Україна
Апеляційний суд Житомирської області
10008, м.Житомир – 8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ухвала
Іменем України
12 жовтня 2010 року. м. Житомир.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Ткача С.О.
суддів: Шеніна П.О., Андрушкевича С.З.
з участю:
прокурора Селюченко І.І.
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора Коростишівського району Житомирської області Налапка М.М. та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Коростишівського районного суду від 14 жовтня 2009 року щодо
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця села Кудряшівка Кремінського району Луганської області, раніше не судимого,
засудженого за ч. 2 ст. 146 КК України на три роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки;
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Рубіжне Луганської області, раніше не судимого,
засудженого за ч. 2 ст. 146 КК України на три роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Кудряшівка Кремінського району Луганської області, раніше не судимого,
засудженого за ч. 2 ст. 146 КК України на три роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки. -----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 11 – 587 Головуючий у 1 інстанції: Пасічний Т.З.
Категорія: ст. 146 ч. 2 КК Доповідач у 2 інстанції: Ткач С.О.
Суд визнав ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у тому, що вони за обставин викладених у вироку, 26 лютого 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно завдавали удари по різних частинах тіла ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Розуміючи, що завдають потерпілим фізичних страждань, зв'язали дротом руки та ноги потерпілих. Коли ОСОБА_4 став чинити опір, ОСОБА_5 завдав йому обухом сокири два удари по голові.
Своїми діями ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 незаконно позбавили потерпілих волі. Утримуючи потерпілих на підлозі, засуджені обливали їх бензином, при цьому висловлювали погрози розправою. Після вчиненого насильства зачинили двері будинку, залишивши безпорадних потерпілих, самі зникли з метою уникнення відповідальності.
Потерпілому ОСОБА_7 і ОСОБА_4 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції прокурор не оспорюючи доведеність вини засуджених і кваліфікацію їх дій, просить вирок суду скасувати із за м’якості призначеного покарання. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ст. 146 ч. 2 КК України на 3 роки обмеження волі кожного. Прокурор зазначав, що призначаючи винним покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не врахував, що вони вчинили злочин групою осіб у стані алкогольного сп'яніння, злочинні дії продовжувалися тривалий час і супроводжувались заподіянням фізичних страждань, потерпілого ОСОБА_4 били сокирою по голові, до того ж потерпілих обливали бензином. Не враховано, що потерпілі просили суд призначити покарання у виді позбавлення волі.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок районного суду скасувати, за м’якістю призначеного покарання, справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що районний суд не врахував тяжкість злочину, особу винних, обставини вчинення злочину, що вони намагались позбавити його життя, збитків не відшкодували. В діях засуджених відсутнє щире каяття та активне сприяння вчиненому злочину. Суд прийняв рішення всупереч вимогам закону, згідно якого до осіб, які вчинили злочин на грунті п’янства, алкоголізму, у складі організованої групи, належить обговорювати питання про призначення більш суворого покарання передбаченого законом.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляційне подання, заперечення засуджених, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляцію прокурора задовольняє частково, апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольняє повністю з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і кваліфікація їх дій у вчиненому злочину, не оспорюється в апеляції прокурора і потерпілого, підтверджується сукупністю доказів зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених судом, що викладено у постановленому судом першої інстанції вироку.
Тому, колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій засуджених за ч. 2 ст. 146 КК України.
Що стосується вирішення питання про призначення покарання засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при його визначенні не дотримався належним чином вимог ст. 65 КК України, не врахував особу винних, обставини вчинення злочину, тяжкості вчиненого злочину та його наслідки, тому призначене покарання не можна вважати необхідним й достатнім для виправлення винних та попередження нових злочинів, внаслідок м'якості.
Застосування ст. 75 КК України суд не мотивував, на дану статтю в мотивувальній частині не послався. В резолютивній частині суд застосування ст. ст. 75 і 76 КК України не розмежував і не врахував, що звільнення з випробуванням допустиме тоді, коли суд дійде висновку, що виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин виправлення засудженого можливе без відбування покарання. У даному випадку суд не оцінив фактичну тяжкість злочину, обставини його вчинення, особу винних.
Обставинами, які пом’якшують покарання всіх засуджених суд визнав: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з’явлення із зізнанням.
Однак зазначені судом пом'якшуючі обставини відсутні і при припустимій наявності щирого каяття, воно не настільки істотно знижує ступінь тяжкості злочину і впливає на рівень небезпечності особи винних, тому що не має як кількісної так і якісної характеристики.
А така частина обставин, як визнання вини, з’явлення із зізнанням або активне сприяння розкриттю злочину, взагалі не встановлена. Під цією обставиною згідно зі ст. 96 КПК України розуміється особисте, добровільне повідомлення слідчому чи органу дізнання про вчинений злочин, що відсутнє у засуджених. Сприяння розкриттю означає, що винний добровільно надає органам слідства допомогу у з’ясуванні тих обставин, які мають істотне значення для повного розкриття справи.
Як видно з матеріалів справи, винні визнали вину будучи затриманими через певний час після злочину і будучи викритими органами слідства у вчиненні його, з допомогою показань потерпілих. Їх заслуга у розкритті злочину відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, посягнули на недоторканість потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7, поставили у небезпеку їх життя та здоров'я. Вони били потерпілих, зв'язували їм руки та ноги дротом. Коли ОСОБА_4 звільнившись і спробував утекти, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 знову зв'язали його і долаючи опір потерпілого двічі вдарили його обухом сокири по голові. Свої насильницькі дії вони супроводжували погрозами розправою на адресу потерпілих. ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 обливали потерпілих бензином та залишили без допомоги у безпорадному стані.
За наведених обставин, не можна визнати обгрунтованим і законним застосування до засуджених ст. 75 КК України на тих доводах, які зазначені у вироку.
Так як суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, які мають суттєве значення для вирішення питання про призначення винним покарання, колегія суддів скасовує вирок суду з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи необхідно належним чином перевірити доводи обвинувачення та постановити судове рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Так як засуджені не з’являлись за викликом суду, порушили підписку про невиїзд, що привело до неодноразового відкладення апеляційного розгляду справи, винесення ухвал про їх примусовий привід, неможливості прийняття рішення апеляційним судом, колегія суддів з метою забезпечення розгляду справи судом першої інстанції, змінює ОСОБА_2 і ОСОБА_1 запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
---------------
Апеляцію прокурора Коростишівського району Налапка М.М. задовільти частково, апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Коростишівського районного суду від 14 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати, справу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши під варту в залі апеляційного суду.
Судді апеляційного суду: