Справа № 22ц-5128/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Павленко О.В.
Категорія цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі КРАВЧЕНКО В.В.,
з участю: прокурора Козакової І.М., представника ДП „Добрянське лісове господарство” Горицького С.Г., позивача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Ріпкінського району Чернігівської області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу майна від 19 січня 2007 року, укладений між ліквідатором ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-Сервіс” ОСОБА_8 та ним, на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнати право власності на майно: виробниче приміщення А-1, прибудову а-1, склад Б-1, навіс В-1, загальною вартістю 2690 грн., що знаходиться за адресою с. Олешня Ріпкинського району Чернігівської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19січня 2007 року він уклав з ліквідатором ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-Сервіс” ОСОБА_8 договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого він сплатив кошти в сумі 7000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, а згідно акту прийому-передачі 12 лютого 2007 року прийняв від продавця комплекс майна ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-сервіс”, проте зазначений договір нотаріально посвідчений не був, оскільки продавець свідомо ухиляється від його посвідчення.
Також йому відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно, тому він не може їм розпоряджатися та належним чином оформити землекористування.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 19 січня 2007 року, укладений між ліквідатором ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-Сервіс” ОСОБА_8 та ОСОБА_6, визнано за ОСОБА_6 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою с. Олешня Ріпкінського району Чернігівської області, згідно з інвентаризаційною справою: виробниче приміщення А-1, прибудова а-1, склад Б-1, навіс В-1, загальною вартістю 2690 грн.
В апеляційній скарзі прокурор Ріпкинського району Чернігівської області просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 181,182, 334,657 ЦК України.
Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що до моменту укладення спірного договору ОСОБА_8 передала позивачу нерухоме майно, яке вже було введено в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію, та під час розгляду справи не було встановлено факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого ухилення.
Крім того, судом першої інстанції не досліджувалось питання належності земельної ділянки під спірними об’єктами нерухомості, а відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою земельна ділянка під спірними об’єктами нерухомості належить ДП „Добрянське лісове господарство”, яке судом до участі у справі залучено не було і вважає, що суд першої інстанції вирішивши питання належності майна позивачу фактично розпорядився і земельною ділянкою, чим порушив інтереси ДП „Добрянське лісове господарство”.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну прокурора Ріпкинського району Чернігівської області, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 220 ЦК України.
Проте апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час вирішення спору застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини.
П о справі встановлено, що 19 січня 2007 року між ОСОБА_6 та ліквідатором ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-Сервіс” ОСОБА_8 був укладений в письмовій формі договір купівлі-продажу майна, відповідно до умов якого позивач отримав комплекс майна ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-Сервіс” за адресою: с. Олешня Ріпкінського району Чернігівської області, до складу якого входять нежитлове приміщення, прилеглі до нього споруди та три пантони, зазначений договір нотаріально не був посвідчений (а.с. 5-6).
За актом прийому-передачі майна від 12 лютого 2007 року (а.с.7) продавець передав, а покупець прийняв комплекс майна ДП „Чернігіврибсервіс” ТОВ „Фіш-Сервіс”, за придбане майно покупець сплатив ДП „Чернігіврибсервіс” 7000 грн.(а.с.13).
Позовні вимоги заявлені позивачем щодо такого майна: виробничого приміщення А-1, прибудови а-1, складу Б-1, навісу В-1, загальною вартістю 2690 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий правочин є нікчемним.
Згідно із ч.2 цієї ж статті, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Ч.3 ст.640 ЦК України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації- з моменту державної реєстрації.
Як роз’яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
При розгляді справи судом першої інстанції зазначені норми закону враховані не були, обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_8 ухилялась від нотаріального посвідчення договору, не встановлено, відповідно і обставини, які утруднювали чи робили неможливим посвідчення цього договору нотаріально у встановленому законом порядку, відсутні.
Крім того, апеляційний суд враховує, що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_8, як фізичної особи, проте вона діяла як ліквідатор майна ДП „Чернігіврибсервіс”, згідно пояснень сторін зазначене підприємство на час розгляду даної справи виключене з державного реєстру, відповідно належний відповідач відсутній, а ОСОБА_8 таким не являється.
В частині посилань позивача на непорушення оскаржуваним рішенням прав ДП „Добрянське лісове господарство” апеляційний суд виходить з того, що зазначене ДП володіє правом на предмет спору і наявне порушення прав цієї особи, оскільки позивачем не спростовані доводи апелянта в цій частині, а факти порушення ОСОБА_6 вимог земельного законодавства на території ДП „Добрянське лісове господарство” підтверджуються приписом, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства облдержземінспекції у Чернігівській області (а.с.10-11).
За зазначених обставин, суд першої інстанції не мав законних підстав для визнання угоди дійсною та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу прокурора Ріпкинського району Чернігівської області – задовольнити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2010 року – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: