АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5838/2010
Категорія 19, 27 Головуючий по 1 інстанції
Горячківська Л.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі: Пономаренко Ю.І.
представника позивача ОСОБА_3
позивача ОСОБА_4
представників відповідача Герасименко О.А., Кузнєцов О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитної угоди, договору іпотеки та поруки недійсними, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитної угоди, договору іпотеки та поруки недійсними, посилаючись на те, що 16 травня 2008 року між ОСОБА_9 на ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Кредитну угоду №27мку/2008, відповідно до якої надання коштів здійснюється окремими частинами – траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму обговорену Кредитною угодою. На час укладення Кредитної угоди ОСОБА_7 банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання Кредитних коштів ним було надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за 6 місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Загальна сума кредиту становить 70 000 доларів США. Станом на 16.03.2010 року по Кредитній угоді діє два Договори про видачу траншу: Договір про видачу траншу № 01-27мку/2008 від 16.05.2008 року на 30 000 доларів США, та Договір про видачу траншу № 02027мку/2008 від 26.06.2008 року на 20 000 доларів США, відповідно до яких ОСОБА_9 було отримано 50 000 доларів США. Відповідно до Кредитної угоди позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 % річних. У забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою № 27мку/2008 від 16.05.2008 року між ОСОБА_8 та банком був укладений Договір іпотеки № ДІ1-27мку/2008 від 16.05.2008 року. Відповідно до умов вказаного Договору іпотеки, ОСОБА_8 передала банку в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок загальною площею 55,9 кв.м. та надвірні будівлі та споруди, які знаходяться у АДРЕСА_1, де на даний час проживає ОСОБА_8 Крім того у забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою між ОСОБА_4 та банком був укладений Договір поруки № ДП1- 27мку/2008 від 16.05.2008 року. Відповідно до умов якого, ОСОБА_8 передала банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 55,9 кв.м. та надвірні будівлі та споруди, які знаходяться в АДРЕСА_1.Для забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою № 27мку/2008 від 16.05.2008 року між ОСОБА_4 та банком був укладений Договір поруки № ДП1-27мку/2008 від 16.05.2008 року.
Позивачі вважають, до Кредитний договір повинен бути визнаний недійсним, та як він не відповідає Закону, Конституції та іншим правовим актам України, тому що грошовою одиницею України є гривня, а Кредитний договір укладений про надання кредиту в доларах США з погашенням кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США. Позивачі просять суд визнати недійсними Кредитну угоду № 27мку/2008 від 16.05.2008 року, Договір про видачу траншу № 01-27мку/2008 від 16.05.2008 року, Договір про видачу траншу № 02-27мку/2008 від 26.06.2008 року, Договір іпотеки № ДІ 1-27мку/2008 від 16.05.2008 року, Договір поруки №ДП 1-27мку/2008 від 16.05.2008 року та зобов’язати відповідача прийняти у ОСОБА_7 суму у розмірі 159 670,90 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2010 року позов задоволено.
Визнано Кредитну угоду № 27мку/2008 від 16.05.2008 року, укладену між ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» - недійсною.
Визнано Договір про видачу траншу за № 01-27мку/2008 від 16.05.2008 року укладений між ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» - недійсним.
Визнано Договір про видачу траншу за № 02-17мку/2008 від 26.06.2008 року, укладений між ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» - недійсним.
Визнано Договір іпотеки за № ДІ 1-27мку/2008 від 16.05.2008 року, укладений між ОСОБА_8 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» - недійсним.
Визнано Договір поруки за «ДП 1-27 мку/2008 від 16.05.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» - недійсним.
Зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняти від ОСОБА_7 159 670,90 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1 700 грн. та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення.
У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі представника Майстренко О.В. просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2010 року скасувати, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушення норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 УПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не повно відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується не на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів до ПАБ КБ «Приват Банк» про визнання кредитної угоди, договору іпотеки та договору поруки недійсними суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що кредитна угода та договори про видачу траншів, а також договори поруки та іпотеки мають бути визнані недійсними в цілому відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 217 ЦК України, оскільки зобов’язання банку надати позичальнику кредит у доларах США за спірним кредитним договором є таким, що суперечить законодавстві з огляду на приписи ст. 99 Конституції України, ст. ст. 3 та 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», відповідно до яких резиденти України мають здійснювати розрахунки між собою у національній валюті України, а надання кредиту в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії і т.п.
30 квітня 2008 року ОСОБА_7 звернувся до відповідача з заявою про надання йому кредиту в розмірі 70000 доларів США для відкриття торгової точки, в якій визначив заставне майно та свого поручителя, на що відповідач дав свою згоду і 16 травня 2008 року між ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «Приват Банк» було укладено кредитну угоду та визначено порядок та строк надання коштів. В цей же день було укладено договір іпотеки та поруки. На підставі зазначеного кредитного договору ОСОБА_7 отримав від банку кредит за першим траншем в сумі 50000 доларів США. Ліцензію на здійснення операцій з іноземною валютою відповідач отримав від Національного банку України завчасно.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента. Учасники цивільного обороту мають вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм в договірні відносини чи не вступати. Свобода договору передбачає можливість вільного вибору особою, яка бажає укласти договір, майбутнього контрагента. Позивачі, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, добровільно вибрали сторону по укладених ними правочинах та добровільно, за своїм волевиявленням уклали оспорювані ними ж правочини.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Ч. 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такі випадки, порядок та умови визначені статтями 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якими передбачено що банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; банк має право здійснювати валютні операції на підставі дозволу Національного банку України.
На здійснення таких операцій в іноземній валюті відповідач мав ліцензію від Національного банку України. Отже, використання іноземної валюти при кредитування банками клієнтів передбачено Законом, а тому можливість надання і погашення кредитів в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Доводи позивачів, викладені ним в позовній заяві щодо неможливості надання банками, що мають відповідні ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті, носять суб’єктивний характер і не відносяться до виниклих за кредитними зобов’язаннями правовідносин.
Так як судом першої інстанції при вирішенні даного спору невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, то рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким позивачам необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачі не звільнені в силу закону від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, на зазначені правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно до ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України в випадку відмови в задоволенні позовних вимог з позивачів необхідно стягнути необґрунтовано несплачене при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 120 гривень порівну.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2010 року задоволити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2010 року скасувати.
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 відмовити в задоволенні позовних вимог до закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитної угоди, договору іпотеки та договору поруки недійсними.
Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 судовий збір на користь держави по 566,66 гривни з кожного (разом 1700 гривень) та по 40 гривень витрат на ІТЗ з кожного (разом 120 гривень).
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи
Згідно з оригіналом
Суддя В.І.Ювшин