У К Р А Ї Н А

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

  м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 84/10

В И Р О К

Іменем України

6 жовтня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарях                                                     Шестопал А.О., Загорулько О.С.,

                                   Кирпиченко С.Л.

    за участю прокурорів                     Гринь О.В., Ландаря Є.О.

    захисників                             ОСОБА_2, ОСОБА_3

    потерпілої                             ОСОБА_4

             підсудного                             ОСОБА_5    

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                                ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, продавця-консультанта будинку книги та медіа, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

    8 березня 2009 року приблизно о 22 год. підсудний ОСОБА_5, який знаходився біля гральних автоматів, що по АДРЕСА_2, в ході сварки, яка виникла між ним і потерпілим ОСОБА_6, різко з великою силою, не маючи умислу на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, відштовхнув його від себе, внаслідок чого той, не відпускаючи підсудного, разом з ним впав на бруківку тротуару, вдарившись головою об неї. В результаті падіння та удару головою об бруківку потерпілому були заподіяні  крововиливи в м’які покрови голови в області лівої скроневої ділянки, багатоуламковий перелом лівої скроневої кістки, лівосторонню епідуральну гематому, крововиливи під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-скроневій області, крововиливи під м’яку мозкову оболонку в скронево-тім’яній, потиличній ділянках лівої півкулі головного мозку, скроневої ділянки правої півкулі мозку, крововиливу в речовину головного мозку в області таламуса, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 333-а від 8 червня 2009 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку таких, що потягли за собою смерть потерпілого.

    Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений по справі цивільний позов не визнав і показав, що 8 березня 2009 року в зазначений час він випадково опинився на місці скоєння злочину, де побачив, що потерпілий сварився з  своєю матір’ю та намагався її вдарити. З тим, щоб припинити це, він зробив йому зауваження. У відповідь останній вдарив його ногою в пах та схопив за одяг на грудях. Щоб вивільнитись від нього, він різко відштовхнув потерпілого від себе. Той, падаючи, потягнув його за собою і вони разом впали на бруківку тротуару. При цьому потерпілий дуже вдарився головою об неї. Ніяких ударів руками або ногами потерпілому він не наносив, умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а тим більше смерті, йому він не мав. Сталося це випадково, в зв’язку з чим винуватим себе не визнає.

    Вважаючи його вину у вчиненні вбивства з необережності доведеною,  суд виходить з наступного.

    Потерпіла ОСОБА_4 в суді показала, що 8 березня 2009 року після 16-ї години вона разом з своїм співмешканцем ОСОБА_7 та знайомими відмічали свято Міжнародного жіночого дня в кафе «Сармат», що знаходиться на території ЦКР, де пробули приблизно до 20 год., після чого перейшли до магазину «Еко-Маркет», щоб їхати додому. Там до них приєднались дочка потерпілої з своєю подругою ОСОБА_8 та син  ОСОБА_9, який прибув туди збуджений та вів себе, як для неї, незвичайно. Із-за цього між нею і сином виникла сварка, в ході якої останній кричав на неї, а вона просила його заспокоїтись. В цей час в конфлікт між ними втрутився підсудний, який зробив зауваження потерпілому і зажадав припинити сварку. У відповідь потерпілий проявив незадоволення втручанням у з’ясування ним стосунків з матір’ю і спробував  наблизитись до підсудного, але вона цьому перешкодила та почала його утримувати. Незважаючи на це, потерпілий і підсудний наблизились один до одного і вона бачила як останній вдарив його кулаком. Що було далі, вона не пам’ятає із-за стану, в якому вона на той час перебувала. Коли конфлікт припинився, вони всі разом, в тому числі і потерпілий, поїхали додому і лягли спати. На ранок сину стало зле, в зв’язку з чим була викликана карета швидкої медичної допомоги і він доставлений в лікарню, де йому була зроблена операція і де він через деякий час, не приходячи до свідомості, помер. Вона також просила задовольнити заявлений нею по справі цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

    Аналогічні показання про обставини виникнення конфлікту між потерпілим і підсудним дала в суді свідок ОСОБА_10, дочка потерпілої. При цьому вона зазначила, що крім удару кулаком, який наніс останній її брату, підсудний і потерпілий хапали один одного за одяг та в процесі бійки падали на тротуар.

    Свідок ОСОБА_8, подруга ОСОБА_10, про обставини виникнення конфлікту і бійки між потерпілим і підсудним, в суді дала показання, аналогічні свідченням останньої, зауваживши лише те, що вона не бачила, а лише чула звук удару, як їй здалося, нібито нанесеного кулаком потерпілому, а також бачила після цього ОСОБА_6, який лежав на бруківці. Як і чому він там  опинився вона не бачила, оскільки вживала заходів до припинення іншої бійки, яка відбувалася між потерпілою та іншими особами, які в той час знаходилися на місці скоєння злочину.

    Свідок ОСОБА_7, співмешканець потерпілої, в суді підтвердив факт виникнення сварки між підсудним і потерпілим за обставин, викладених вище, але зазначив, що не бачив, як перший із названих наносив удари потерпілому та йому невідомо, як саме останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою його смерть.

    Свідок ОСОБА_11, знайома підсудного, в ході судового розгляду справи показала, що вона була присутня на місці скоєння злочину і у неї з потерпілою був конфлікт, в процесі якого остання застосовувала щодо неї насильство, але вона не бачила, що підсудний бив потерпілого і не знає як останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_12, знайома підсудного, в суді показала, що  8 березня 2009 року в вечірній час вона перебувала на місці скоєння злочину, але самого факту його скоєння вона не бачила. Зазначила, що потерпілий знаходився на місці скоєння злочину, був агресивним і намагався нанести удар ОСОБА_11, з якою в той час билася потерпіла.

     Із показань свідка ОСОБА_13, друга підсудного, які він дав в суді, слідує,  що 8 березня 2009 року приблизно о 22-й год. він разом з підсудним знаходився біля магазину «Еко-Маркет», що по вулиці Шевченка в м. Полтаві. В цей час там виникла сварка між потерпілим, його матір’ю та її співмешканцем, в процесі якої перший із названих наносив удари останньому, а коли потерпіла втрутилася в це, то він вдарив і її. Підсудний, побачивши це, зробив зауваження потерпілому і зажадав, щоб той припинив бити матір. У відповідь на це останній, наніс удар ногою  в пах підсудному. Від удару останній зігнувся, а потерпілий, намагаючись вдарити його вдруге, потягнув його за собою і вони вдвох впали на бруківку тротуару. Він заявив, що підсудний потерпілому ударів кулаками або ногами не наносив.  

    Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що він випадково під час скоєння злочину знаходився в цьому місці і бачив, як потерпілий сварився з своєю матір’ю та намагався вдарити її кулаком. Побачивши це, підсудний, який щойно вийшов з приміщення ігрових автоматів, зробив йому зауваження, на яке потерпілий відреагував брутальною  лайкою та розмотавши бинт на руці, підійшов до підсудного, який стояв на східцях приміщення. Коли останній зійшов із східців і наблизився до потерпілого, то той схопив його і вони почали тягати один одного за одяг аж доки не впали на бруківку тротуару так, що потерпілий опився внизу, а підсудний на ньому зверху. Він не бачив, щоб підсудний бив потерпілого кулаком або ногами.

    Аналогічні показання в суді дали свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які випадково опинились на місці скоєння злочину, проходячи в той час по вулиці Шевченка повз магазин «Еко-Маркет». Ніхто із них не бачив, щоб підсудний бив потерпілого кулаками або наносив йому удари в область голови ногою.

    Згідно висновку судово-медичного експерта № 333-а від 8 червня 2009 року (т. 2 а. с. 104-109) смерть потерпілого наступила внаслідок  закритої черепно-мозкової травми з багатооскольчатим переломом кісток черепу, крововиливами  під оболонку і в речовину головного мозку.

    При проведенні судово-медичної експертизи трупу потерпілого у нього виявлені крововиливи в м’які покрови голови в області лівої скроневої ділянки, багатоосколковий  перелом лівої скроневої кістки, лівостороння епідуральна гематома, крововиливи під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-скроневій області, крововиливи під м’яку мозкову оболонку в скронево-тім’яній, потиличній ділянках лівої півкулі головного мозку, скроневої ділянки правої півкулі мозку, крововиливи в речовину головного мозку в області таламуса, які носять характер при життєвості, утворились не менш ніж однократної дії тупого (тупих) предметів з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударі об такі, стосовно живої особи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку таких, що потягли за собою смерть потерпілого.

    Ці тілесні ушкодження були заподіяні в короткий проміжок часу  (практично одномоментно) з достатньою для їх утворення силою прикладення і могли утворитися від удару ногою людини у взутті.

    Вказаним висновком експерта не виключається утворення ушкоджень в області голови і головного мозку потерпілого внаслідок  падіння на площину і ударі лівою скроневою областю голови об тверді виступаючі предмети, якими могла бути тротуарна плитка, закінчення бетонних, металевих східців як з раніше наданим прискоренням, так і без такого.

    Сумнівним згідно вказаного висновку експерта являється утворення уламкового перелому лівої скроневої кістки у потерпілого внаслідок нанесення удару пальцями рук людини, стиснутими в кулак та не виключається його спричинення внаслідок нанесення удару ногою у взутті.

    Судово-медичний експерт ОСОБА_18, який проводив судово-медичне дослідження трупу потерпілого, в суді підтвердив зроблений ним висновок про характер, механізм і спосіб заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, наголосивши при цьому на малоймовірність їх виникнення від удару рукою або ногою та не виключивши можливість їх отримання внаслідок падіння на площину і удару головою об неї при  цьому.

    Висновками комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 16 червня 2010 року (том 3-й а. с. 25-42) та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 116 від 24 вересня 2010 року (том 3-й а. с. 66-73) підтверджено наявність у потерпілого встановлених в ході судово-медичного дослідження його трупу тяжких тілесних ушкоджень та причини його смерті.

    В обох названих висновках експертиз зазначається найбільш вірогідним механізмом утворення даних тілесних ушкоджень однократна ударна дія тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути і нога людини у взутті, або пальці рук людини, стиснуті в кулак, чи інший предмет з подібними характеристиками. Однак, обидва вказаних висновки не виключають можливість утворення багатоосколкового перелому черепу та черепно-мозкової травми за умови удару об твердий виступаючий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею при падінні на нього лівою скроневою ділянкою голови, в тому числі з раніше наданим прискоренням та додатковим навантаженням на тіло.

    Висновком  додаткової комісійної судово-медичної експертизи (п. 6) підтверджена відповідність показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_19, які вони дали під час відтворення обстановки і обставин події з їх участю, в частині механізму, давності та характеру утворення тілесних ушкоджень у потерпілого. Цим же висновком (п. п. 7-8) спростовані показання свідка ОСОБА_10   щодо нанесення удару ногою в праву скроню потерпілого, оскільки вони не відповідають анатомічній локалізації виявлених тілесних ушкоджень.

    В ході огляду місця події злочину 9 березня 2009 року (том 1-й а. с. 29-32) встановлено, що на місці події злочину на тротуарі маються виступи, які утворюють як тротуарна плитка, так і краї східців.

    При проведенні впізнання свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_8 впізнали підсудного як особу, яка билася з потерпілим та спричинила йому тяжкі тілесні ушкодження (том 1-й а. с. 115-116, 117-118).

    Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку, що підсудний вчинив вбивство потерпілого ОСОБА_6 через необережність, в зв’язку з чим кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 119 КК України.

    Оцінюючи мотив злочинних дій підсудного, суд виходить з того, що тілесні ушкодження потерпілому підсудний заподіяв не умисно, а з необережності, оскільки про це свідчить сукупність наведених вище доказів.

Так, судом встановлено, що до моменту вчинення злочину підсудний не був знайомий з потерпілим, а тому між ними не могло бути будь-яких відносин, які б спонукали до вчинення щодо останнього умисних протиправних дій. Крім того, судом встановлено, що потерпілий дійсно вчинював протиправні дії на місці скоєння злочину щодо членів своєї родини? що й спонукало підсудного виключно з благородних намірів втрутитись з тим, щоб їх припинити. Оскільки не очікувано для останнього, потерпілий спрямував свої протиправні дії щодо нього, то він і змушений був діяти, виходячи з обстановки, що склалася, не маючи змоги оцінити її належним чином та передбачити наслідки, які можуть настати від тих дій, які він в подальшому вчинив відносно потерпілого, різко відштовхнувши його від себе. Насильство, яке ним було застосоване, спрямовувалось не на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а на припинення його протиправних дій, а тому наслідків, які від цього наступили, підсудний не передбачав і свідомо не допускав, хоча, виходячи з обстановки, в якій це відбувалось повинен був і міг би передбачити.

Отже, з наведеного слідує, що підсудний діяв з необережності, а не умисно, в зв’язку з чим суд вважає недоведеною його вину у вчиненні інкримінованого йому органами досудового слідства умисного тяжкого тілесного ушкодження, що потягло за собою  смерть потерпілого, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в зв’язку з чим і перекваліфіковує його дії на ч. 1 ст. 119 КК України.

    Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання підсудного, суд не знаходить.

    Суд вважає не доведеним факт вчинення підсудним злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані, які б це підтверджували, а сам факт вживання спиртних напоїв в незначній кількості, як це було встановлено в ході судового розгляду справи, суд не розцінює як стан сп’яніння, який би міг суттєво впливати на поведінку останнього під час скоєння інкримінованого йому діяння.

    Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_10 і потерпілої ОСОБА_4 в частині, що стосується їх твердження про механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_6 підсудним ударів кулаком та ногою. При цьому суд виходить з того, що ніхто інший, крім них, не стверджує і не бачив, щоб потерпілому були нанесені удари кулаками або ногою. Їх же показання,  які вони давали в ході досудового слідства, в цій частині є непослідовними та суперечливими.

    В іншій частині суд приймає до уваги їх показання, так як вони підтверджуються показаннями свідків, не суперечать висновкам судових експертиз та в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі.

          При визначенні покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані що характеризують підсудного як особу виключно позивну (том 2-й а. с. 152-157), те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини вчинення  злочину,  віктимну поведінку потерпілого під час вчинення злочину і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

    Цивільний позов  потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди на  суму 26150 грн. підлягає задоволенню.

    Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 вбивством сина, суд враховує що потерпіла понесла непоправну втрату, втратила спокій і сон, погіршився стан її здоров’я, а тому вважає за можливе позов задовольнити частково і стягнути з підсудного на її користь 50000 гривень.

          Речових доказів по справі немає.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_5  за ч. 1 ст. 119 КК України на три роки обмеження волі.

          Строк відбування покарання рахувати з 2 вересня 2009 року. Зарахувати в строк відбування покарання засудженого час його перебування під вартою з 16 по 24 березня 2009 року.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у виді взяття під варту, залишити без змін.

    Частково задовольнити заявлений по справі потерпілою (т. 2 а. с. 136) цивільний позов і стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4 26150 (двадцять шість тисяч сто п’ятдесят) гривень  матеріальної шкоди  та 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.    

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

              Суддя                                                                                                А.Г.Савченко