ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2010 року м. Київ П-205/10
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.(суддя –доповідач),
суддів: Головчук С.В.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Розваляєвої Т.С.,
Черпака Ю.К.
розглянувши у порядку письмового провадження
позовну заяву
ОСОБА_4
доПрезидента України ОСОБА_5
про визнання протиправними дій в частині ненадання інформації та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся 31 серпня 2010 року із адміністративним позовом до Президента України в якому просить:
- визнати протиправними дії Президента України ОСОБА_5 в частині ненадання інформації на інформаційний запит ОСОБА_4 від 07 квітня 2010 року;
- зобов’язати Президента України ОСОБА_5 надати ОСОБА_4 можливість ознайомитись з інформацією по поданому інформаційному запиту від 07 квітня 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовує позбавленням його права на отримання інформації, що міститься в офіційних документах, стосовно діяльності Президента України в питаннях, пов’язаних зі змінами у складі Комісії з питань помилування при Президентові України. Доводить, що у відповідь на його запит від 07 квітня 2010 року (Менська виправна колонія № 91, вих. № Г-142 від 08 квітня 2010 року) від Служби з питань помилування Секретаріату Президента України за вих. № 21-1920/07 від 23 квітня 2010 року за підписом керівника служби ОСОБА_3 йому було повідомлено про службовий характер запитуваних ним відомостей, а також, як наслідок, про неможливість надання таких відомостей заявникові.
Представник Президента України у запереченнях від 1 жовтня 2010 року проти адміністративного позову заперечує з огляду на їх безпідставність, просить відмовити у задоволені адміністративного позову. Одночасно заявляє клопотання про розгляд справи за відсутності представника Президента України, яке задоволене судом.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, виходячи з вимог частини шостої статті 128 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, встановила наступне.
Позивачем на ім’я Глави держави було надіслано інформаційні запити від 7 квітня 2010 року та від 29 липня 2010 року з проханням надати інформацію про зміни у складі Комісії при Президентові України у питаннях помилування (далі-Комісія), що відбулись зокрема у зв’язку із ліквідацією Секретаріату Президента України та утворенням Адміністрації Президента України. Зазначені запити надійшли на адресу Адміністрації Президента України відповідно 14 квітня та 11 серпня 2010 року.
Право громадян на інформацію, закладення правових основ інформаційної діяльності закріплені Законом України «Про інформацію»від 2 жовтня 1992 року №2657-12 (надалі Закон №2657), за статтею 7 якого громадяни України є суб’єктами інформаційних відносин.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом як громадянин.
Статтею 32 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформаційний запит може бути двох видів: щодо доступу до офіційних документів та щодо доступу до інформації про діяльність органів влади. Під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів у наведеному Законі відповідно до статті 32 розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами.
Інформаційний запит позивача містив прохання про ознайомлення з інформацією державних органів, що є відкритою (укази Президента України), та яка була відповідним чином оприлюднена (опублікована у офіційних друкованих виданнях і розміщена у мережі Інтернет).
Розгляд інформаційних запитів позивача Адміністрація Президента України здійснила шляхом надіслання відповідей листами від 23 квітня 2010 року №21-1920/07 та від 25 серпня 2010 року 321-1920/07 з проханням начальника Менської виправної колонії повідомити позивачу запитувану ним інформацію, зокрема про Укази Президента України від 18 березня 2010 року №364 та від 19 серпня 2010 року №827 «Про новий склад Комісії при Президентові України у питаннях помилування».
Долучений до матеріалів справи лист начальника Менської виправної колонії від 21 вересня 2010 року №1956 посвідчує той факт, що позивача 30 серпня 2010 року ознайомлено із відповіддю Адміністрації Президента України від 25 серпня 2010 року на його інформаційний запит, а також йому надані відповідні Укази Президента України для ознайомлення.
Предметом спору позивач визначає неотримання інформації на інформаційний запит від 7 квітня 2010 року, суть якого полягає в одержані інформації про внесення змін у склад Комісії з питань помилування, реорганізацію служби з питань помилування, у випадку внесення змін у склад комісії просив надати для ознайомлення відповідні Укази.
У запереченнях на позов зазначено, що розгляд даного інформаційного звернення здійснений шляхом надання відповіді листом від 23 квітня 2010 року №21-1920/07. Зазначений лист долучений до матеріалів справи за підписом Керівника Служби ОСОБА_3, не утримує в собі посилання на те, що ним здійснений розгляд запиту від 7 квітня 2010 року. Даним листом зазначено, що клопотання позивача про його помилування розглянуто, підстав для задоволення клопотання не вбачається, відомості, які просить засуджений, надати неможливо з огляду на службовий характер їх користування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністрація Президента України утворена Указом Президента України від 25 лютого 2010 року №265 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України».
Підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року №504 «Про положення про Адміністрацію Президента України», визначено повноваження Адміністрації організовувати розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України.
У межах спірних відносин позивач оскаржив бездіяльність Президента України, а не Адміністрації Президента.
За змістом статей 3, 6 частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.
Виходячи з компетенції Президента України та діяльності його допоміжних органів, порушень щодо права позивача на отримання інформації безпосередньо від Президента України судом не встановлено.
Керуючись статтями 5, 12, 18, 41, 99, 100, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові ОСОБА_4 до Президента України про визнання протиправними дій в частині ненадання інформації та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Судді: