Справа № 22ц-5206/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Іващенко А.І.
Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І., Кравченко В.В.,
позивача ОСОБА_7, його представника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 26 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_7 07 червня 2010 року звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, посилаючись на незаконність його звільнення з посади державного інспектора управління за наказом відповідача №73-к від 21 травня 2010 року за п.5 ст. 40 КЗпП України, просив визнати незаконним наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 5 000 грн., витрати за правову допомогу адвоката.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 26 серпня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_7відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати зазначене рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що його звільнення з роботи відбулось з численними порушеннями вимог законодавства про працю України.
В наказі про звільнення є посилання на протокол засідання профкому, проте апелянт вважає його сфальсифікованим, крім того, у нього викликає сумнів легітимність профспілкової організації, проте його клопотання з даного питання відхилені судом першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що відповідачем не було вжито заходів щодо складання відносно нього акту форми Н-1 про отримання ним професійного захворювання під час виконання службових обов”язків.
Звільнення також відбулось всупереч положенням ч.5 ст.40 КЗпП України, оскільки з 14 грудня 2009 року апелянту була надана чергова відпустка, саме під час якої він захворів і з 15 січня 2010 року перебував на стаціонарному лікуванні, а тому не мав змоги виконувати покладені на нього трудові обов”язки.
Судом не враховані положення Закону України „Про відпустки” та його доводи про те, що після закінчення курсу стаціонарного лікування йому повинно бути надана невідбута частина відпустки, під час якої звільнення є неприпустимим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Наказом відповідача №223-к від 09 грудня 2009 року ОСОБА_7, державному інспектору Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, надано щорічну відпустку терміном 37 календарних днів з 14 грудня 2009 року по 21 січня 2010 року включно (а.с.60).
З 15 січня 2010 року по 10 червня 2010 року включно позивач перебував на лікарняних листках (а.с.42-46).
Згідно наказу відповідача №73-к від 21 травня 2010 року позивача звільнено з посади державного інспектора управління за згодою профкому за п.5 ст.40 КЗпП України, в зв”язку з нез”явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, який з 15 січня 2010 року і станом на 20 травня 2010 року безперервно знаходиться на лікарняному (а.с.8).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про недопущення відповідачем порушень вимог трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.
Проте такий висновок суду не відповідає нормам законодавства, що регламентують спірні правовідносини.
Відповідно до п.5 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез”явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Закону України „Про відпустки” щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника , засвідченої у встановленому порядку.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період .
По справі встановлено, що позивач з 14 грудня 2009 року перебував у щорічній відпустці, проте до її закінчення -21 січня 2010 року, з 15 січня 2010 року більш як чотири місяці знаходився на лікарняних.
Апеляційний суд виходить з того, що звільнення позивача відбулося без врахування вищезазначених положень ст.11 Закону України „Про відпустки” - без вирішення питання про продовження терміну відпустки або про перенесення днів невідбутої відпустки на інший термін, тому дане звільнення позивача є незаконним.
Відповідно позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з визнанням незаконним наказу про звільнення ОСОБА_7
Щодо визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходить з того, що згідно наданої відповідачем довідки середня заробітна плата позивача становить 1032 грн.; період, за який належить сплатити ці кошти - з 11 червня 2010 року по день ухвалення даного рішення (з 11 червня-так як по 10 червня 2010 року у позивача лікарняний лист), тому до стягнення належить 4032 грн.
В частині відшкодування моральної шкоди апеляційний суд вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наявного порушення прав працівника у сфері трудових відносин, а саме незаконного звільнення з роботи, яке призвело до моральних страждань позивача, вимушеності змін у його житті, втрати нормальних життєвих зв”язків, та з врахуванням характеру і обсягу страждань, їх тривалості, а також засад виваженості, розумності та справедливості, є відповідною до відшкодування моральної шкоди сума 500 грн.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, суд враховує, що з врахуванням затраченого адвокатом часу по підготовці позову, участі в судових засіданнях, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, а також з урахуванням вимог справедливості підлягає сплаті на користь позивача 1 тис. грн.
Належить стягнути з відповідача також судові витрати: судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Доводи апелянта щодо нелегітимності профспілкової організації та фальсифікації протоколу засідання профспілкового комітету спростовуються наданими суду доказами - рішенням ДПІ у м.Чернігові про внесення профспілкової організації до Реєстру неприбуткових організацій (установ), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, протоколом №5 від 20 травня 2010 року засідання профспілкового комітету „Чернігівдержрибоохорони”.
Не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом і посилання апелянта про невжиття відповідачем заходів по складанню акту ф.Н-1 , виходячи із суті заявленого спору.
Керуючись ст.ст.88, 303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.11 Закону України „Про відпустки”, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7- задовольнити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 26 серпня 2010 року-скасувати.
Позов ОСОБА_7 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди- задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ № 73-к від 21 травня 2010 року Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області.
Поновити ОСОБА_7 на посаді державного інспектора Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області з 21 травня 2010 року.
Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області на користь ОСОБА_7 4032 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу( сума без утримання податків та обов”язкових платежів); 500 грн. на відшкодування моральної шкоди; 1000 грн. на відшкодування витрат за правову допомогу, а всього 5532 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області на користь держави судовий збір в сумі 51 грн., 120 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, всього 171 грн. судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: