АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5177/2010 р Головуючий по першій інстанції
Категорія: 27 Марцішевська О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Качан О.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
27 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Качана О.В., Захарової А.Ф.
при секретарі Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_3, ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними кредитної угоди та договорів про видачу частин кредиту,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними кредитної угоди та договорів про видачу частин кредиту, а саме п. 4.3 та 6.6. кредитного договору № 133м/2007 посилаючись на те, що 23.10.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 133м/2007 відповідно до якого банк зобов’язувався надати позичальнику кредит в сумі 80 000 доларів США на споживчі потреби на строк до 23 жовтня 2017 року зі сплатою відсотків у розмірі та на умовах, передбачених договором. Надання кредиту здійснюється окремими траншами на підставі договору про видачу Траншу. Позичальник зобов’язувався сплачувати відсотки за користування кредитом згідно договорів про видачу Траншів в розмірі 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобов'язань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
В забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором та договорами про видачу Траншів між ЗАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння по АДРЕСА_1, належне іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007 року.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_3 під час судового розгляду просив визнати кредитний договір № 133м/2007 від 23.10.2007 року та договори на видачу траншів № 2-133м/2007 від 06.11.2007 р., № 3-133м/2007 від 22.11.2007 р., № 4-133м/2007 від 05.02.2008 р., № 5-133м/2007 від 26.02.2008 р., № 6-133м/2007 від 21.03.2008 р. між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 недійсними.
Рішенням Соснівського районного суду від 9.06.2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним п. 6.6 кредитної угоди № 133м/2007 від 23.10.2007 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь позивача судові витрати в розмірі 337 грн та 8,50 грн державного мита на користь держави.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 просить його скасувати в зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення по справі, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" оскаржує рішення в частині визнання недійсним п. 6.6 кредитної угоди та просить постановити рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Задовольняючи позов в частині визнання недійсним п. 6.6 кредитної угоди суд виходив із того, що вимоги даного пункту угоди не є штрафом, оскільки суперечать визначенню даному в ч. 2 ст. 549 ЦК України.
Колегія погоджується з висновком суду що санкція передбачена п. 6.6 не підпадає під ознаки штрафу, однак до висновку про визнання вказаного пункту недійсним суд прийшов передчасно.
Як вбачається із змісту ст. 549 ЦК України штраф – це один з різновидів неустойки. Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що санкція передбачена п. 6.6 не відповідає ознакам штрафу в розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України. Однак зміст п. 6.6 вказує, що конструкція цього пункту відповідає визначенню неустойки, як виду забезпечення виконання зобов’язання. В таких випадках мова йде про встановлення неустойки в розумінні забезпечення виконання зобов’язання. Якщо сторони в договорі назвали штрафом неустойку, це не є підставою для визнання відповідної умови договору недійсною.
За таких порушень матеріального права рішення суду в цій частині підлягає до скасування, в позові в цій частині слід відмовити.
В решті рішення суду обґрунтовано наявними і справі доказами, постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляції висновків суду не спростовують, підстав які є обов’язковими для зміни рішення колегія не вбачає.
Оскільки в позові відмовлено повністю, судові витрати з ПАТ КБ "Приватбанк" в користь ОСОБА_3 стягненню не підлягають. При подачі апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" сплатив 4,25 грн судового збору та 37 грн витрат на ІТЗ процесу, які слід стягнути з ОСОБА_3
Керуючись ст. 549 ЦК України, ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними кредитної угоди та договорів про видачу частин кредиту відхилити.
Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними кредитної угоди та договорів про видачу частин кредиту задовольнити, рішення суду скасувати.
В позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними кредитної угоди та договорів про видачу частин кредиту відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ "Приватбанк" 4,25 грн витрат по сплаті судового збору та 37 грн витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення колегії набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: