Справа № 22ц-5059/2010 Головуючий у першій інстанції – ХАРЕЧКО Л.К.
Категорія – цивільна Доповідач – ДЕМЧЕНКО Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: КВАЧА М.О.,
суддів: ДЕМЧЕНКО Л.М., ЛАЗОРЕНКА М.І.,
при секретарі:
за участю Костюк Ю.Г.,
Позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк „Аваль” про визнання договору поруки недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2010 року і винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення є незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням вимог ст. 213 ЦПК України та не відповідає обставинам справи та наданим доказам.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскільки були порушені її права, передбачені ст.ст. 316, 319 ЦК України, так як договір поруки був укладений без її згоди, всупереч вимогам ч. 2 ст. 65 СК України, то вона відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦПК України вимушена була звернутись до суду із зазначеним позовом і вважає, що спірний договір поруки не може вважатись вчиненим в письмовій формі в силу положень ст. 207 ЦК України і вважає, що зміст договору поруки суперечить положенням Цивільного кодексу України, особи, що уклали оспорюваних договір поруки, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності і вказує, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
По справі встановлено, що 27 серпня 2003 року між ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” та ВАТ „Науково-виробниче підприємство „Інтернет технології та електронні комунікації” укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ВАТ „НВП „Інтернет технології та електронні комунікації” отримало кредитну лінію в сумі 980000 грн. зі строком повернення 26 серпня 2004 року зі сплатою 19% річних.
В забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору, 27 серпня 2004 року між ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, відповідно до п. 2.1. Договору позичальник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Крім того, заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2006 року стягнуто солідарно з ВАТ „НВП „Інтернет технології та електронні комунікації” та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в розмірі 619924 грн. 64 коп.
ОСОБА_6 звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки № 010/03-1/710 від 27 серпня 2004 року зазначала, що підставою для визнання його недійсним є не узгодження ОСОБА_7 з нею, як дружиною можливості укладення такого договору, оскільки, при його укладенні порушуються її права на спільне майно, крім того, відповідно до ст. 65 сімейного законодавства, розпоряджатись спільним майном подружжя повинно за спільною згодою, і вказівка в договорі поруки на те, що ОСОБА_7 у випадку не виконання боржниками своїх зобов’язань перед ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” буде нести солідарну відповідальність всім своїм майном, також порушує її майнові права, як одного з подружжя.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено обставин, за яких наявні умови для визнання договору позики недійсним і права позивача будь-яким чином не порушені.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки суд правильно встановив характер спірних правовідносин, повно та всебічно з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності, його висновки ґрунтуються на вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2004 року між ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” та ОСОБА_7 був укладений договір поруки в забезпечення в забезпечення виконання кредитного договору укладеного між ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” та ВАТ „Науково-виробниче підприємство „Інтернет технології та електронні комунікації”.
Положення ст.ст. 553, 554 ЦК України передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, а поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб крім сторін за договором. У разі настання солідарної відповідальності за договором поруки, стягнення може бути накладено лише на особисте майно ОСОБА_7, як поручителя і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі, про що зазначено в ст. 73 Сімейного Кодексу України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною / сторонами/ вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України.
Оскільки, при укладенні договору поруки між ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” та ОСОБА_7 ніяким чином не порушені права позивача, договір поруки відповідає вимогам чинного законодавства, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки не може вважатись вчиненим в письмовій формі в силу положень ст. 207 ЦК України, що зміст договору поруки суперечить положенням Цивільного кодексу України, особи, що уклали оспорюваний договір поруки, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків не заслуговують на увагу і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, оскільки апелянтом не надано доказів в порядку ст.ст. 57-66 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: