Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2010 р. м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі: головуючого - судді Закаблука О.В.,
при секретарі судового засідання: Кузьмінській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м.Біла Церква, про визнання дій незаконними, визнання права на призначення, зобов»язання проведення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з названим позовом, мотивуючи тим, що відповідач безпідставно не нараховує їй доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно вимог Закону, як непрацюючому пенсіонеру, просить суд визнати дії відповідача в частині відмови у проведенні призначення та перерахунку доплати до пенсії згідно ст. 39 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" незаконними, визнати право на проведення перерахунку доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії з 01.03.2009 року.
В попередньому судовому засіданні позивач позов уточнила, просить суд визнати дії відповідача в частині відмови у встановленні їй підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати незаконними та зобов’язати відповідача призначити та провести перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення з часу звернення її до суду в розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період з 01.03.2009 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала повністю.
Представник відповідача, попереджений належним чином про час і місце розгляду справи, до суду не з’явився, надав письмові заперечення, які приєднані до справи, просить справу розглянути у відсутність представника відповідача, а тому суд вважає можливим вирішити справу у відсутність відповідача.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м.Біла Церква позовні вимоги не визнає та зазначає, що порядок обчислення додаткових пенсій за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю визначається КМ України. Доплата до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться в розмірі, визначеному постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836, а саме КМ України надано право встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, крім того, згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Вказують, що позивачці доплата до пенсії взагалі не проводиться, так як Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік…» були внесені зміни до Закону, позивач була працюючим пенсіонером, а тому відповідач діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до висновків, які мотивує наступним чином.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є такою, що постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, являється постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до 4 категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Біла Церква, являється непрацюючим пенсіонером з 17.02.2009 року.
До пенсії позивача відповідачем доплата відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не проводиться.
Всі ці обставини сторонами не заперечуються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрована і постійно проживає в м. Біла Церква, яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується копією паспорта позивача, являється непрацюючим пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням та не заперечується відповідачем. П озивач звернулась до відповідача з заявою про призначення її додаткового пенсійного забезпечення та 20.04.2010 року отримала відмову в проведенні перерахунку доплати до пенсії, внаслідок чого між сторонами виник спір про право на додаткове пенсійне забезпечення, який підлягає вирішенню судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії взагалі не проводиться відповідачем позивачу, так як Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік… було внесено зміни в ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до даних змін було визначено, що "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України", тобто позивачу, як працюючому пенсіонеру станом на 01.01.2008 року названа доплата відповідачем не призначалась.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України №836, суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
Згідно ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік… було внесено зміни в ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік… було внесено зміни в ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до даних змін було визначено, що "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", в т.ч. внесення змін до ст.39 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині того, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів України та обмежено право непрацюючих пенсіонерів на отримання встановленої Законом доплати до пенсійного забезпечення за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, виходячи із зазначених положень, позивач набула б права на виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 року, якщо б була на час винесення рішення Конституційним судом непрацюючим пенсіонером.
Позивач звільнена з роботи за власним бажанням в зв»язку з виходом на пенсію 17.02.2009 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача, звернулась до відповідача з заявою про призначення додаткового пенсійного забезпечення, однак відповідач протиправно відмовляє в призначенні доплати до пенсії позивача як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 01.03.2009 року згідно заявлених позовних вимог, а тому позов в частині визнання незаконними дій відповідача слід задовольнити.
Відповідно до ст. 55 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік", з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 р., розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року - 744 гривні, з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку щодо правомірності вимог позивача щодо необхідності призначення їй доплати до пенсії з 01.0-3.2009 року, так як після рішення Коснтитуційного суду України від 22.05.2008 року законодавцем не приймалось ніяких нормативних актів щодо виплат доплат до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні радіоактивного забруднення, а тому позивач в силу закону набула право на призначення їй такої доплати з 01.03.2009 року, позов підлягає задоволенню.
Сторони звільнені від сплати судового збору.
Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", ст.ст. 10,11,88,208,209,215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква в частині відмови у встановленні підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- незаконними.
Визнати право ОСОБА_1 на проведення їй перерахунку доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква провести нарахування і виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період, згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 01.03.2009 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Закаблук О.В.