АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД    АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 року                                                                           м. Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

    Головуючого:  Нікушина В.П.

    Суддів:  Медвецького С.К., Чорного В.І.

    При секретарі:  Кирилюк Л.М..

              За участю представника:  ОСОБА_1          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та зобов’язання  вчинити певні дії за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»  на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 4 березня 2010 року, ухвалене по даній справі, -

ВСТАНОВИЛА:

        В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та стягнення безпідставно утриманих з нього коштів за банківським кредитом. В ході розгляду справи по суті, він позовні вимоги змінив і просив визнати дії відповідача неправомірними щодо нарахування суми винагороди за резервування ресурсів, а також зобов’язати його видати довідку про повне погашення кредиту.

          Мотивуючи свої вимоги він посилався на те, що 7 травня 2008 року між ним та відповідачем в особі Жмеринського відділення «Приватбанку» був укладений кредитний договір на суму 31851 грн. 96 коп. Станом на 24 вересня 2009 року він повністю погасив суму кредиту. Однак, банк  листом від 1.10.2009 року повідомив йому про наявність у нього заборгованості перед банком в сумі 9568 грн.12 коп., в тому числі і заборгованості по винагороді  за резервування коштів. З нарахуванням заборгованості за резервування коштів він не погодився, оскільки сума кредиту ним була повернута достроково. Щодо донарахування боргу за користування кредитом, він погодився і 4 листопада 2009 року сплатив 842 грн.

        В зв’язку з повним погашенням кредиту, він зажадав від банку довідку про повне погашення кредиту, у видачі якої було відмовлено.

          Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволенні, але з таким рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку.

          В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.

          Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції  ухвалив незаконне рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Разом з цим, в апеляційній скарзі на підтвердження цих доводів наводяться обставини про те, що судом дано хибне тлумачення положень кредитного договору в частині резервування кредитних коштів та виплати винагороди за резервування цих коштів.

          Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2,  перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до наступного висновку.

          Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки  наведені в ній доводи суперечать фактичним обставинам справи і ґрунтуються на суб’єктивному тлумаченні окремих положень кредитного договору, яке не відповідає  положенням цього договору в цілому.

          Встановлено і цього не заперечує відповідач, що ОСОБА_2 станом на 24 вересня 2009 року  погасив повністю суму отриманого кредиту. Можливість дострокового погашення кредиту, передбачена п.2.4.1. кредитного договору.

          Відповідно п. 4.1. кредитного договору для виконання зобов’язань за даним договором банк резервує ресурси у розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту.

          За графіком, резервування ресурсів відбувається 5-го дня щомісячно і винагорода за резервування ставиться в залежність від розміру непогашеного кредиту.

          Доводи Банку про те, що ОСОБА_2 має сплатити винагороду за резервування ресурсів не по час повного погашення ним кредиту, а до строку визначеного кредитним договором, тобто по 7 травня 2018 року суперечать положенням п.2.4.1. кредитного договору, який передбачає право позичальника погасити його достроково та п.4.4 цього ж договору, згідно якого, винагорода за резервування ресурсів нараховується за весь час резервування до дати погашення кредиту і не ставиться в залежність від останньої дати погашення кредиту, визначеної графіком погашення кредиту.

        За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання дій Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо нарахування ОСОБА_2 винагороди за резервування ресурсів за період, після повного погашення ним кредиту, а саме  з 24 вересня 2009 року по 7 травня 2018 року, протиправними.

          А тому за наведених обставин, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»  відхилити.

        Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 4 березня 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

                    Головуючий суддя:

                                          Судді:

           З оригіналом вірно: