Справа № 21-Ц-1699/2007р.                                                 Головуючий 1-ї інст. Саркісян О. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2007 р.                                                                                      м.Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

·        головуючого    -   судді Луспеника Д.Д.,

·        суддів колегії    -               ЯциниВ.Б., ДаниленкоВ.М.,

·        при секретарі    -              Шевченко ОБ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного

товариства  «Автрамат»   про  визнання  дій  неправомірними,  зобов'язання   перерахувати

заробітну плату, видати довідку про заробітну плату та стягнення заробітної плати, третя

особа Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, -

ВСТАНОВИЛА:

27 квітня 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ВАТ «Автрамат», в якому після уточнення і доповнення просив визнати дії відповідача стосовно позивача при нарахуванні заробітної плати та видачі довідки про зарплату за час роботи по ліквідації наслідків на ЧАЕС з 20.12.1987р. по 11.03.1988р. незаконними, зобов'язати відповідача видати йому нову довідку про зарплату для перерахунку пенсії, в якій вказати зарплату за період роботи по ліквідації наслідків на ЧАЕС в розмірі 2425,28 руб., та стягнути з відповідача на його користь, з урахуванням індексу інфляції, суму недоплаченої та недорахованої зарплати в сумі 2409,68 руб., відшкодувати понесені витрати на оплату судової експертизи в сумі 883,68 грн.

В обґрунтування свої вимог позивач послався на те, що він під час роботи у відповідача був призваний на військові збори, під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини 73413. Після повернення, на підставі наданих ним відповідачу необхідних документів йому була виплачена зарплата у розмірі 1921 карбованців. Але у жовтні 2004 року йому стало відомо про наявність нормативно-правових документів, згідно яких відповідач повинний був виплатити йому зарплату у більшому розмірі. Згідно цих документів дії відповідача при видачі спірної довідки про зарплату були незаконними, оскільки розмір годинної тарифної ставки не був збільшений на 100 %, не проведений розрахунок та не сплачена премія в розмірі 60 %, не проведена оплата вихідних днів у подвоєному розмірі. Оскільки спірна сума зарплати не була внесена відповідачем до довідки, вона незаконно не врахована при призначенні йому пенсії.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що відповідні розрахунки зарплати були проведені згідно діючого на той час законодавства, на підставі відповідної довідки з військової частини, у складі якої позивач під час роботи у відповідача брав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у вказаний у позові період. Зазначили, що вимоги позивача безпідставні, розрахунки недоплаченої зарплати помилкові, позов поданий до суду з порушенням строку позовної давності.

Представник третьої особи проти задоволення позову також заперечила з тих підстав, що надана відповідачем довідка про одержану позивачем зарплату за період роботи на ЧАЕС відповідає необхідним вимогам, доводи та підстави пред'явленого позову не ґрунтуються гна законі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2007 року у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Автрамат» понесені ним витрати на оплату судно-економічної експертизи в сумі 348, 80 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням районного суду ОСОБА_1. просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Вказане рішення він вважає незаконним і не обґрунтованим, оскільки були порушені норми матеріального права: суд послався на відомчі роз'яснення, які не є нормативно-правовими актами та не застосував колишні таємні та для службового користування нормативні документі зі спірних питань, обов'язкові для застосування відповідачем, якими обгрунтовані позовні вимоги і висновки судового експерта. Вказав, що суд не дав належної оцінки наявної у справі довідки про перелік днів, в які позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, висновок районного суду про пропущення строку позовної давності суперечить ст. 233 КЗпП України, ст. 76 ЦК України 1963р., який діяв під час виникнення спірних правовідносин і ст. 261 чинного ЦК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла до наступного.

Судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1. під час роботи у відповідача в період з 20.12.1987р. по 11.03.1988р. виконував роботи у складі військової частини 73413 по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Під час виконання І цих робіт отримав велику дозу іонізуючого випромінювання, внаслідок чого визнаний і на даний час є інвалідом 3-ї групи безстроково, знаходиться на обліку в УПФУ Орджонікідзевського району м. Харкова, де з указаних підстав, відповідно до довідки відповідача про зарплату отримує пенсію по інвалідності.

