У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________________
2-а-635/10
Категорія 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Левадко С.І.,
при секретарі – Басс С.А.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (далі – УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя), Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради (далі – УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради) про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум компенсації на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача – ОСОБА_1 12.01.2010 р. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя та просила зобов’язати відповідача виплатити позивачу суму недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення за 2006-2009 рр. в сумі 7695 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалим І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІІ групи (з червня 2008 р. – інвалідом ІІ групи), внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, тому на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян» мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у 2006-2007 рр. у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, у 2008-2009 рр. у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак відповідач у 2006-2008 рр. виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн., у 2009 р. – 120 грн., таким чином, недоплата допомоги на оздоровлення за 2006-2009 рр. склала 7695 грн.
Ухвалою суду від 25.01.2010 р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради, оскільки позивач у 2006 р. та 2007 р. (по 21.08.2007 р. включно) перебував на обліку в УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради, яке проводило йому нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2006-2007 рр.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, вказані у позові.
Представник відповідача УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради в судове засідання не прибув, відповідач надав заяву про розгляд справи без участі УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради у зв’язку з відсутністю фінансової можливості направити до суду представника, а також заперечення на позов, згідно яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з приводу стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки з наступних підстав.
У 2006-2007 роках позивач мав ІІІ групу інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учасник ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС І категорії ІІІ групи інвалідності мав право на отримання щорічної компенсаційної виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Однак, на підставі ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, та іншими. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативи правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підете та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.
Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждай внаслідок Чорнобильської катастрофи», які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 562.
Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильське катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ.
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 26.07.1996 р. № 562 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, установлені конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів ІІІ групи у 2006-2007 рр. – 90 грн.
Таким чином, враховуючи, що УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради виплатило ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення 26.09.2006 р. в сумі 90 грн. за 2006 рік та 30.11.2007 р. в сумі 90 грн. за 2007 рік, відповідач вимог діючого законодавства не порушував.
Приймаючи до уваги викладене, а також посилаючись на вимоги ст. 99, 100 КАС України УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради просило у задоволенні вимог позивача щодо стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки відмовити.
Представник відповідача УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя надала заперечення на позов, просила розглянути справу у відсутність представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно п. 30 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виходячи з цього Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був передбачений відповідний обсяг витрат на виплату допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, яким зупинення дії частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стосовно виплати допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не вносилися, додаткового фінансування на виплату допомоги не надходило, тому у 2007 р. виплата вказаної допомоги проводилася виходячи з встановлених законом обсягів бюджетних асигнувань.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, представник відповідача вважала, що при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у 2006-2009 рр. УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя вимог діючого законодавства не порушувало. До того ж вказувала на те, що позивачем був пропущений встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду, просила на підставі цього відмовити в задоволенні вимог позивача за 2006-2008 рр.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалим І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Донецькою обласною адміністрацією 27.09.1992 р., та вкладкою до нього № 134002.
Як вбачається з атестату УП та СЗН Центрально-міської районної адміністрації Макіївської міської Ради у 2007 році позивач був інвалідом ІІІ групи.
Таким чином, на позивача розповсюджується дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і він, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід ІІІ групи (з червня 2008 р. – інвалід ІІ групи) має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно п. 37 ст. 77 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців першого-сьомого ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Тому у 2006 р. позивачу, як інваліду ІІІ групи, згідно постанови Кабінетом Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 р. N 562 була виплачена допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов’язання відповідача виплатити йому суму недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення за 2006 рік.
Згідно п. 30 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзаців першого-сьомого ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Однак, рішенням Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, зупинення дії абзаців першого-сьомого ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалий І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалід ІІІ групи, у 2007 році згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право отримати допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Однак згідно наданих УП та СЗН Центрально-Міської РА Макіївської міської Ради заперечень проти позову ОСОБА_2 30.11.2007 р. була виплачена допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 90 грн., тобто у розмірі значно меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI текст статті 48 було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 р. N 562 інвалідам I і II групи установлений розмір щорічної допомоги на оздоровлення – 120 гривень, інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені пп. «б» підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно листа УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя від 09.07.2009 р. позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалому І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІІ групи, платіжним дорученням від 07.04.2008 р. № 701 була перерахована допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн.
Згідно довідки Центральної міської МСЕК м. Севастополя у червні 2008 р. позивачу була встановлена ІІ група інвалідності (причина інвалідності – захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС). Тому, як вбачається з листа УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя від 09.01.2009 р., у липні 2008 р. на рахунок позивача була переведена допомога на оздоровлення у розмірі 120 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 12.01.2010 р., при цьому не вказав про поважність причин пропуску строку звернення до суду, а представник відповідача у запереченнях просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст.ст. 99, 100 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача з приводу зобов’язання відповідача виплатити йому суму недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки задоволенню не підлягають у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 були загальновідомими, тому позивач з моменту оприлюднення рішень або виникнення в нього права на отримання допомоги на оздоровлення повинен був дізнатися про наявність в нього прав на певну державну допомогу, її розмір, а при отриманні допомоги у 2007-2008 рр. повинен був достовірно знати про невиплату йому вказаної допомоги у повному обсязі. Поважних причин для поновлення строку для звернення до адміністративного суду, судом при розгляді справи не встановлено.
Що стосується вимог позивача з приводу зобов’язання відповідача виплатити йому суму недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення за 2009 рік, суд прийшов до наступного.
Враховуючи, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вносилися, дія вказаної статті не зупинялася, слід вважати статтю 48 вказаного Закону викладеної в такій редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., тобто до внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Приймаючи до уваги, що згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя мало у 2009 році на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатити позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалому І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи, допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати установлений з 1 січня 2009 року – 605 гривень, з 1 квітня 2009 року – 625 гривень, з 1 липня 2009 року – 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень, з 1 листопада 2009 року – 744 гривні на місяць.
У 2009 році УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя виплатило позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя щодо нарахування та виплати ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалому І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи, щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язати УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя перерахувати та виплатити ОСОБА_2, невиплачену частину щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на час здійснення фактичної виплати.
Оскільки позивач, громадянин, віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита, судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України відносяться на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 71, 99, 100, 122, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя щодо нарахування та виплати ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалому І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи, щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – протиправною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – постраждалому І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи, невиплачену частину щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на час здійснення фактичної виплати.
В задоволенні решти вимог а дміністративного позову ОСОБА_2 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення з аяви про апеляційне оскарження постанови суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно.
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя С.І. Левадко