Справа  №2-1405/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

01.10.2010 року.                                                                                             м. Запоріжжя

    Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

 головуючого судді:                                 Дзярук М.П.,

 при секретарі:                                 Бабенко Г.В.,

    за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Фоломеєвої Л.О., третьої особи ОСОБА_4, представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_4, КП «Врежо №11», відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання недійсним розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на житло, -    

  В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернулася до суду до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_4, КП «Врежо №11», відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання недійсним розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на житло, посилаючись на те, що 23.11.2002р. між нею та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб. Після одруження вона оселилася у чоловіка, який проживав з матір»ю у АДРЕСА_1, як член сім»ї. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_10, місце проживання якого було зареєстровано у спірній квартирі. Вона до теперішнього часу з сином мешкає у спірній квартирі. У квітні 2006 року їй стало відомо, що ОСОБА_9 09.03.2006р., обманним шляхом, відмінив реєстрацію місця проживання сина, вказавши про його переїзд до м. Пологи Запорізької області.  Після відміни реєстрації ОСОБА_4 звернулася про приватизацію спірної квартири. Відповідачем 30.03.2006р. було постановлено розпорядження та видно свідоцтво про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_4 Вважає, що при оформлені приватизації спірної квартири були порушені її права та права малолітнього сина ОСОБА_8 на приватизацію житла, оскільки на момент приватизації вона та її син також проживали у спірній квартирі і як члени сім’ї мали право на приватизацію. Крім цього, приватизація має місце за письмової згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно проживають в квартирі.  Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2006р., яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.11.2006р., за нею визнано право користування спірною квартирою з листопада 2002р., а за неповнолітнім сином – з лютого 2003р. В січні позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним розпорядження Комунарської рай адміністрації від 30.03.2006р. №623р про приватизацію спірної квартири. 04.06.2007р. постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя цей позов було задоволено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2007р. зазначена постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя була скасована, а провадження по справі закрито, у зв»язку з тим, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2009р. ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишена без змін. Виходячи з викладеного, просить суд поновити строк позовної давності та задовольнити її вимоги в повному обсязі.  

    В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просили їх задовольнити.    

    Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд застосувати строк позовної давності, а також пояснила, що приватизація була здійснення відповідно до вимог закону, на всіх зареєстрованих громадян, які мають право користування.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, також просила суд застосувати строк позовної давності, суду пояснила, що приватизація спірної квартири була здійснена відповідно до вимог закону, умислу на порушення чиїхось прав вона не мала.

Представник третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, належних підстав для його поновлення,  суду не надано. Крім цього, пояснив, що приватизація була здійснена законно, на осіб, які були зареєстровані в спірній квартирі та мали право користування. На час приватизації таке право мала лише ОСОБА_4 Позивач була вселена до спірної квартири без письмової згоди, не набула право користування, мала право користування житлом за адресою проживання її батьків, де і була зареєстрована, а тому не мала права приймати участь у приватизації спірної квартири. Малолітній син ОСОБА_8 також не мав право на приватизацію спірної квартири, оскільки на час приватизації не мав реєстрацію.  

    Представник третьої особи відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги підтримала частково, що стосується малолітнього ОСОБА_8 та пояснила, що оскільки він постійно з народження проживав у спірній квартирі, він також мав право на її частину, а тому вважає, що його право на житло порушене.  

    Представник третьої особи КП «Врежо №11» при вирішення спору поклався на розсуд суду та пояснив, що довідка про склад сім»ї для органу приватизації видавалася на осіб, які були зареєстровані в спірній квартирі на той час.  

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, а також дослідивши інші докази, що є в справі, суд приходить до слідуючого.  

     Судом встановлено, що з листопада 2002р. по теперішній час ОСОБА_1, а з лютого 2003р. неповнолітній  ОСОБА_8 проживають в АДРЕСА_1. Їх право користування спірною квартирою встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2006р., яке набрало законної сили (а.с. 10-18).  Спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на житло від 30.03.2006р. (а.с. 74). Згідно наданих до суду документів про приватизацію вбачається, що зареєстрованих та тих, що мають право на приватизацію спірної квартири є одна особа – ОСОБА_4 (а.с. 71).  

    Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12 квітня 1985 р.  N  2  зі змінами,    "Про  деякі  питання,  що  виникли  в  практиці застосування судами  Житлового  кодексу  України"  роз'яснив,  що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились  до  наймача,  суд  повинен  з'ясувати,   чи   додержано встановлений  порядок при їх вселенні,  зокрема:  чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача,  чи прописані вони в даному жилому  приміщенні,  чи було воно постійним місцем їх проживання і протягом  якого  саме  часу,  чи  вели  вони  з  наймачем  спільне господарство,   чи  не  обумовлювався  угодою  між  цими  особами, наймачем і членами сім'ї,  що з  ним  проживають,  певний  порядок користування жилим приміщенням.

    Відповідно до  змісту  ст.  65 ЖК України за особою,  яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім'ї,  не  може бути  визнано право користування цим жилим приміщенням,  якщо вона зберігає  право  користування  жилою  площею   в   іншому   жилому приміщенні.

          З матеріалів справи видно, що позивач з 01.03.2001р. по 13.01.2007р. була постійно зареєстрована за іншою адресою: м. Запоріжжя, о. Хортиця, Будинок відпочинку, 10 (а.с. 81).  Тобто на час приватизації спірної квартири, вона зберігала право користування жилою площею в іншому приміщенні, хоча і проживала в спірній квартирі.

    Таким чином, суд приходить до висновку про те, що хоча позивач на час приватизації проживала у спірній квартирі, вона не набула право користування нею в розумінні виникнення права у неї на приватизацію, оскільки зберігала право користування іншою квартирою, в спірній квартирі не була зареєстрована, на неї не нараховувалися житлово-комунальні послуги, письмової згоди на її вселення не було. Тому суд, приходить до висновку про відмову в задоволення позовних вимог позивача щодо своїх інтересів.

     Натомість суд вважає, що право на житло малолітнього ОСОБА_8 було порушено, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до  ст.65   ЖК   України наймач  вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле  приміщення  свою дружину,  дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди всіх членів сім»ї не потрібно. Особи , що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача,  набувають  рівного  з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, малолітній ОСОБА_8 був зареєстрований з народження в спірній квартирі як член сім»ї наймача і постійно проживав в ній на час її приватизації та до теперішнього часу, а тому набув право користування нею та разом з цим право на приватизацію. Порушення з боку батька ОСОБА_8 його право на житло, а саме фіктивне зняття його з реєстрації в спірній квартирі без мети виїзду на інше постійне проживання, для здійснення приватизації лише на ОСОБА_4, призвело до позбавлення його права на житло.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» N 2402-III від 26.04.2001 діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що малолітній ОСОБА_8, маючи право користування спірною квартирою, мав право і на її приватизацію.

Відповідно до п.4 ст. 5, п.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-ХІІ від 19.06.1992р. зі змінами, право на приватизацію квартир державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах, за згодою всіх повнолітніх членів сім»ї.  Оскільки приватизація спірної квартири була здійснена без врахування інтересів малолітнього ОСОБА_8, який мав право користування нею, розпорядження про приватизацію та свідоцтво про право власності на житло №24670 від 30.03.2006  повинно бути визнано недійсними.

Суд не застосовує строк позовної давності до вимог позивача, оскільки перебіг позовної давності переривався відповідно до ст.. 264 ЦК України пред»явленням позивачем позовів до суду, а щодо захисту порушеного цивільного права або інтересу неповнолітнього ОСОБА_8 відповідно до ч.4 ст. 261 ЦК України і не починався.  

На підставі   викладеного  і керуючись ст. 29, 261, 264 ЦК України, ст. 65 ЖК України, Постановою Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 р. зі змінами "Про  деякі  питання,  що  виникли  в  практиці застосування судами  Житлового  кодексу  України" , ст.. 18 Закону України N 2402-III від 26.04.2001  «Про охорону дитинства», ст.. ст.. 5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-ХІІ від 19.06.1992р. зі змінами,  ст. ст. 4, 60, 61, 208, 209, 212 – 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Цивільний позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 задовольнити частково.  

    Визнати недійсним розпорядження Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 30 березня 2006 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло №24670 від 30.03.2006 року квартири АДРЕСА_1.  

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через  Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

    Суддя                                                       М.П.Дзярук

 Справа  №2-1405/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

(резолютивна частина)

01.10.2010 року.                                                                                             м. Запоріжжя

    Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

 головуючого судді:                                 Дзярук М.П.,

 при секретарі:                                 Бабенко Г.В.,

    за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_4, КП «Врежо №11», відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання недійсним розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на житло, -    

      В И Р І Ш И В:

    Цивільний позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 задовольнити частково.  

    Визнати недійсним розпорядження Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 30 березня 2006 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло №24670 від 30.03.2006 року квартири АДРЕСА_1.  

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через  Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

    Суддя                                                       М.П.Дзярук