АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3981/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 45 Зайончковська І.А.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М. Корнієнко Н.В.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: Міськрайонне управління Держкомзему у м. Смілі та Смілянському районі, про визнання права на отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку без погодження меж з суміжним землекористувачем, вивчивши матеріали справи,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 11 лютого 2010 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Міськрайонне управління Держкомзему у м. Смілі та Смілянському районі, про визнання права на отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку без погодження меж з суміжним землекористувачем. В позовній заяві вказувала, що являється власником 1/3 частини АДРЕСА_1, за яким закріплено земельну ділянку, площею 0,1 га. Власником 2/3 частин будинку являється відповідач.
В 2009 р. вона вирішила приватизувати свою земельну ділянку, для чого необхідно було погодити зовнішні межі користування присадибною земельною ділянкою з сусідами.
Сусіди ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписали акт погодження меж, а ОСОБА_6 відмовляється від погодження через особисті неприязні стосунки.
Відповідно до вимог ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.
Ч. 3 ст. 103 цього Кодексу передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
Оскільки відповідач відмовляється добровільно погодити межі, порушуючи її право на земельну ділянку, позивачка просила суд визнати таку відмову недійсною та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Під час розгляду справи позивачка частково змінила свої вимоги та просила суд визнати за нею право на отримання державного акту на право приватної власності на землю та право на укладення договору оренди без погодження меж земельної ділянки із ОСОБА_11
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_7 порушила їх спільні межі землекористування.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 18 травня 2010 р. позов ОСОБА_12 задоволено, визнано за нею право на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, що по АДРЕСА_1 та на укладення договору оренди на частину земельної ділянки за цією ж адресою без погодження меж з суміжним землекористувачем ОСОБА_6, стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати по справі: 8 грн. 50 коп. сплаченого судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 700 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову і стягнення з позивачки на його користь судових витрат по справі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, висновки суду не ґрунтуються на доказах по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його адвоката ОСОБА_13, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених і суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано і справа скерована на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Суд своїм рішенням визнав за ОСОБА_7 право на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, що по АДРЕСА_1 та на укладення договору оренди на частину земельної ділянки за цією ж адресою (розмір такої ділянки в рішенні не зазначено) без погодження меж з суміжним землекористувачем ОСОБА_6
Між тим, відповідно до вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, зазначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Однак, визнаючи за позивачкою право на приватизацію земельної ділянки та на укладення договору оренди суд не притягнув до участі у справі Смілянську міську раду, до повноважень якої відповідно до вимог ст. 122 ЗК України належить передача земельної ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Крім того, суд в рішенні неодноразово вказує, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 являються суміжними землекористувачами, проте такий висновок суду не ґрунтується на доказах по справі.
З матеріалів справи вбачається, що сторони являються співвласниками одного житлового будинку, де позивачці належить 1/3 його частина, а відповідачу – 2/3 частини, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у їх спільному користуванні.
За наведених обставин рішення суду не може залишатися без змін, підлягає до скасування, а права повинна бути направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
А тому керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: Міськрайонне управління Держкомзему у м. Смілі та Смілянському районі, про визнання права на отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку без погодження меж з суміжним землекористувачем скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф. Магда