АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-337/ 2010 Суддя по 1 інстанції
Категорія:ч.3ст.122 КУпАП Чепурний В.П.
ПОСТАНОВА
30 серпня 2010 року м.Черкаси
Суддя апеляційного суду Черкаської області Охріменко І.К., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 квітня 2010 року,-
встановив:
Постановою судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 квітня 2010 року
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий в АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за те, що він 21.03.2010 року о 16 год., керуючи автомобілем «Пежо» державний номер НОМЕР_1, на 113 км автодороги Золотоноша – Умань при обмеженні швидкості 40 км/год, в порушення вимог п.12.9 Правил дорожнього руху України, рухався зі швидкістю 92 км/год, яка фіксувалася приладом «Візір» № 0711175.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даною постановою судді, просить її скасувати, а провадження по справі закрити, в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та поновити строк на оскарження цього судового рішення, наводячи причини пропуску строку на оскарження, вважаючи їх поважними. В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_2 посилається на те, що, в порушення вимог ст.268 КУпАП, справа розглянута у його відсутність, що позбавило йому можливість захищати свої права в судовому засіданні. Крім того, скаржник вважає, що, в порушення вимог ст.14-1 КУпАП, фіксація швидкості руху його автомобіля велася приладом «Візір», який працював не в автоматичному режимі, як того вимагає закон, а знаходився в салоні патрульного автомобіля і сам прилад не відповідає вимогам автоматичної фіксації. ОСОБА_2 також посилається на те, що дозволена швидкість руху на ділянці траси, де був зупинений його автомобіль, складає 90 км/год. і ніяких дорожніх знаків обмеження швидкості руху там не було.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що йому не було відомо про час розгляду справи в суді першої інстанції, що він отримав копію постанови судді лише 09.08.2010 року, а тому не міг своєчасно її оскаржити. Крім того скаржник посилається на те, що на автодорозі, де його зупинили працівники міліції, були відсутні дорожні знаки, які б обмежували швидкість руху транспортних засобів, а тому дозволена швидкість руху на даній ділянці автодороги складає 90 км/год.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_2, поновивши йому строк на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення при обставинах, наведених у постанові, є помилковим, так, як не відповідає фактичним обставинам справи і є недостатнім для постановлення такого рішення.
Відповідно до положення ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Як вбачається з матеріалів справи, і зокрема з постанови судді, вина ОСОБА_2 у скоєнні ним зазначеного правопорушення, обґрунтовується лише даними протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, дані цього протоколу щодо обмеження швидкості руху транспортних засобів до 40 км/год на 113 км автодороги Золотоноша-Умань матеріалами справи не підтверджені, а тому доводи скаржника про те, що на цьому відрізку дороги були відсутні знаки про обмеження швидкості, а також про закінчення дії таких знаків нічим не спростовано.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо технічної характеристики приладу «Візір», його сертифікації, які б відповідали вимогам ст.14-1 КУпАП щодо фіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами.
Зокрема, із матеріалів справи не вбачається, в якому ж режимі працював вказаний вище прилад (автоматичному, стаціонарному, ручному чи іншому).
Зазначені обставини не були предметом дослідження в суді першої інстанції, який, в порушення вимог ст.268 КУпАП, розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, позбавивши його можливості захищати свої права безпосередньо в судовому засіданні.
Враховуючи наведене та за відсутністю достатніх даних, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, постанова судді від 21.04.2010 року підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,-
п остановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Постанову судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 квітня 2010 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, з накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. скасувати, а провадження по справі закрити за недоведеністю його вини у вчиненні цього правопорушення.
Суддя: підпис
Згідно оригіналу:
Суддя: І.К.Охріменко