Справа №2-1507/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

      05 жовтня 2010 року                                                                                      м. Вінниця

Староміський  районний суд  м. Вінниці в складі:  

головуючого судді:                                           Нечипорук Л.Ф.,

при секретарі:                                                 Вавшко Н.С.,

за участю представника позивача:              ОСОБА_1,

представника відповідача:                            Глушка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку „Східно - Європейський банк” в особі Вінницької філії АКБ „Східно-Європейський банк”, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Тамари Петрівни про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом АКБ „Східно-Європейський банк” в особі Вінницької філії АКБ „Східно-Європейський банк” про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.07.2007 року між нею та АКБ „Східно-Європейський банк” укладено кредитним договір, згідно якого вона отримала грошові кошти в  сумі 67 000,00 доларів США на споживчі цілі терміном з 24.07.2007 року по 24.07.2012 року зі сплатою 15 % річних. В забезпечення виконання кредитного договору між нею та АКБ „Східно-Європейський банк” 25.07.2007 року укладено іпотечний договір. Позивачка зазначає, що при укладенні договору були порушені положення Конституції України та діючого законодавства, якими встановлено, що єдиною грошовою одиницею України є гривня. Оскільки іноземна валюта між резидентами України не може бути засобом платежу, а  у банка відсутня індивідуальна ліцензія для надання кредитів в іноземній валюті, позивачка вважає, що при укладенні договору кредиту було порушено порядок його видачі. Несправедливими є умови надання кредиту в доларах США та його погашення в доларах США, що свідчить про перекладання на споживача усіх ризиків знецінення національної валюти і значно погіршує її становище, як споживача. Відповідач, готуючи текст договору, всупереч вимогам ст. 638 ЦК України не вказав істотних умов, що стосуються АКБ „Східно-Європейський банк”. Так, у п. 3 кредитного договору зазначено лише, що Банк зобов'язується відкрити Позичальнику позичковий рахунок та надавати консультативні послуги. В договорі про відповідальність Банку взагалі не згадується. Складаючи текст договору, на думку позивачки, Банк мав би зазначити, зокрема, про свою відповідальність у разі порушення ним виконання умов кредитного договору. Також позивачка просить визнати недійсним іпотечний договір від 25.07.2007 року через невідповідність його змісту кредитного договору, оскільки в іпотечному договорі зазначено, що він посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П., а не приватним нотаріусом міського нотаріального округу Надольною Т.П., як зазначено в кредитному договорі.

Обґрунтувавши свої вимоги зазначеними обставинами, позивачка просила визнати недійсними договір споживчого кредиту від 24.07.2007р., іпотечний договір  від 25.07.2007 року, зобов’язати банк зарахувати сплачені нею відсотки в сумі 68 128,50 грн. за користування кредитними коштами в рахунок повернення кредитних коштів; зобов’язати банк прийняти у неї суму в розмірі 192 920,49 коп. з розстрочкою платежів на 60 місяців за таких умов, що місячний платіж складатиме 3 216,00 грн.; зобов’язати приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольську Т.П. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку за іпотечним договором від 25.07.2007 року.

 Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав за обставин викладених в позовній заяві, просив його задовольнити. Суду додатково пояснив, що його довірителька на час укладення кредитного договору надала відповідачу інформацію про своє працевлаштування, свій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів вона надала довідку про отримання доходу в національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Однак, відповідач в порушення чинного законодавства видав кредит в іноземній валюті, не маючи при цьому відповідної ліцензії Нацбанку України та індивідуальної ліцензії. У зв'язку з викладеним представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача Глушко О.Я. в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив,  що позивач безпідставно звертає увагу на норми ст. 3 Цивільного кодексу України, вважаючи, що діями Банку нібито були порушені принципи справедливості, добросовісності, розумності та трактуючи їх на власну користь. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України цивільні відносини базуються на свободі договору. Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дані норми вказують на свободу особи у виборі контрагента та у встановленні умов договору, на що вказує ст. 627 Цивільного кодексу України. Для укладення кредитного договору необхідна була зустрічна вольова дія Позичальника, спрямована на отримання кредиту, а саме акцепт Позичальником оферти Банку. При укладенні оспорюваного кредитного договору сторони були вільними у виборі контрагента. Також безпідставним є твердження Позивача про те, що всі ризики знецінення національної валюти України несе Позичальник. Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банк залучає тимчасово вільні кошти фізичних і юридичних осіб у вклади з їх подальшим наданням у кредит. Відповідно до абзацу шостого п.6.1.6 кредитного договору валютні ризики за виконання кредитного договору несе Позичальник. Право банку здійснювати видачу кредитів в іноземній валюті визначено на законодавчому рівні і регулюється Законом України „Про банки і банківську діяльність”, Законом України „Про Національний банк України”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якими дозволяється зазначена діяльність за наявності виданої Національним банком України ліцензії. Така ліцензія у банку є. Просив в позові відмовити.      

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Надольська Т.П. в судове засідання не з’явилась, суду надала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Надольської Т.П. по наявним у справі доказам, враховуючи, що сторони проти цього не заперечують.

    Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.    

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .  

Судом встановлено, що 24.07.2007 року між Акціонерним комерційним банком „Східно – Європейський Банк” ОСОБА_3 укладено кредитний договір №126/2007, відповідно до якого Банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 67 000,00 доларів США на споживчі цілі терміном з 24.07.2007 року по 24.07.2012 року, із сплатою 15% річних. Банк в забезпечення зобов’язання за цим договором прийняв в іпотеку майно –земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1.

    Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Оспорювані договори про надання споживчого кредиту від 24.07.2007 року та іпотеки від 25.07.2007 року  підписані обома сторонами, що свідчить про їх обізнаність з умовами договорів і згодою з умовами цих договорів, сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит - у доларах США, погоджено графік погашення кредиту з визначенням валюти погашення також у доларах США. З часу підписання договору про надання споживчого кредиту банком виконані свої зобов’язання і позивачці передана обумовлена у договорі сума кредиту 67 000,00  доларів США. На виконання своїх зобов’язань позивачкою також певний час виконувався графік погашення кредиту, що сторонами не заперечується в судовому засіданні.

    Право банку здійснювати видачу кредитів в іноземній валюті визначено на законодавчому рівні і регулюється Законом України „Про банки і банківську діяльність”, Законом України „Про Національний банк України”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якими дозволяється зазначена діяльність за наявності виданої Національним банком України ліцензії.

    Таку ліцензію видану Національним банком України 03.12.2001 р. № 51 та письмовий дозвіл від 03.12.2001 р. № 51-1 на право здійснювати операції з валютними цінностями відповідач має.

Доводи позивачки та її представника про необхідність мати індивідуальну ліцензію, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суперечать положенням ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, оскільки індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції і лише на період, необхідний для здійснення такої операції; індивідуальні ліцензії видаються на операції з наданням і одержанням резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але, на даний час не встановлено обмежень щодо суми і строків кредитів у іноземній валюті. Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Згідно з п.2.3 цього Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Не можуть бути підставою для скасування договору споживчого кредиту і посилання на порушення банком прав позивачки, передбачених Законом України „Про захист прав споживачів”  щодо використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, з включення до договору такої дискримінаційної умови, оскільки кредит є споживчим, банк не міг надати його позивачці у доларах США через відсутність у позивачки ліцензії на право здійснення платежів у іноземній валюті на території України. З обставин справи вбачається, що звернення позивачки з зазначеним позовом зумовлено зміною курсу гривні до долару США та об’єктивними утрудненнями щодо повернення кредиту, оскільки при укладення договору не виникало будь-яких розбіжностей щодо його умов.  

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Зазначене положення закріплено і в оспорюваному договорі кредиту, з яким ОСОБА_3 погодилася на момент його підписання.  А тому її вимоги про визнання недійсним договору кредиту з цих підстав є необґрунтованими.

Висновки позивачки та її представника про наявність підстав для застосування ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України є хибними, оскільки у спірних правовідносинах не існує обставин визначених ст. 203 ЦК України, які було б порушено при укладенні кредитного договору 24.07.2007 року.

Крім того, невідповідності змісту кредитного договору №126/2007 та іпотечного договору щодо назви округу, в якому працює нотаріус, яка посвідчила договір, та ім'я нотаріуса,  на що вказує позивачка, є лише описками, і не можуть слугувати підставами визнання недійсними вказаних договорів.  

Суд звертає увагу також на те, що позивачкою ОСОБА_3, як було встановлено в судовому засіданні, для отримання кредиту було використано підроблений документ, зокрема, вона надала завірену копію трудової книжки, де значиться запис від 21.03.2003 року про те, що вона прийнята на посаду заступника директора Приватного підприємства „Онтаріо”. При огляді  же в судовому засіданні оригінала трудової книжки ОСОБА_3 виявлено відсутність такого запису.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.  

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 205, 215, 216, 617, 627, 1054 ЦК України, Законом України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -          

в и р і ш и в :   

В позові ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку „Східно - Європейський банк” в особі Вінницької філії АКБ „Східно - Європейський банк”,  третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Тамари Петрівни про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору –   відмовити.  

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя: