Справа № 22-ц-8093/2010 р. Головуючий: 1 інст. Черних Є.А.
Категорія: «пенсійні» Доповідач: Піддубний Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 серпня 2010 року. м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Малінської С.М.,
суддів: Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Білицькій Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 18 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він має статус інваліда війни третьої групи і на підставі ст.13 Закону України 22 жовтня 1993 року N 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що всупереч вимогам зазначеного Закону належна йому щорічна разова грошова допомога у 2005 – 2009 роках виплачувалась Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області не в неповному розмірі, просив визнати такі дії неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги за період з 2005 по 2009 р. відповідно до вимог 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплатити йому зазначену грошову допомогу в сумі 11 886 грн..
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 18 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області протиправними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 18 березня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області протиправною та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок виплачуваної позивачеві разової грошової допомоги відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (Закон N 3551-XII) за 2005 - 2008 роки та задовольняючи позов в частині зобов’язання здійснити перерахунок зазначених виплат за 2009 рік, суд першої інстанції виходив з того, що у 2005-2008 роках розмір передбаченої зазначеною нормою закону разової грошової допомоги визначався Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, а у 2009 році - ст. 13 Закону N 3551-XII.
Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 3 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області 09.02.1010 року (повторно).
Статтею 13 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Однак законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. N 2285-IV, «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. N 3235-IV, «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V інвалідам війни третьої групи, до яких відноситься і позивач, була передбачена виплата щорічної разової допомоги у 2005, 2006 і 2007 рр. у розмірах 270 грн., 270 грн. та 300 грн., відповідно.
Крім того, підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI частину 5 ст. 13 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII викладено в редакції, яка передбачає виплату щорічно до 5 травня інвалідам війни разової грошової допомоги у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Передбачені ст. 13 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Зазначені закони України «Про державний бюджет України», на час нарахування та отримання позивачем грошової допомоги у квітні 2005 р., 2006 р., 2008 р. та у травні 2007 р., не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що відповідними статтями законів України «Про Державний бюджет України на 2005 - 2008 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення відповідних статей законів України «Про Державний бюджет України на 2005 - 2008 роки».
Таким чином дії відповідача на час виплати позивачеві зазначеної Законом N 3551-XII одноразової грошової допомоги у 2005 – 2008 роках були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що нарахування та виплата у 2009 році інвалідам війни разової грошової допомоги, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року та задовольнив позов в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області відхилити.
Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді