УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 ,   м. Чернігів                                                                                тел. 178-853

проспект Миру , 20                                                                                       тел. 7-99-18

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2006 року                                                                                            Справа № 10/84

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Нива” 15135, Чернігівська область, Городнянський район, с. Бутівка

До відповідача: Дочірнього  агролісгосподарського спеціалізованого підприємства”Городнярайагролісгосп” 15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Леніна, 114

Про вилучення самовільно зайнятих земельних ділянок лісового фонду

                                                                                                    Суддя        С.А.Пашкіна

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Надточей І.А. –директор, Литвин А.М. –довіреність № 141 від 06.07.2006 року –

                         повноважний представник.

           Позивач звернувся до суду з позовною заявою про вилучення самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок лісового фонду загальною площею 423 га та передачі їх в користування позивачу.

            Відповідач надіслав суду листа в якому посилається на користування спірною земельною ділянкою на законних підставах. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників відповідача, та  з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          20 серпня 1996 року колективне сільськогосподарське  підприємство “Нива” отримало Державний акт на право постійного користування землею в розмірі 791,9 гектарів на території Бутівської сільської ради, в тому числі землями лісового фонду .

          29  лютого 2000 року було засновано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Нива”, позивач по справі, який відповідно до свого статуту є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства “Нива”. Відповідно до законодавства до позивача, як правонаступника КСП “Нива”, перейшли всі права та обов’язки відносно майна КСП. Оскільки на момент реорганізації КСП “Нива” було постійним користувачем земельної ділянки, то до позивача перейшли права та обов’язки, щодо земельної ділянки, яка знаходилася в постійному користуванні реорганізованого КСП.             

          27.03.01р. сесія Чернігівської  обласна рада прийняла рішення „ Про  надання  в постійне користування земель лісового фонду”. Відповідно до цього рішення земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє  існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам для ведення лісового господарства. Одним з таких підприємств було вказано дочірнє   агролісогосподарське  спеціалізоване підприємство „Городнярайагролісгосп” .

           На підставі рішення сесії Чернігівської обласної ради  від 27 березня 2001 року  землі лісового фонду площею 423га, які перебували в постійному користуванні  позивача, як провонаступника КСП „Нива” були передані відповідачеві, що підтверджується актом передачі земельних ділянок - відповідачеві   дочірньому   агролісогосподарському  спеціалізованому підприємству „Городнярайагролісгосп” .

           Відповідно ст..9 Лісового кодексу України у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи ( далі - постійні користувачі), для ведення лісового господарства, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, реакційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

         Позивач надав суду витяг з рішення загальних зборів від 31.01.2006р., відповідно до якого був створений загін для обслуговування лісу. На теперішній час цей загін не виконує своїх обов’язків, оскільки відсутні ліси в користуванні позивача. Згідно наданих документів позивач створений для здійснення діяльності по вирощуванню зернових культур, ведення м’ясного та молочного скотарства, а тому він не є спеціалізованим підприємством створеним для ведення лісного господарства.

         Відповідно наданих документів відповідач є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке було створено для ведення лісового господарства і яке виконує дії пов’язані з таким видом діяльності.

         Рішення Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001р., яке було підставою для створення такого підприємства та передання в його користування земель лісового фонду, на теперішній час не скасовано та не визнано в законному порядку недійсним, а тому суд доходить висновку, що створення спеціалізованого підприємства та надання йому в користування земель лісового фонду є правомірним.

         Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, згідно зі ст.9 Лісового Кодексу України, ст. 126 Земельного кодексу України  посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

        Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає у користувача  лише після отримання документу, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право користування, та держаної реєстрації забороняється.

        Відповідно наданих документів встановлено, що відповідач на час вирішення спору в суді має державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований за № 030684000001 в книзі актів на право постійного користування землею 06 квітня 2006р.

        Приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Відповідачем суду надані документи, які підтверджують його право на користування земельними ділянками лісового фонду. Це право відповідача відповідно до вимог законодавства підтверджено державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого за №030684000001 від 06.04.2006р., та виданого позивачеві на підставі розпорядження Городнянської райдержадміністрації від 17 жовтня  2003р. за № 298; планом зовнішніх меж землекористування та описом меж.

          Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач правомірно користується земельними ділянками лісового фонду, а тому позовні вимоги про вилучення самовільно зайнятих земельних ділянок задоволенню є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

           На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Лісового кодексу України, ст.125,126,152 Земельного кодексу України, суд -

                                                        

В И Р І Ш И В:

          У позові відмовити повністю.

   Суддя                                                                                                                         С.А.Пашкіна