Копія:
Справа № 2 –866/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2010 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі : головуючого – судді Лешко С.М.
з секретарем Іванцовою Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу за позовом Коростенського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” в особі Коростенського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 про поновлення строку для подання позовної заяви, про визнання звільнення та відмови у повторному прийнятті на роботу незаконними, поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
в с т а н о в и в:
Прокурор звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що ОСОБА_1, в інтересах якого заявлено позов, пропрацював в Коростенському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №4 (БМЕУ-4) на різних посадах котельного господарства з 10.05.1989 року і був звільнений з роботи з посади оператора котельні 12.08.2008 року, згідно наказу №125-а у зв'язку з скороченням штату згідно ч.1 ст.40 КЗпПУ, незважаючи на те, що відповідно до ст.42 цього кодексу мав переважне право на залишення на роботі.
30.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до начальника БМЕУ-4 про прийняття його на роботу оператором котельні поста ЕЦ на опалювальний сезон 2008-2009 років, однак наказу про прийняття його на роботу згідно поданої заяви видано не було, чим фактично було відмовлено у повторному прийнятті на роботу на дві вакантні посади, які на той час існували і на які були прийняті інші працівники.
Порушення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 були встановлені правовим інспектором праці Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників на Південно-Західній залізниці Назарчуком В.М., спеціалістами територіальної Державної інспекції праці в Житомирській області і державним інспектором праці в Житомирській області Куприненко Н.М., але їх приписи і подання про усунення виявлених порушень начальником БМЕУ-4 Яценком С.І. залишені без задоволення.
Просив поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45119,68грн. та моральну шкоду в сумі 45119,68грн.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовних заявах. Також просив поновити строк для подання позовної заяви, оскільки до Коростенської транспортної прокуратури щодо неправомірних дій керівництва БМЕУ-4 при його звільненні, ОСОБА_1 звернувся 03.11.2009 року, порушення його трудових прав є триваючим, ОСОБА_1 має на утриманні пристарілих і хворих батьків, які постійно потребують догляду, перебував та перебуває в скрутному матеріальному стані, являється юридично не освіченою особою, не має можливості самостійно оплатити юридичні послуги.
ОСОБА_1 заявлений в його інтересах позов підтримав в повному обсязі. Він пояснив, що був скорочений з посади оператора котельні з явними порушеннями вимог ст. 42 КЗпПУ, оскільки працівники, які були залишені на роботі, не мали перед ним цього переважного права. Однак, станом на час звільнення 12.08.2008 року він погодився із своїм скороченням, оскільки йому не були відомі вимоги закону. Він скористався своїм правом скороченого працівника, звернувся в центр зайнятості і отримував допомогу по безробіттю. 30.09.2008 року він звернувся із заявою про прийняття його на роботу оператором котельні поста ЕЦ на опалювальний сезон 2008-2009 років, однак його заява була залишена без розгляду, в той час коли на роботу були прийняті дві особи. Після цього він звернувся в комісію по трудовим спорам на підприємстві, а потім до трудового інспектора і, отримавши в середині січня 2009 року відповідь, дізнався про порушення своїх трудових прав. З того часу він до суду не звертався, оскільки не знав вимоги закону про строки звернення, а крім того, на його утриманні перебувають хворі батьки похилого віку, за якими він доглядає.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що звільнення ОСОБА_1 було проведено у відповідності до вимог КЗпП України, а ту обставину, що згідно заяви ОСОБА_1 від 30.09.2009 року він не був прийнятий на роботу, в той час коли були прийняті два інших працівника, пояснив тим, що ці оператори були прийняті на роботу 15.10.2008 року тимчасово і вже в листопаді 2008 року звільнені. Вважає, що ОСОБА_1 навмисно затягував строк і не звертався до суду, оскільки про те, що трудові спори з приводу поновлення на роботі розглядаються виключно судом, йому було письмово повідомлено ще 02.10.2008 року комісією по трудовим спорам БМЕУ №4 і в подальшому неодноразово повідомлялось різними посадовими особами. Ніяких поважних причин для пропуску строку звернення до суду у ОСОБА_1 не було.
