не встановлення ним спричинення позивачеві з вини відповідача моральної шкоди, а тому і підстав для задоволення позову в цій частині.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарг і скасування чи зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 200, 205 КАС України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Макіївського міського управління УМВС України в Донецькій області відхилити, рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 листопада 2006 року залишити без зміни..
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.