Справа № 22-ц-25036/2010 р. Головуючий 1 інстанції: Гетьман Р.А.
Категорія – «відшкодування шкоди» Доповідач : Піддубний Р.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,
при секретарі: Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Остапенка Володимира Вікторовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхи України», на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхи України», третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи який зазначив, що 13 серпня 2009 року з вини водія ОСОБА_3, який керував належним товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхи України» (ТОВ «Шляхи України») автомобілем «БАЗ 22154» номерний знак НОМЕР_1 , на вул. 23 Серпня в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль «Дачия Логан» номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження. Оскільки водій ОСОБА_3 перебував на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з ТОВ «Шляхи України», ОСОБА_2 просив стягнути з останнього на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля 7 836 грн. 70 коп., витрати, пов’язані з проведенням експертизи у розмірі 400 грн., наданням правової допомоги – 450 грн., викликом відповідача телеграмою – 34 грн. 52 коп.
Крім того, зазначив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з приводу неможливості тривалий час користуватися належним йому автомобілем, вимушеними змінами у житті, погіршенням здоров’я, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 5 000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2010 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхи України на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 8 797 грн. 32 коп., моральної шкоди – 2 500 грн.
В апеляційній скарзі Остапенко В.В., який діє в інтересах ТОВ «Шляхи України», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що представник товариства був позбавлений можливості приймати участь у судовому засідання, в якому було ухвалено оскаржуване рішення, оскільки воно відбулось раніше призначеного судом часу. Крім того, ТОВ «Шляхи України» брало участь у справі в якості третьої особи, що виключає можливість покладення на нього рішенням суду будь-яких обов’язків, у тому числі і по відшкодування завданої позивачу шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи з ТОВ «Шляхи України» на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 8 797 грн. 32 коп. та 2 500 грн. відповідно, суд першої інстанції керувався тим, що шкода виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_3, який знаходився з відповідачем у трудових відносинах, у зв’язку з чим ТОВ «Шляхи України» має відшкодувати завдану позивачу шкоду у вищевказаному розмірі.
Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 серпня 2009 року з вини водія ОСОБА_3, який керував належним ТОВ «Шляхи України» автомобілем «БАЗ 22154» номерний знак НОМЕР_1 , на вул. 23 Серпня в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача «Дачия Логан» номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження автомобіля позивача та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.
Відповідно до висновків дослідження спеціаліста автотоварознавця від 24 вересня 2009 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Дачия Логан» номерний знак НОМЕР_2 складає 7 836 грн. 70 коп. Крім того, позивачем сплачено за проведення зазначеного дослідження 450 грн. та 34 грн. 52 коп. за відправку телеграми з викликом відповідача для участі у дослідженні.
Будь-яких доказів на підтвердження іншого розміру завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди відповідачем не надано.
За таких обставин, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Шляхи України» на користь позивача на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди 8 321 грн. 22 коп., законним та обґрунтованим.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань позивача, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості, судова колегія дійшла висновку, що відшкодування шкоди слід встановити в розмірі 1000 грн., у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції змінити в цій частині.
Судова колегія не погоджується також із висновком суду в частині стягнення з ТОВ «Шляхи України» на користь ОСОБА_2 витрат по оплаті правової допомоги в розмірі 400 грн., судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 207 грн. 98 коп., виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 79, ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема і витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Граничні розміри компенсації витрат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно з додатком до зазначеної постанови граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що витрати на правову допомогу ОСОБА_2 складають 400 грн., але розрахунків цієї суми відповідно до вказаної постанови, матеріали справи не містять.
Виходячи з цього, судова колегія вважає за необхідне рішення суду в цій частині змінити, відмовити ОСОБА_2 у стягненні на його користь витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхи України» задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2010 року змінити.
Зменшити розмір сум, які підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхи України» на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди до 8 321 грн. 22 коп., моральної шкоди до 1 000 грн., понесених судових витрат до 197 грн. 66 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючи суддя
Судді