РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Плавайко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами акціонерного банку «Київська Русь» та ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 20 липня 2010 р. за первісним позовом акціонерного банку «Київська Русь» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, визнання біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу недійсною і повернення майна з незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного банку «Київська Русь» в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії та ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5 і ОСОБА_3, про визнання добросовісним набувачем, -
встановила:
акціонерний банк «Київська Русь» в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії (надалі – Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у березні 2009 р.
Після уточнення позовних вимог (а.с.111) просив: стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 24355.07 євро (в гривневому еквіваленті) заборгованості за кредитним договором № 74-01-08-2 від 04.07.08 р. і договором застави транспортного засобу № 75-01 від 04.07.08 р. шляхом звернення стягнення на автомобіль марки «SCANIA», модель R114 LA, 2002 р. випуску; визнати біржову угоду товарної біржі «Декле» купівлі-продажу транспортного засобу від 21.11.08 р. за реєстраційним № 003355 недійсною, повернути цей автомобіль із незаконного володіння ОСОБА_1 законному власнику ОСОБА_4; стягнути з відповідачів 1730 грн. судових витрат.
У квітні 2009 р. ОСОБА_1 пред’явив до Банку зустрічний позов, у якому просив визнати його добросовісним набувачем указаного автомобіля (а.с.38-39, 56, 84-85).
Ухвалою Тячівського районного суду від 20.07.10 р. провадження у справі в частині позовних вимог Банку до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором закрито.
Рішенням Тячівського районного суду від 20.07.10 р. у позовах відмовлено.
Банк просить змінити це рішення в частині відмови у визнанні недійсною біржової угоди товарної біржі «Декле» купівлі-продажу транспортного засобу від 21.11.08 р. за реєстраційним № 003355 між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 та визнати цю угоду недійсною. Доводить про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права.
Письмових заперечень або пояснень на цю скаргу інші особи, які беруть участь у справі, не подали.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаного позову. Доводить про порушення судом норм матеріального права (ст.ст. 16 ч.2, 330, 388 ЦК). Указує, що він не знав і не міг знати про перебування спірного автомобіля в заставі.
У письмових запереченнях Банк зазначає про цілковиту безпідставність апеляційної скарги ОСОБА_1 Указує на відсутність підстав для визнання останнього добросовісним набувачем, оскільки спірний автомобіль перебуває в заставі та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Інші особи, які беруть участь у справі, письмових заперечень або пояснень на скаргу не подали.
Апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню, а рішення в оскарженій частині – скасуванню з ухваленням нового в цій частині, з таких мотивів.
Суд першої інстанції виходив з того, що Банк як позивач не навів конкретних норм матеріального права для визнання біржової угоди недійсною.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком через його невідповідність обставинам справи та порушення в застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Так, згідно з положеннями ст. 215 ч.1 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 586 ч.2 ЦК заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором, а за вимогами ст. 17 ч.2 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою
заставодержателя. Аналогічне правило міститься також у п.3.1.4. договору застави транспортного засобу № 75-01 від 04.07.08 р. між Банком (заставодержателем), ОСОБА_2 (позичальником) і ОСОБА_4 (заставодавцем).
Як видно з матеріалів справи, біржова угода товарної біржі «Декле» купівлі-продажу транспортного засобу від 21.11.08 р. за реєстраційним № 003355 між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 була укладена за відсутності згоди заставодержателя (Банку), що суперечить указаним приписам ЦК та Закону «Про заставу», а тому цю угоду за вимогою Банку (відповідне право якого не заперечується) належить визнати недійсною.
Відмовляючи в задоволенні цієї вимоги суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно зі ст. 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин, а також вирішення питання про конкретні правові норми, які підлягають застосуванню, є обов'язком суду під час ухвалення рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення в частині зустрічного позову – залишенню без змін, з таких мотивів.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що особа, яка придбала рухоме майно у боржника, який не мав права на його відчуження, вважається добросовісним набувачем за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.
Оскільки спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_1 у період, коли знаходився у заставі, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги – необґрунтованими.
За правилами ст. 303 ч.1 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У контексті наведеного колегія суддів визнала, що в цілому рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 215 ч.1, 586 ч.2 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
рішила:
1. 1. Апеляційну скаргу акціонерного банку «Київська Русь» задовольнити, а скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
2. 2. Рішення Тячівського районного суду від 20 липня 2010 р. змінити.
3. 3. Позов акціонерного банку «Київська Русь» задовольнити частково, визнавши біржову угоду товарної біржі «Декле» купівлі-продажу транспортного засобу від 21.11.08 р. за реєстраційним № 003355 недійсною.
4. 4. У решті залишити рішення без змін.
5. 5. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: