Справа № 22-ц-7441/2010 р. Головуючий: 1 інст. Іващенко С.О.
Категорія: «пенсійні» Доповідач: Піддубний Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 серпня 2010 року. м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Малінської С.М.,
суддів: Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Білицькій Ю.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.19991 року N 796-XII державну та додаткову пенсії. Посилаючись на невідповідність розміру виплачуваних йому пенсій розміру, встановленому ст.ст. 50,54 вказаного Закону, просив визнати такі дії Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова незаконними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року пенсій у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова протиправними та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 лютого 2010 року. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2010 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2010 року змінити, виключити з її резолютивної частини зазначення про кінцевий термін перерахунку пенсії – 08 лютого 2010 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р., визнаний інвалідом II групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених законами України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. N 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а також особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. N 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також судом правильно не взято до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильним є висновок суду щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія також погоджується з висновками суду в частині визначення кінцевого терміну перерахунку пенсії позивачеві, оскільки судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси особи, а доводи апелянта ОСОБА_2 в цій частині ґрунтуються на припущенні порушення відповідачем його прав у майбутньому.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права,оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючи суддя
Судді