АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
12 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Гуцола П.П., Луценка В.В.,
при секретарі Зозулі Н.Р.,
за участю представника позивача, апелянта - ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон» - Поповича Р.І., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у від -критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляцій-ного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шко-
ди в сумі 133,00 гривні,
за апеляційною скаргою представника ТОВ «Консалтингова компанія «Сід-кон» - Поповича Ростислава Ігоровича на рішення Хмільницького міськра-йонного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
29 квітня 2010 року ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон» звернулося в Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 133,00 гривні, мо-тивуючи свою вимогу тим, що у період з 11 листопада 2009 року по 29 січня 2010 року відповідач на підставі усного договору надавав позивачу послуги з ведення бухгалтерського обліку, за що отримав плату у розмірі 85 тисяч гри-вень. ОСОБА_2 було порушено податкове законодавство, занижено податкові зобов’язання минулих податкових періодів в сумі 2667,00 гривень, через що товариство змушене було сплатити штрафні санкції в сумі 133,00 гривні. Спричинену матеріальну шкоду позивач просив відшкодувати за ра-хунок відповідача як винної особи ( а. с. 1-2 ).
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі ( а. с. 47-49 ).
Не погоджуючись з ухваленим рішнням у справі, представник ТОВ «Кон- салтингова компанія «Сідкон» Попович Р.І. подав на нього апеляційну скар-гу, де просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 14 червня 2010 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим, суперечним ви-могам чинного законодавства, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права ( а. с. 53-55 ).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав скаргу за викладених в ній обставин, заперечення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, пе-ревіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, коле-гія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підля-гає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер -джуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення спра-ви, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встанов-лених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовід-носин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які бу -ли досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і все-бічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обста-винам справи.
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу директора ТОВ аудиторсь-кої фірми «Блискор» від 30 версеня 2008 року № 18 ( а. с. 38 ) ОСОБА_2 прийнятий на роботу у дану фірму на посаду аудитора за сумісництвом з 01 жовтня 2009 року. Дійсно, з 11.11.2009 року по 29.01.2010 року він нада-вав послуги ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон» по веденню бухгалтер-ського обліку, виконував завдання з погоджених процедур стосовно аналізу фінансової звітності, але виконував цю роботу саме як працівник ТОВ АФ «Блискор», відповідно до договорів між цими двома товариствами, копії яких містяться в матеріалах справи ( а. с. 19-21, 31-32 ). За надані послуги по-зивач розраховувався безготівковою формою з ТОВ АФ «Блискор», про що свідчать виписки з банківських рахунків ( а. с. 28-30, 35, 36 ). ОСОБА_2 отримував заробітну плату у свого роботодавця шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, від ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон» відповідач коштів не отримував. Інакше і не могло бути, оскільки ОСОБА_2 не зареєстрований як приватний підприємець, а сертифікат аудитора не дає йому права як фізичній особі надавати відповідні послуги, він лише підтверджує рівень знань власника та його кваліфікацію.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що завдана позивачеві матеріальна шкода не підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які правовідносини, що породжували б певні права та обов’язки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив вірні висновки щодо заявле-ного позову, підставно відмовивши в його задовленні в повному обсязі.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ух-валив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.
Відмовляючи у позові ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон», суд пер-шої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі доказам, ухвалив рішен-ня, виходячи з доводів і заперечень сторін з врахуванням принципу їх змага-льності та диспозитивності цивільного судочинства. Судом повно з’ясовано обставини справи, відповідно до положень ст.212 ЦПК України рішення су-ду мотивовано належним чином, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги представника позивача Поповича Ростислава Ігоровича необгрутовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія cуддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Консалтингова компанія «Сідкон» Поповича Ростислава Ігоровича відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен -ня, однак може бути оскаржена в двадцятиденний термін з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуюча:
Судді: