Справа №22ц-7711/10                             Головуючий 1 інстанції:

Категорія - 2                                                                                             Закопайло В.А.

                                                                                                                      Доповідач – Іванова І.П.                          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 жовтня   2010р.         Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

                                                      головуючого – Іванової І.П.

                                                      суддів:  Фарятьєвва С.О.Украінцевої Л.Д., .

                                                      при секретарі  – Соколовій О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою  Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”

на рішення  Попаснянського районного суду Луганської області від 28.04.2010р.

за позовом Попаснянського транспортного  прокурора в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Попаснянський транспортний  прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з дійсним позовом. На обґрунтування вимог зазначив, що 24.11.2009р. слюсаря  по ремонту рухомого складу вагоноскладального цеху ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі п.3ст.40 КЗпП України у зв’язку с систематичним  невиконанням працівником  без  поважних причин обов’язків, покладених  на нього трудовим  договором або правилами  внутрішнього розпорядку, раніше  до нього  застосовувались  заходи дисциплінарного стягнення.

Прокурор зазначив, що наказ про звільнення позивача був винесений безпідставно, так як проведеною прокурором перевіркою було встановлено, що 17 листопада 2009 р. працівники вагоноскладального цеху фактично у повному складі дійсно не приступили до роботи та звернулись з колективною заявою до керівництва заводу, в якій вимагали від керівництва виплатити існуючу з травня 2009 р. заборгованість по заробітній платі та забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці.

 При цьому Попаснянською транспортною прокуратурою разом з фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду України по Луганській області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про охорону праці в вагоноскладальному цеху ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», за наслідками якої було виявлено 21 порушення діючих нормативно-правових актів України з питань охорони праці, з приводу чого фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху та заборонено експлуатацію трьох напівпортальних кранів, також  виявлена  заборгованість  по заробітної  платі.

 У зв'язку з чим прокурор просив суд скасувати наказ про звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити позивача на попередній роботі у якості слюсаря  по ремонту рухомого складу вагоноскладального цеху та стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 28 квітня 2010 р. позов було задоволено в повному обсязі.

Наказ № 896 від 24 листопада 2009 р. про звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України було скасовано.

Змінено формулювання звільнення: вважати, що  ОСОБА_3 звільнений 26 лютого 2010р. на підставі п.5ст.36 КЗпП України у зв’язку з переведенням на  виборну  посаду, зобов’язано відповідача  внести відповідні записи в трудову книжку ОСОБА_3. Стягнуто з ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 7893 грн. 27 коп. Рішення в частині стягнення середньомісячної заробітної плати у розмірі 2553 грн. 71коп. було допущено до негайного виконання. Стягнуто з ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» на користь держави державне мито у розмірі 78 грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн.

ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» не погодилося з рішенням суду та подало апеляційну скаргу на рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просило зазначене  рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  прокурору повністю відмовити.

 Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно  і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підчас ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи  мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають  із встановлених обставин., яка правова норма підлягає застосуванню  до цих правовідносин та інше.

 Однак зазначені вимоги Закону судом були виконані не в повній мірі.  

Постановляючи  рішення по справі, суд першої інстанції виходив з наступного.

 ОСОБА_3працював слюсарем по ремонту рухомого складу вагоноскладального цеху.

17 листопада 2009 р. працівники вагоноскладального цеху фактично у повному складі в тому числі й ОСОБА_3 дійсно не приступили до роботи та звернулись з колективною заявою до керівництва заводу, в якій вимагали від керівництва виплатити існуючу з травня 2009 р. заборгованість по заробітній платі і забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці (а.с. 7).

Після звільнення позивача Попаснянською транспортною прокуратурою разом із фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду України по Луганській області 04 грудня 2009 р. була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про охорону праці, за наслідками якої було виявлено 21 порушення діючих нормативно-правових актів України з питань охорони праці, з приводу чого фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху та заборонено експлуатацію трьох напівпортальних кранів. Крім того, перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 76 2149 грн.03 коп.

Генеральний директор особисто не проводив ніякої перевірки щодо обставин, при яких позивач не приступив до виконання роботи, не врахував ступінь вини позивача та його попередню трудову діяльність, а лише обмежився складанням подання до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення працівників, зазначивши в цьому подані список прізвищ працівників цеху, в тому числі і ОСОБА_3 які були зазначені в докладній записці заступника начальника цеху ОСОБА_4, про що також свідчать і письмові матеріали справи .

 Після надання профкомом згоди на звільнення, генеральний директор видав наказ про звільнення позивача, хоча з урахуванням обставин і причин  дисциплінарного порушення та попередньої діяльності позивача, генеральний директор міг обмежитись накладенням іншого, не дисциплінарного стягнення, передбаченого колективним договором.

Однак з такими висновками суду судова колегія не може погодитися з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову прокурора  про поновлення ОСОБА_3 на роботі було  порушення відповідачем умов праці, які були встановлені при перевірці фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду та було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху та заборонено експлуатацію трьох напівпортальних кранів.

Крім того, перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 762149 грн.03 коп. (а.с. 27)., а тому ОСОБА_3, був  безпідставно звільнений з роботи.

Про те задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд 1 інстанції  не звернув увагу на те, що в своїй заяві, від 17.11. 2007 р працівники ВСЦ Заводу в тому числі й ОСОБА_3,  відмовляючись приступити до роботи, зазначили що власник заводу не забезпечив їм безпечних умов праці, та мається заборгованість підприємства по заробітній  платі.

Однак з зазначеної заяви не вбачається на якому робочому місці, умови праці не відповідають безпеці та вимогам Закону, а носять загальний характер та не зрозуміло, як вони відносяться до виконання ОСОБА_3  своїх  трудових обов’язків на його робочому місці.

 Посилання Прокурора на те, що  транспортною прокуратурою разом із фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду України по Луганській області 04 грудня 2009 р. була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про охорону праці, за наслідками якої було виявлено 21 порушення діючих нормативно-правових актів України з питань охорони праці, з приводу чого фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху, в даному  випадку не заслуговує  на  увагу.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, все це було встановлено  вже після звільнення ОСОБА_3 з роботи, та не зазначено ані в актах, ані в позові  чи було це підставою для невиконання роботи ОСОБА_3 17.11.2009р  

 Крім того, підставою позовних вимог прокурора було зазначено, що перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 762 149 грн.03 коп.

Однак  сама по собі заборгованість підприємства перед працівником по заробітній платі не є підставою для невиконання працівником своїх обов’язків та відмови його виконувати роботу.

Зазначена обставина надає право працівнику звернутися за захистом в цій частині своїх прав до КТС, Профкому підприємства, прокурору, суду.

ОСОБА_3 до цих органів з зазначеними вимогами за захистом своїх порушених прав не звертався.

 Даних про те, що за наявністю таких підстав, прокурор відреагував у відповідності до вимог  Закону України „ Про прокуратуру” суду не надано. Враховуючи те що ОСОБА_3,  відмовився надати пояснення,  щодо невиконання ним роботи ,  відповідачем було складено відповідний акт, отримано згоду профкому на його звільнення.

Відповідно до ст. ст. 147 КЗпП України  за порушення трудової дисципліни  до працівника може бути застосовано  такі види стягнення : догана та звільнення.

Відповідно до наказу № 270 від 23 грудня 2008 р. та наказу №23 від 15 квітня 2009р.  ОСОБА_3 було оголошено дисциплінарне стягнення – догана.

Таким чином у відповідача. були правові підстави для звільнення ОСОБА_3 з роботи у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником  без поважної причини  обов’язків покладених  на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку якщо до працівника раніше застосовувалося  дисциплінарне стягнення.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що висновки суду 1 інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а тому у відповідності до п.3.ч.1.ст.309 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне,  рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову Попаснянського транспортного прокурора відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п..3ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» задовольнити.

Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 28 квітня 2010 р. скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення  яким у задоволенні позовних вимог Попаснянського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_3  до Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення суду  набирає чинності з моменту його  проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:  

           Cудді:

Ў