Судове рішення #112913
А39/425

   


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

У Х В А Л А

   

30.08.2006                                                                                             Справа № А39/425  

Дніпропетровський  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючий  Головко В.Г. - доповідач

судді:   Лисенко О.М.,  Чоха Л.В.

секретар:  Ревкова Г.О.

прокурор: Лунєгов Є.С., посвідчення №10 від 7.02.2002  

за участю представників сторін:

від позивача –Радченко М.В., довіреність від 9.02.2006, Рублінська О.В., довіреність від 24.07.2006

від відповідача –Сидорова М.С., довіреність від 11.01.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від  25.04.2006р. у справі №А39/425

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур", м.Дніпропетровськ

до   виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м.Дніпропетровська

за участю прокурора Бабушкінського району м.Дніпропетровська

про  визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити дії


В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2006р.  у справі №А39/425 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" до   виконавчого комітету Бабушкінської районної ради за  участю прокурора Бабушкінського району м.Дніпропетровська про  визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову як винесену з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, посилаючись на наступне:

           -         судом    було   невірно    застосовано    положення п.7.3 „Гігієнічних вимог щодо

                     облаштування   та    утримання    кладовищ    в    населених    пунктах   України"

                    (ДСанПіН2.2.2.028-99) оскільки відповідно     до   вказаної      норми      території

                     закритих  кладовищ  лише     можуть      ( а не зобов’язані)     бути  відведені  під

                     парки та сквери;

           -         судом     порушено    ч.1  ст.20 Земельного кодексу України,  відповідно  до  якої

                     віднесення     земель    до   категорії  земель  історико-культурного призначення

                     здійснюється    на     підставі     рішень    органів   державної   влади   та  органів

                     місцевого    самоврядування    відповідно    до   їх повноважень, оскільки спірна

                     земельна     ділянка      не      відноситься   до    вказаної    категорії    земель,  що

                      підтверджується        листом     Дніпропетровського       міського       управління

                      земельних     ресурсів    від    01.09.2005р.,     висновком    погодження   проекту




            земельної     ділянки    під    розміщення    комплексу    будівель      торгівельно-комерційного       призначення      від 05.05.2005р.   за №1613/2, межі земельної ділянки    не   перетинають   та  мають   достатню    відстань  безпосередньо до меморіального       комплексу     воїнів     визволителів     м.  Дніпропетровська;

-          судом    не     звернуто   увагу,  що  відповідно  до  положення ст.12 Земельного кодексу   України    єдиним   розпорядником земель територіальної громади на території     м. Дніпропетровська   є      Дніпропетровська   міська   рада,    тому     рішення    про    надання    земельної ділянки або про відмову в її наданні може  бути   прийнято   сесійно    в порядку    передбаченому    законом України „Про місцеве   самоврядування   в   Україні” лише міською радою, тобто виконавчий комітет      Бабушкінської     районної   ради   не    наділений   повноваженнями  відмовити в наданні означеної земельної ділянки;

-          судом     були    невірно  застосовані Державні санітарні правила планування та забудови  населених  пунктів   (затверджені    Наказом   Міністерства   охорони здоров’я   України   від   19.06.1999р    №173),  оскільки санітарно-захисні зони класу   ІІІ   встановлені   лише   для  діючих  кладовищ, також п.4.2. зазначених правил,    в   якому    визначено, що розміщення житлово-громадських об’єктів,       а також   дачних   об’єктів   не   допускається на територіях закритих кладовищ     та   звалищ   господарсько   побутових відходів, які повинні виключатись із зон забудови   та   використовуватись   під     озеленення   (при  піщаних     ґрунтах,    супісках    та   суглинках   на   15-20   років,   при  глинистих ґрунтах –на 25-30      років   після    останнього    поховання   або   закриття    звалища),   тоді  як   на       момент   розгляду    справи   кладовище  закрито   і   не   функціонує  більше 20      років;

-          ТОВ     „Коннур”      не    отримало інформації про дату, час та  місце   розгляду    справи в порушення вимог ст.122 КАС України,  де   вказується,   що   судовий розгляд   справи   здійснюється    в   судовому   засіданні   з   викликом осіб, які    беруть   участь   у   справі, після   закінчення підготовчого провадження, вимог ст.33  КАС   України щодо   направлення повісток,   постанова   винесена    без   участі представників позивача.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що постанова господарського суду Дніпропетровської області повністю відповідає вимогам діючого законодавства, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи  апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в позові, суд не звернув увагу на вимоги п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України де вказано, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві...

Позивач звернувся з вимогами про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м.Дніпропетровська, викладене у листі №15/789 від 26.10.2005р. та зобов’язати виконавчий комітет Бабушкінської районної ради погодити відведення ТОВ “Коннур” земельної ділянки в районі Запорізького шосе і вул.Героїв Сталінграду та завізувати проект рішення міськвиконкому з цього приводу.

Рішення, на яке посилається позивач, в матеріалах справи відсутнє, а представник відповідача в судовому засіданні заявив, що такий  документ виконавчим комітетом в 2005 році не приймався.

В матеріалах справи міститься лист від імені виконкому №15/789 від 26.10.2005р. на адресу ОВ “Коннур” підписаний головою Бабушкінської районної ради Андрущенко В.М. (а.с.15 т.1).

Зазначений лист є конкретними діями посадової особи, а не актом органу місцевого самоврядування, прийнятого відповідно до вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Отже лист не може вважатися актом ненормативного характеру, який підлягає оскарженню до господарського суду.    

            Однак суд безпідставно прийняв до свого провадження та розглянув справу, яка не підлягає вирішенню в господарському суді.        

            Згідно п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

            Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України однією із підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

            За п.4 ч.1 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

            Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права до уваги не приймаються, оскільки справа не підлягає вирішенню по суті в господарському суді.

            На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду слід скасувати, а провадження у справі –закрити.

            Судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.198, 202, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коннур" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2006р.  скасувати, а провадження у справі №А39/425 закрити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.



Головуючий                                                                           В.Г.Головко


Судді                                                                                       О.М.Лисенко


                                                                                                             Л.В.Чоха  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація