Справа №2а-514/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 жовтня 2010 року м. Кузнецовськ
9год. 10 хв.
Кузнецовський міський суд Рівненської області-
під головуванням судді Ковтуновича М.І.
при секретарі Бедик Н.Л.
з участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДПС м.Ізюм Джининрадзе Романа Суліковича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДПС м.Ізюм Джининрадзе Р.С. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 30.08.2010р.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 30.08.2010р. інспектором ДПС ВДПС м.Ізюм Джининрадзе Р.С. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП, за вчинення порушення ПДР у виді перевищення швидкості руху транспортних засобів. Позивач зазначає, що 30.08.2010р. рухався автомобілем по автодорозі в м.Ізюм зі швидкістю 75 км/год. і на в’їзді в місто був зупинений інспектором ДПС, який звинуватив позивача у перевищенні швидкості більш як на 20 км/год та склав протокол про адміністративне правопорушення. Інспектор ДПС демонстрував на приладі «Візир» зафіксовану швидкість 83 км/год, однак на фото було багато автомобілів, але автомобіля позивача не було видно. Позивач вважає, що відповідач доказів про належність зафіксованої швидкості автомобілю позивача не надав.
Тому, позивач вважає, що не допустив перевищення швидкості руху на даній ділянці дороги і просить скасувати оскаржувану постанову.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав позов та його обгрунтування. З його пояснень крім того вбачається, що він рухався в м.Ізюм зі швидкістю 74-75 км/год.. Фотознімок на приладі відповідача був зроблений із великої відстані, там було багато автомобілів, але своєї машини ОСОБА_1 не побачив і заперечував вчинення ним порушення ПДР. Підставою скасування постанови вважає те, що він не вчинив перевищення швидкості руху, за яке передбачається адміністративна відповідальність.
Відповідач до суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомляв. До суду відповідач не подав заперечень проти позову та письмових пояснень.
Згідно ст.128 ч.4 КАС у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задовольнення позову повністю.
Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення (серії АХ №296031), винесеної 30.08.2010р. інспектором ДПС ВДПС м.Ізюм Джининрадзе Р.С. ОСОБА_1 піддано штрафу в розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного порушення по ст.122 ч.1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 30.08.2010р. о 11 год. 47хв. керував автомобілем в м.Ізюм і перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. так як рухався зі швидкістю 83 км/год.
Аналогічно зміст вчиненого порушення зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення у цій справі. З цього ж протоколу видно, що ОСОБА_1 одразу на місці заперечував допущення ним порушення ПДР і не погоджувався із обставинами, зазначеними в протоколі.
Ст.122 ч.1 КУпАП передбачає відповідальність в тому числі за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів допускається зі швидкістю не більше 60 км/год.
Поясненнями позивача заперечується допущення перевищення швидкості руху на вказаній ділянці дороги більше ніж на 20 км/год. Цей доказ не спростований відповідачем і пояснення ОСОБА_1 в суді щодо швидкості руху автомобіля підтверджуються його поясненнями, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.71 ч.2 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Протокол про адміністративне правопорушення суд не визнає достовірним доказом вчинення порушення позивачем, оскільки останній відразу не погодився із обставинами, що викладені в протоколі і зазначив, що правил дорожнього руху не порушував, а інспектор ДПС жодних інших доказів вчинення ОСОБА_1 порушення не зібрав. Даний протокол не підтверджується жодним іншим доказом, тому, суд не може покладати сумнівний доказ у основу свого рішення.
Тому, виходячи із наведеного принципу покладення обов'язку доказування на відповідача, слід констатувати, що відповідач не довів суду правомірність винесеної постанови від 30.08.2010р. про накладення штрафу на позивача.
В суді не доведено доказами вчинення ОСОБА_1 порушення по ст.122 ч.1 КУпАП - тобто перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу більш як на двадцять кілометрів на годину.
Отже, слід визнати, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне порушення винесена безпідставно і підлягає скасуванню із закриттям справи через відсутність (недоведеність) складу адміністративного правопорушення відповідно до ст.247 ч.1 п.1, ст.293 ч.1 п.3 КУпАП.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 160-163, 167 КАС України, ст.122 ч.1, ст.247 ч.1 п.1, ст.293 ч.1 п.3 КУпАП, суд , -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення по ст. 122 ч.1 КУпАП (АХ№296031) від 30.08.2010р., винесену інспектором ДПС ВДПС м.Ізюм Джининрадзе Романом Суліковичем відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст.1712 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Ў