АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 9503 Головуючий 1інстанції – Снегірьов В.А.
Категорія Доповідач – Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Свинцової Л.М., Савченко В.О.,
за участю секретаря – Міняйленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2009 року за позовом ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяних збитків, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2009 року були задоволені позовні вимоги ТОВ “ЛЕО”. Суд стягнув з відповідачки на користь позивача у рахунок відшкодування збитків 1041,89 грн. та судові витрати по справі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які виразилися в невідповідності висновків суду обставинам по справі, в не повідомленні належним чином відповідачки чи її представника про розгляд справи в попередньому судовому засіданні, що позбавило їх можливості вчасно подати зустрічну позовну заяву. Дане порушення в свою чергу потягло за собою неповне з’ясування обставин по справі. Суд не врахував того, що відповідачка живе сама, хворіє і через свій поганий стан здоров’я не могла скоїти те порушення, в якому її звинувачує позивач. Не врахував суд також того, що акт про порушення Правил не був складений одразу, що в ньому стоїть підпис не її дочки та інші обставини, які мають суттєве значення для прийняття рішення по справі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог позивача.
Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що відповідачка без обліково користувалася електроенергією шляхом підключення електроустановок струмоприймачів до електромережі поза лічильником електричної енергії відкритою проводкою. Це порушення споживання електроенергії відповідачкою посвідчено актом № 031488 від 27.05.2009р., складеним у присутності свідка ОСОБА_7, та схемою підключення, а також відеозйомкою, яка велась при перевірці приладів обліку та електропроводки за місцем проживання відповідачки. Згідно постанови № 67 адмінкомісії Брянківської міської ради від 19.06.2009р. відповідачка була притягнута до адмінвідповідальності за ст. 103-1 КпАП України за підключення навантаження поза електролічильником у вигляді попередження. Дана постанова відповідачкою не оскаржувалася. Позивачем суду була надана розшифровка нарахувань за виявлене порушення відповідачкою Правил користування електроенергією для громадян, які складають 1041,89 грн. Розмір цих нарахувань відповідачкою не оспорювався в судовому засіданні. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про відшкодування на користь позивача відповідачкою завданих позивачу збитків у розмірі 1041,89 грн. та судових витрат. Також суд виходив з того, що відповідно до Правил користування електричною енергією саме споживач повинен забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових приладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них та оплачувати спожиту електроенергію.
Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінку тому, що судом не були виконані в повній мірі положення ст. 76 ЦПК України, яка регулює порядок вручення судових повісток, що призвело до того, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час і місце проведення попереднього судового засідання, що їй не надавався строк для подачі пояснень по справі, а також положення ст.. 127 ЦПК України, яка регулює порядок надіслання копії ухвали про відкриття провадження по справі та копії позовної заяви і доданих до неї документів самі по собі не є підставою для скасування рішення по справі, так як згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого не відбулося в даному випадку. В судовому ж засіданні представник відповідачки приймав участь у розгляді справи і надавав суду як пояснення по справі, так і докази, які мав намір надати суду. Крім того в матеріалах справи є копія повістки про виклик відповідачки до суду на 20.07.2009р. для участі у проведенні попереднього судового засідання ( а. с. 14). Даних про вручення даної повістки відповідачці дійсно в матеріалах справи не має, однак факт про те, що відповідачці та її представнику було відомо про те, що справа починаючи з липня 2009р. знаходилася в провадженні суду побічно підтверджується поясненнями представника відповідачки в судовому засіданні 14.09.2009р. ( а. с. 23), в яких він стверджував, що не пам’ятає точно коли надійшов виклик до суду, так як справою займався адвокат і він повинен був подати до суду зустрічний позов ще в липні 2009р., а не в серпні 2009р. як це на самому ділі сталося.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушені передбачені ст.. 129 ЦПК України строки проведення попереднього судового засідання не відповідають дійсності, так як за ЦПК України, який діяв на час вчинення даної процесуальної ділі попереднє судове засідання повинно було бути призначеним та проведеним протягом одного місяця з дня відкриття провадження по справі. Як убачається з матеріалів справи провадження по справі було відкрите 09.07.2009р. ( а. с. 13), попереднє судове засідання було призначено і проведено 20.07.2009р., після чого справа була призначена до розгляду у судове засідання на 28.07.2009р.
