Справа № 2-2508/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого – судді Луганського В.І.,
при секретарі – Оніщенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Військового прокурора Луганського гарнізону, в інтересах ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про захист порушених прав та відшкодування збитків, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
В рішенні Конституційного суду України від 4 квітня 1999 року № 3-рп /99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця позовна заява є підставою для порушення справи в суді. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Проте держава може вбачати свої інтереси в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного суду України зазначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і є стороною в процесі.
Відповідно ст. 121 Конституції України, ст. 45 Цивільного процесуального Кодексу України та ст. 20 та 36 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Підставою для представництва прокурором інтересів громадян в суді є порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно – правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб, інших суб*єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, законодавством прокурора уповноважено виконувати певні функції держави у конкретних правовідносинах.
Військовою прокуратурою Луганського гарнізону проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами Луганського обласного військового комісаріату вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» щодо доведення встановлених норм матеріального, продовольчого та інших видів забезпечення, якою встановлено, що з 7 липня 1988 року по 5 червня 2008 року підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу у Лутугінському РВК м. Луганська підпорядкованому Луганському ОВК і на всіх видах забезпечення, в тому числі і речовому знаходився у Луганському ОВК.
Наказом Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України № 43 від 31 січня 2008 року підполковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту «в» (за станом здоров'я) п. 63 «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 7.11.2001 року № 1053.
Наказом військового комісара Лутугінського РВК м. Луганська № 28 від 5 червня 2008 року підполковник ОСОБА_1 , на підставі підпункту «в» (за станом здоров'я) п. 63 «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 7.11.2001 року № 1053, був виключений із списків особового складу військового комісаріату.
Однак на порушення норм Закону, під час проходження військової служби в період з 1997 року по 5 червня 2008, позивач належним чином речовим майном не забезпечувався, у зв'язку з чим на час звільнення у Луганського ОВК перед ним утворилась заборгованість з речового забезпечення в кількості 165 предметів на загальну суму 5 792 грн. 59 коп., про що йому були видані довідки № № 79, 80 від 10.06.2008 року. Під час звільнення з військової служби з позивачем не було проведено остаточного розрахунку за речове майно, яке він не отримав від держави під час проходження військової служби і йому речове майно в кількості 165 предметів на загальну суму 5 792 грн. 59 коп., видане не було. Таким чином, під час проходження Позивачем військової служби посадовими особами Луганського ОВК систематично порушувалися соціальні права Позивача, передбачені ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на гарантоване державою достатнє речове забезпечення, а також під час звільнення позивача з військової служби, йому на порушення ч. 1 ст. зазначеного Закону України та п. 27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, йому не було видане речове майно в кількості 165 предметів, яке він не отримав під час проходження служби в період з 1997 року по 5 червня 2008 року.
За таких обставин виникла необхідність звернутися до суду із даним позовом, оскільки на прокуратуру, відповідно до ч.2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», покладені функції представництва інтересів громадянина в судах.
У судовому засіданні представник прокуратури підтримав заявлені вимоги та надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, речове майно не отримане ним під час проходження військової служби в кількості 165 предметів.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та надав суду відповідні заперечення в яких зазначив, що до цього часу у нього, як у представника Луганського ОВК немає даних про прийняття Кабінетом Міністрів України порядку виплати військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, крім того, на час подання позовної заяви позивач не був військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, а був звільнений з військової служби, вважає, що позивачем під час подання позову пропущений строк позовної давності, тому представник відповідача наполягає на відмові у задоволенні позову внаслідок пропущення строку звернення до суду.
Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 7 липня 1988 року по 5 червня 2008 року підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу у Лутугінському РВК м. Луганська підпорядкованому Луганському ОВК і на всіх видах забезпечення, в тому числі і речовому знаходився у Луганському ОВК, однак під час проходження військової служби в період з 1997 року по 5 червня 2008, позивач належним чином речовим майном не забезпечувався, у зв'язку з чим на час звільнення у Луганського ОВК перед ним утворилась заборгованість з речового забезпечення в кількості 165 предметів на загальну суму 5 792 грн. 59 коп., про що йому були видані довідки № № 79, 80 від 10.06.2008 року. Під час звільнення з військової служби з позивачем не було проведено остаточного розрахунку за речове майно, яке він не отримав від держави під час проходження військової служби і йому речове майно в кількості 165 предметів на загальну суму 5 792 грн. 59 коп., видане не було. Таким чином, під час проходження позивачем військової служби посадовими особами Луганського ОВК систематично порушувалися соціальні права позивача, передбачені ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на гарантоване державою достатнє речове забезпечення, а також під час звільнення позивача з військової служби, йому на порушення ч. 1 ст. зазначеного Закону України та п. 27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, йому не було видане речове майно в кількості 165 предметів, яке він не отримав під час проходження служби в період з 1997 року по 5 червня 2008 року.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно вимог ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 10 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
Відповідно до положень п. 27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача речове майно не отримане ним під час проходження військової служби (з 1997 року по 5 червня 2008 року) в кількості 165 предметів.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Положенням про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, ч.2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» ст. ст. 16, 22 ЦК України, ст. ст. 3, 26, 45, 46 , 118, 119-122, 127, 129, 210 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Військового прокурора Луганського гарнізону, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату на користь громадянина ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, речове майно не отримане ним під час проходження військової служби (з 1997 року по 5 червня 2008 року) в кількості 165 предметів, а саме: пальто зимове - 2 шт., плащ демісезонний - 2 шт., куртка утеплена камуфльована польова - 1 шт., кітель шерстяний - 4 шт., брюки шерстяні - 9 шт., куртка і брюки шерстяні - 3 шт., куртка і брюки бавовняні камуфльовані польові літня - 1 шт., джемпер - 3 шт., кашкет шерстяний - 3 шт., кашкет польовий камуфльований - 1 шт., берет шерстяний - 4 шт., кашне - 3 шт., плащ накидка з чохлом - 1 шт., рукавички - 4 пари., сорочки верхні -13 шт., галстук -13 шт., білизна натільна —15 шт., фуфайка з коротким рукавом - 4 шт., труси трикотажні - 4 шт., шкарпетки літні - 40 шт., напівчоботи утеплені - 4 шт., напівчеревики хромові - 8 шт., черевики хромові з високим берцем - 2 шт., шапка вушанка - 2 шт., білизна тепла - 3 шт., шкарпетки зимові - 16 шт., сорочка біла - 1 шт.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.І. ЛУГАНСЬКИЙ