ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"30" серпня 2006 р. Справа № 15/208
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Федоренко Ю.В.,
при секретарі - Мельниченко А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.
від відповідача – Кравчук Ю.Ф. –ген. директор, 30.08.06 не з”явився,
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області
14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14
До ВІДПОВІДАЧА: обласного комунального концертно-видовищного підприємства „Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм”, м. Чернігів, пр. Миру, 15.
Про стягнення 25 137,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 25 137,60 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з мотивів фінансування підприємства з бюджету, відсутності прибутку.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Постанова ухвалюється після оголошених перерв у судовому засіданні в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 08 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною 1 ст. 19 цього Закону.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. середньо облікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача складає 236 чоловік, середньо облікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність –5, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на місцях, створених для інвалідів –9, середньорічна заробітна плата штатного працівника –5028 грн.
Згідно зі списком працюючих інвалідів –штатних працівників у 2005 р. у відповідача працювало 5 інвалідів, із них три –повний рік, однин –6 місяців і один –4 місяці.
Атом по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням штрафних санкцій до державного бюджету від 04.05.05 встановлено, що невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів відповідачем складає 5 робочих місць, сума штрафних санкцій –25 137,60 грн.
З пояснень відповідача та зі звіту форми № 2 ПН вбачається, що ним у 2005 р. не подавалась інформація у органи, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створені робочі місця для інвалідів.
Довідкою від 18.08.06 за № 219 та штатним розкладом підприємства відповідача підтверджується, що у 2005 р. 235,5 штатних одиниць складали артисти творчих колективів, окремі концертні виконавці та художньо –постановочний відділ, а чисельність решти працюючих 45,5 одиниць, що не звільняє від створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
Згідно з ст. 76 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.05 № 2505-ІУ частину 1 ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” після слів „ підприємства ( об”єднання ), установи і організації” доповнено словами: „крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів держаного або місцевих бюджетів”.
Дію ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зупинено на 2006 рік в частині сплати бюджетними установами штрафних санкцій згідно із Законом № 3235-ІУ від 20.12.05.
Відповідно до наданої відповідачем довідки Управління культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.08.06 № 10-1436/8 підприємство відповідача згідно плану використання бюджетних коштів на 2005 рік фінансується з обласного бюджету.
Оскільки відповідач фінансувався у 2005 році із обласного бюджету на нього не розповсюджуються положення ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Крім того, з податної відповідачем декларації з податку на прибуток підприємства воно не мало прибутку за результатами діяльності у 2005 р.
Статутом підприємства закріплено, що його майно належить до обласної комунальної власності, управління яким здійснюється через управління культури Чернігівської обласної державної адміністрації ( п. 1.2 Статуту ). Майно є обласною комунальною власністю, закріплене за Підприємством на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується зазначеним майном на свій розсуд у відповідності з чинним законодавством та погодженням із власником ( п. 4.2 Статуту ).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Оскільки майно відповідача є обласною комунальною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання, за відсутності прибутку штрафні санкції не можуть бути стягнуті за рахунок майна, власником якого не є відповідач.
За таких обставин у позові слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 94,150,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова підписана 04.09.06
Суддя Ю.В.Федоренко