АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц 4361/2010 р.                                         Головуючий по першій інстанції

Категорія: 29, 30, 34                                                                   Маринчук М.П.

                                                                                        Доповідач в апеляційній інстанції

                                                                                                      Гончар Н.І.

                                                УХВАЛА  

                                                   І М Е Н ЕМ     У К Р А Ї Н И

             28 вересня 2010 року                       Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

             головуючого                      Бурлаки В.О.

             суддів                                 Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.

             при секретарі                     Шульзі Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду  Черкаської області  від      12 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди; -

                                                           в с т а н о в и л а:

    В лютому 2010 року  ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачкою є співвласниками будинку.

    30.10.2009 року відповідачка палила на своєму подвір»ї опале листя і дим від спалювання понесло на веранду їхнього будинку, де знаходилася її донька, яка почала від диму задихатися.

    01.11.2009 року її доньку  було госпіталізовано до дитячої міської лікарні з діагнозом:  гостра вогнищева двостороння бронхопневмонія з обструктивним синдромом, де вона перебувала на лікуванні по 10.11.2009 року. На лікування дитини були витрачені кошти в сумі 607,90 грн.

    Вона намагалася домовитися з відповідачкою про відшкодування витрачених коштів на лікування дитини, але відповідачка в добровільному порядку відшкодовувати кошти відмовилася, тому  просила суд стягнути з відповідачки на її користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 607,90 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

    Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2010 року ОСОБА_3 у позові відмовлено.

           Не погоджуючись з рішенням суду  ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду від 12.04.2010 року скасувати та передати справу до Уманського міськрайонного суду на новий розгляд, мотивуючи тим,  що  рішення незаконне та необґрунтоване, та судом першої інстанції не в повній мірі були дослідженні всі обставини, які мають значення для справи.

           Заслухавши пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

             Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

             Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

             Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того,  що хвороба неповнолітньої  ОСОБА_5 не була викликана спалюванням листя відповідачкою 30 жовтня 2009 року, оскільки є інфекційною хворобою і дим не може бути причиною такого захворювання як бронхопневмонія.

            Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

            Судом встановлено, що 30 жовтня 2009 року відповідачка ОСОБА_4 на своєму подвір»ї спалювала листя. 30 жовтня 2009 року, 01 листопада 2009 року  в зв»язку із хворобою неповнолітньої ОСОБА_5 позивачкою була викликана «швидка допомога», а відповідно до довідки /а.с. 12/ остання в період з 01 листопада 2009 року по 10 листопада 2009 року перебувала на лікуванні в Уманській дитячій  міській лікарні з діагнозом: гостра вогнищева двостороння бронхопневмонія з обструктивним синдромом.

            Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

            Ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

             Відповідно до роз»яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,  шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.

             Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

             Із матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_5 в квітні 2008 року, в квітні 2009 року перебувала на лікуванні з діагнозом «гострий обструктивний бронхіт.

             Допитана в судовому засіданні лікар ОСОБА_6 пояснила, що дим не може бути причиною захворювання на бронхопневмонію і дана хвороба є інфекційною, а ускладнення бронхопневмонії обструктивним синдромом є реакцією організму дитини на алергічні збудники, як тютюновий дим, сирість, пліснява, які можуть спричинити захворювання.

             Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки позивачкою не надано суду доказів наявності причинного зв»язку між діями відповідачки та шкодою завданою здоров»ю неповнолітньої, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність будь-яких підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

             Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом не в достатній мірі було вивчено питання щодо встановленого діагнозу та причини виникнення хвороби, яка на її думку виникла саме  в результаті спалювання листя сусідкою, оскільки дані питання відносяться до компетенції медичних органів, а не  суду.  

             Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

             Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 313, 314   ЦПК України, колегія суддів, -

                                                            у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

            Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2010 року  по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

        Головуючий         /підпис/

                 Судді         /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                             Н.І.Гончар