Доводи апеляційної скарги про фальсифікацію протоколу попереднього судового засідання за 20.07.2009р., а також про те, що попереднє судове засідання взагалі не проводилося, так як суддя перебував у відпустці не відповідають матеріалам справи, відповідачка ж не надала належних доказів на підтвердження цих своїх стверджень.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність дій суду щодо неприйняття для розгляду зустрічної позовної заяви відповідачки та заяви про її уточнення, не заслуговують на увагу під час розгляду даної конкретної справи в межах доводів апеляційної скарги, так як про повернення зустрічної позовної заяви відповідачці судом була постановлена ухвала від 14.09.2009р. Дана ухвала суду ні окремо від рішення суду, ні в апеляційній скарзі на рішення суду в установленому законом порядку та в установлені законодавчо строки оскаржена відповідачкою не була. Крім того, повернення зустрічної позовної заяви без розгляду не перешкоджає самостійному розгляду цієї позовної заяви у разі звернення відповідачки з нею до суду в установленому законом порядку. У разі прийняття судом за результатами розгляду даного позову рішення, яке може вплинути на правильність прийнятого рішення по даній справі, рішення по даній справі може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд проігнорував те, що в судове засідання була надана як доказ перегорівша розетка, яку виявили працівники позивача на полиці шафи, не тільки не відповідає матеріалам справи, а й спростовується ними, зокрема показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також відеозйомкою, яка велась при перевірці приладів обліку та електропроводки за адресою відповідачки, із якої вбачається, що контролерами позивача виявлена робоча електрична розетка з проводом, підключення якої було виконано відкритим способом і яка знаходилася під напругою при вимкнених пробках. В ході цієї перевірки був присутній представник відповідачки ОСОБА_6 Дані порушення і були зафіксовані в акті № 031488 від 27.05.2009р. Ніяких доказів на підтвердження своїх доводів в апеляційній скарзі про те, що виявлена контролерами розетка була в неробочому стані чи тому, що вона була принесена самими працівниками позивача відповідачка суду не надала.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було дано належної оцінки тому, що акт про порушення Правил користування електричною енергією не було складено відразу в квартирі відповідачки, так як контролери перебували в квартирі на протязі короткого відрізку часу, що він був надісланий їй поштою рекомендованим листом 07.07.2009р., що в акті стоїть підпис не її дочки ОСОБА_7, так як він відрізняється від її підпису в паспорті, що запис в акті про те, що відповідачка відмовилася від підпису не відповідає дійсності, так як вона лежала в ліжку і до неї ніхто не підходив, а вона сама не має змоги рухатися, не є самостійною та безумовною підставою для скасування рішення по справі у сукупності з іншими, викладеними вище обставинами по справі. Крім того, належного доказу, а саме висновку почеркознавчої експертизи про те, що підпис в акті не належить ОСОБА_7 суду надано не було, а згідно п. 53 Правил користування електроенергією для громадян акт є дійсним у разі підписання його 3 представниками енергопостачальника. Як убачається з матеріалів справи акт про порушення Правил користування електроенергією для громадян № 031488 від 27.05.2009р. підписаний 3 працівниками ТОВ “ЛЕО”, а тому він є дійсним.
Не відповідають дійсності також ствердження відповідачки в апеляційній скарзі про те, що суд не дав належної оцінки тому, що відповідачка живе сама, через свій стан здоров’я не могла скоїти те правопорушення, яке зазначено в акті, так як суд досліджував ці обставини і дав їм належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі, а саме тому, що відповідачка потребує стороннього догляду, так як самостійно не пересувається та має порушення функцій зору, і такий догляд здійснюють за нею її дочка та зять, для чого знаходяться в квартирі відповідачки, а за цілісність електрообладнання та правильність експлуатації його в своєму помешканні відповідає саме споживач.
Ніяких доказів на підтвердження своїх доводів в апеляційній скарзі крім тих, яким суд дав оцінку в їх сукупності, відповідачка суду не надала.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду. При цьому апеляційний суд бере до уваги також те, що згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду чи вирішення справи, а ЦПК України в редакції, яка діє на час розгляду справи в апеляційній інстанції, не передбачає можливості направлення даної справи на новий розгляд до суду першої ін станції.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвали суду.
Головуючий
Судді