Вислухавши пояснення та проаналізувавши їх в сукупності з матеріалами справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Коростенському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №4 (БМЕУ-4) на різних посадах котельного господарства з 10.05.1989 року і був звільнений з роботи з посади оператора котельні 12.08.2008 року згідно наказу №125-а у зв'язку з скороченням штату згідно ч.1 ст.40 КЗпПУ.
Ст. 42 КЗпПУ передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Таким чином на час звільнення ОСОБА_1 мав переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками котельного господарства, які займали посади слюсарів, а також мали нижчу кваліфікацію, ніж ОСОБА_1 (а.с.70-75, 131).
Також в суді знайшов підтвердження той факт, що на час звернення ОСОБА_1 з заявою про прийняття на роботу 30.09.2008 року у відповідача були вакантні посади операторів котельні, однак його заява розглянута по суті не була, а на посади операторів котельні 15.10.2008 року були прийняті ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.24-33, 36-37, 39).
На підставі викладеного суд визнає, що відповідачем і під час звільнення ОСОБА_1 і під час відмови у його повторному прийнятті на роботу були порушені вимоги ст. ст. 42, 42-1 КЗпПУ.
Разом з тим ст. ст. 232, 233 КЗпПУ України передбачають, що безпосередньо у судах розглядаються трудові спори про поновлення на роботі в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня отримання трудової книжки.
Судом було встановлено, що копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримав 12.08.2008 року (а.с.78), отримав трудову книжку і з 13.09.2008 року у Коростенському міському центрі зайнятості йому виплачувалась допомога по безробіттю (а.с.77).
Таким чином, місячний строк звернення до суду з позовом про порушення трудових прав мав розпочатись з 12.08.2008 року., однак в цей строк ОСОБА_1 до суду не звертався.
Крім того, на своє звернення ОСОБА_1 отримав відповідь №1 від 02.10.2008 року заступника голови комісії по трудовим спорам, в якій зазначено, що всі спори працівників про поновлення на роботі і пов'язані з відмовою у прийнятті на роботу підлягають безпосередньому розгляду в судах (а.с.10). В суді ОСОБА_1 не заперечував факт отримання вказаного листа та інших листів, де йому роз'яснювались вищевказані вимоги закону.
У відповідності до ст. 234 КЗпПУ у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього кодексу, суд може поновити ці строки.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску місячного строку для звернення до суду, суд виходить з того, що ОСОБА_1 в цей період часу не хворів і у обставинах, які б позбавляли його можливості звернутись до суду, не перебував.
Посилання ОСОБА_1 на необізнаність у вимогах закону, свою неосвіченість і відсутність змоги самостійно захистити свої права, суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_1, після 30.09.2008 року з письмовими заявами звертався в різні інстанції, зрозуміло викладав обставини порушення своїх трудових прав і суть своїх вимог. Отримував відповіді, у яких йому роз'яснювались норми КЗпПУ і пропонувалось, для вирішення спору, звернутись до місцевого суду.
Також суду не представлено доказів того, що в період з 12.08.2008 року до 03.11.2009 року, у зв'язку із доглядом за хворими батьками похилого віку, ОСОБА_1 був позбавлений можливості звернутись до суду і представлені суду письмові докази (а.с.16, 112) свідчать про те, що тільки 28.10.2009 року від ОСОБА_1 прийняті документи для оформлення його помічником над батьками.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що місячний строк для звернення до суду, визначений вимогами ст. 233 КЗпПУ, ОСОБА_1 пропустив без будь-яких поважних причин, а тому в позові слід відмовити за пропуском встановленого строку.
Термін звернення ОСОБА_1 в Коростенську транспортну прокуратуру – 03.11.2009 року і подання прокурором позову в його інтересах до суду – 19.11.2009 року (в межах місяця) не свідчить про дотримання строків звернення до суду, визначених ст. 233 КЗпПУ.
Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 232-234 КЗпПУ, суд
в и р і ш и в:
Відмовити в задоволенні позову Коростенського транспортного прокурора, заявленому в інтересах ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” в особі Коростенського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 про визнання звільнення та відмови у повторному прийнятті на роботу незаконними, поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - у зв'язку з пропуском встановленого строку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: підпис.
Згідно.
Суддя Коростенського
міськрайонного суду С.М.Лешко