АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №-22ц-5619/2010                                                  Головуючий по першій інстанції

                                                                                                Золотоверхий О.І.

Категорія - 57                                                                    Доповідач  –    Нерушак Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    30 серпня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бурлаки В.О.,

суддів Нерушак Л.В., Міщенка С.В.

при секретарі Голобородько С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від  30 липня 2009 року  по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и л а :

       02.07.2009р. ОСОБА_6 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни.

Свої вимоги мотивував тим, що він 1935 року народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада  2004 року, є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. Зобов’язати відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від  30 липня 2009 року  позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни ОСОБА_6.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% від мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 та 2008 рік, а саме - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше виплачених коштів.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на підставі частини 3 ст. 94 КАС України на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі  3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області, у встановлені строки оскаржило її, та просить  скасувати постанову Лисянського районного  суду Черкаської області від  30 липня 2009 року  і прийняти нову постанову,  відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог, оскільки йому не було в повній мірі здійснено доплати як дитині війни у зв’язку з відсутністю коштів та механізму фінансування і виплати даного підвищення до пенсії, а також з підстав пропущення позивачем строку  звернення  до адміністративного суду.

  Заслухавши доповідача,  вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  підлягає до часткового задоволення, а рішення зміні.  

  З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.

 Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач  не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у не нарахування позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

          Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені в межах річного  строку давності з дня  звернення з позовом. Виходячи з викладеного  у рішенні суду, суд першої інстанції вважав доцільним  зобов’язати  відповідача  провести  позивачу відповідні виплати  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року та  з 22 травня 2008 року по 02.07. 2008 року , але з таким висновком суду першої інстанції  повністю погодитись не можна, так як в частині зобов’язання  Пенсійного фонду провести виплати за 2007 рік та в період  3 22.05. 2008 року по 02.07.2008 року, суд неправильно застосував норми процесуального та матеріального права .

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції  на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України  змінює рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання Пенсійного Фонду провести виплати за  2007 рік   та з 22 травня 2008 року по 02 липня 2008 року з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається , що позивач  ОСОБА_6 відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус  дитини війни  та звернувся до суду з позовом 02 липня 2009 року, вимоги про поновлення  пропущеного строку звернення до суду не заявляв.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії  або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії , підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року за № 6-рп/ 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано неконституційним.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.

           Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність

           Згідно Закону України «Про Державний бюджет  України на 2008 рік» КМ України надано право у 2008 році встановлювати розмір  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються   залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

           Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено статтю в наступній редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни».

           Названа норма передбачає  встановлення в абсолютних  сумах розмірів лише тих виплат,  вихідним критерієм  розрахунку  яких  є розмір мінімальної заробітної плати.        

            Відповідно її дія не поширюється  на спірні правовідносини, так як розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України»Про соціальний захист дітей війни»  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Нарахування та виплати у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватись  відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи спір , та задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що  Управління Пенсійного фонду  як орган, якому делеговано  повноваження щодо призначення та виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у   відповідності  з  вимогами статті 6 Закону № 2195 – ІУ та здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі  на інші нормативно – правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «№ 2195 – ІУ державні соціальні гарантії дітям війни,  встановлені  цим Законом не можуть бути обмежені   або  скасовані  іншими нормативно – правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій  з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям  війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, так як питання фінансування   цих видатків  не виступає предметом даного спору.

Проблеми  надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду  для виконання покладених на нього обов’язків  у справах даної категорії виходить за межі заявлених вимог  і судом не розглядалися.

Безпідставними  є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, так як суд не ухвалював  рішення про проведення виплат з власних джерел  фінансування останнього.

Суд першої інстанції не застосував положення   ч. 2 ст.99  КАС  України  відповідно до якої звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та інтересів особи встановлюється  річний  строк , який , якщо інше не встановлено  , обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була   дізнатись про порушення своїх прав, свобод, інтересів  та  судом було безпідставно  не застосовано наслідки, встановлені ч.1 ст. 100 КАС  України,  згідно  якої  пропущення    строку   звернення      до  адміністративного   суду  є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

            Відповідач  наполягав на застосуванні ст. 100  КАС  України , але суд не звернув уваги, що позивач пропустив строк звернення до суду та не просив про його поновлення  з поважних причин, а   адміністративне законодавство   передбачає задоволення позовних вимог лише в межах річного   строку звернення  до суду.

З матеріалів справи вбачається , що представник відповідача в судовому засіданні наполягав на пропуску позивачем строку звернення до суду, підстави передбачені Законом для відновлення даного строку відсутні, а враховуючи те, що  ОСОБА_6 звернувся до суду 02.07.2009 року, то відповідно за 2007 рік  позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений ч.2 ст.99 КАС України.

           Колегія  суддів вважає, що  не підлягають задоволенню  вимоги про здійснення виплати  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та  з 22 травня 2008 року по 02 липня 2008 року.

Закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність , а не ті, які за певних обставин можуть бути вчинення в майбутньому , тому відновленню підлягає вже порушене право. Таким чином , якщо право позивача буде порушено, чи  з боку відповідача  матиме місце бездіяльність  і відмова у здійсненні виплат, позивач матиме право на  відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.  

Тому колегія суддів вважає обґрунтованим рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо здійснення в подальшому  виплат щомісячної соціальної  допомоги дітям війни.

В зв’язку з вищевикладеним колегія суддів вважає за правильне  змінити початкову  дату періоду зобов’язання  відповідача виплачувати позивачу перерахунок  пенсії з 22 травня 2008 року на 02 липня 2008 року , застосувавши річний термін  давності звернення позивача до суду та вказати період визнання неправомірними дій Управління Пенсійного  фонду  України  в Лисянському районі   Черкаської області з 02 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року, так як районний суд не зазначив період,  протягом  якого потрібно визнати дії неправомірними.

Судова колегія  вважає, що інші доводи апеляційної скарги  не  є суттєвими та  не дають підстав  для висновку про неправильне застосування  судом першої інстанції   норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли  призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення суду, в цій частині, підлягає зміні з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 304, 307,309, 313, 314,316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                                                в и р і ш и л а :

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області задовольнити частково.

    Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2009 року по адміністративній справі за  позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  – змінити.

    Визнати  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 02 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Вказати в резолютивній частині постанови період зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_6   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02  липня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням проведених за цей період виплат.

    В іншій частині постанову залишити без змін.

    Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

            Головуючий         /підпис/          

           Судді             /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                             Л.В.Нерушак