Позивачу за час перебування на ЧАЕС була нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 1921 руб., а саме - збережений середній заробіток за період перебування на ЧАЕС та нарахована і оплачена зарплату за дні роботи в зоні відчуження. Крім того, йому виплачена відповідачем тарифна ставка з урахуванням кратності відповідно до днів роботи в зоні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем, його представником та судовим експертом безпідставно одночасно застосовувались при розрахунку зарплати за час роботи на ЧАЕС підвищена на 100 % тарифна ставка та кратність, тобто положення розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964, згідно якого оплата праці робітників, зайнятих на роботах у третій, другій та першій зоні небезпеки оплачувалась відповідно у двох, трьох та чотирьох кратному розмірі понад збережений середній заробіток, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи, та положення Постанови ЦК КПРС, Президії

Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 07.05.1986р. № 524-156, УРСР -№ 168 від 08.05.1986р., згідно яким керівникам підприємств надалося право проводити оплату праці працівникам, що приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні по підвищеним до 100 % тарифним ставкам.

Відповідно до роз'яснень Держкомпраці СРСР від 15.09.1986р. № 0595, листа Держкомпраці УРСР від 23.09.1986р. № 136с, які згідно Положення про Державний комітет Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням, затвердженого Постановою РМ СРСР від 03.10.1977р. № 890, на час спірних правовідносин були обов'язковими для виконання відповідачем, загальна кількість виплачуваних тарифних ставок (посадових окладів) понад збережених, середній заробіток за місцем постійної роботи, не повинні перевищувати їх 4-х кратного розміру, в розрахунку за місяць.

Відповідно до Постанови РМ СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986р. № 665-195 дійсно передбачена можливість для керівників підприємств залучати працівників для роботи в зоні відчуження у вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі, а також підвищувати максимальний розмір премії до 60 %, але позивач не надав доказів того, що відповідач скористався цим правом. Районним судом встановлено, що такий розмір премії на підприємстві відповідача згідно відповідного Положення про преміювання не передбачався. Такі дії відповідають Постанові Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986р. № 153/10-43, згідно яких премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалася відповідно до чинного на підприємстві Положення про преміювання. Крім того, позивач при поверненні зі зборів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не представив відповідачу відповідних документів про свою роботу у вихідні та святкові дні.

Вказане роз'яснення відповідає порядку нарахування заробітної плати та інших виплат, які було врегульовано розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964 «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду зарплати» та Постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986р. № 207 - 7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища».

Крім того, виходячи з наведених нормативних актів, призначення заробітної плати позивачу згідно вимог його заяви у більшому розмірі, ніж це відбулося, було правом відповідних керівників, а не їх обов'язком. Позивач не надав суду відповідних доказів на підтвердження прийняття зазначених рішень, тому правових підстав для спірного перерахунку заробітної плати позивачу відсутні.

Судова колегія відхиляє висновки судово-економічної експертизи від 13.02.2006р. та додаткової судово-економічної експертизи від 02.08.2006р. про те, що розмір заробітної плати ОСОБА_1, нарахованої за роботу по ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, не відповідає вимогам діючого на той період часу законодавства, оскільки він носить правовий характер, а отже виходить за межі компетенції експерта (а.с. ас. 69-76,121-129).

Не суперечить діючому законодавству і висновок районного суду про те, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності. Оскільки судом розглядалися вимоги про перерахунок і стягнення невиплаченої зарплати і спірні правовідносини виникли до 11.07.2001 p., то у даному випадку необхідно застосовувати ст. 233 КЗпП України в редакції до внесення до неї змін законом України від 11.07.2001 року № 2620-Ш, який набрав чинності з 02.08.2001р., згідно якої був встановлений строк 3 місяці для звернення до суду з таким позовом.

Виходячи з наведеного, зазначені висновки районного суду є законними та обґрунтованими, він ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставами для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 313, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути

оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду

України.