2а-1818/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2010 р. м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді – Малюк В.М.
при секретарі - Гуга Т.П.
з участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС Ужгородського взводу сержанта Писаренко Леоніда Леонідовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР України, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2010 року, інспектором ДПС Ужгородського взводу Писаренко Л.Л. відносно нього було запроваджено протокол серії АО № 045170, за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме, за те, що він 20.03.2010 року, о 23 год. 07 хв., в с.Холмок, на автодорозі «Київ-Чоп», керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість на 28 км/год., їхав зі швидкістю 88 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР.
На підставі даного протоколу, інспектором було винесено постанову серії АО №066182 від 20.03.2010 р. по справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
Позивач вважає дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки остання винесена з порушенням його законних прав та врахування обставин, що мають важливе значення для вирішення справи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, поновити строк для оскарження постанови, постанову серії АО №066182 від 20.03.2010 р. скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Представник суб'єкта оскарження – інспектор ДПС Ужгородського взводу Писаренко Л.Л. в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належно повідомлений. Своїх письмових заперечень на адресу суду не надав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2010 року, інспектором ДПС Ужгородського взводу Писаренко Л.Л. було запроваджено протокол серії АО № 045170 відносно ОСОБА_1, з якого слідує, що він 20.03.2010 року, о 23 год. 07 хв., в с.Холмок, на автодорозі «Київ-Чоп», керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість на 28 км/год., їхав зі швидкістю 88 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР.
На підставі зазначеного протоколу інспектором було винесено постанову серії АО №066182 від 20.03.2010 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.
Згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами(ст. 251 КпАП України).
З оскаржуваної постанови серії АО №066182 від 20.03.2010 р. вбачається, що така ґрунтується на даних фіксації, виконаних за допомогою приладу без фото фіксації «Радіс №2110».
Як слідує зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1, 20.03.2010 року близько 23 год. 00 хв., в с.Холмок, на авторозі «Київ-Чоп», керував автомобілем марки «Шевроле», д/н НОМЕР_1 та рухався з дозволеною швидкістю, однак його зупинив інспектор. На прохання надати пояснення про причину зупинки, інспектор пояснив, що ОСОБА_1 перевищив дозволену швидкість руху, на що останній заперечив. Однак, дані заперечення не були взяті інспектором до уваги при складенні ним протоколу, з якого позивач дізнався, що інкриміноване йому порушення було зафіксоване приладом контролю швидкості “Радіс-2110”. Останній є приладом без фотофіксації, а тому показання «Радіс-2110» можуть належати будь-якому транспортному засобу, що рухались попереду чи позаду позивача. Будь –яких понятих чи свідків даного правопорушення інспектор не зазначив в протоколі, хоча з ОСОБА_1 в автомобілі знаходилась ОСОБА_2, яка може підтвердити неправомірність дій відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
З пояснень позивача слідує, що таких документів йому інспектором не надавалось. Крім того, співробітник ДАІ під час вимірювання швидкості, тримав вимірювальний пристрій у руці та рухався на зустріч автомобілю ОСОБА_1, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, закономірно збільшується.
Зі змісту протоколу серії АО № 045170 від 20.03.2010 р. та оскаржуваної постанови серії АО №066182 від 20.03.2010 р. слідує, що такі ґрунтуються лише на припущеннях інспектора, оскільки незважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним правопорушення, інспектором не було вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема не відібрано пояснень від свідків, понятих, які були і могли бути очевидцями інкримінованого позивачу порушення.
Частиною 2 с.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що суб'єктом оскарження суду не надано достатньо доказів, які б вказували на наявність у діях позивача адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, суд вважає, що постанову серії АО №066182 від 20.03.2010 р. інспектора ДПС Ужгородського взводу Писаренко Л.Л., відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити.
Що стосується строків звернення із даним позовом до суду, то суд не вважає, що такий пропущений, оскільки КАС України встановлено шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом. (постанову винесено 20.03.2010 року, а позов подано 26.05.2010 року).
Керуючись ст.ст. 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 17, 18, 71, 158, 160, 163, 167, 185, 186, 172-2 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задоволити.
Постанову інспектора ДПС Ужгородського взводу сержанта Писаренко Л.Л. серії АО № 066182 від 20.03.2010 року по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 – скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КпАП України – закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Малюк В.М.