Справа № 2-530/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 р.                                           м. Дніпродзержинськ

      Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: судді Похвалітої С.М., при секретарі Луценко Л.О.,

За участю:

•   Представника прокуратури Заводського району м.Дніпродзержинська Бойченко В.В.,

•   представника позивача Дніпродзержинського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Галіциної Олени Олександрівни,

•   Представника позивача Дніпродзержинського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Турко Михайла Івановича,

•   Представника позивача Дніпродзержинського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Овдієнко Вікторії Миколаївни,

•   відповідача  ОСОБА_6,

•   представника відповідача  ОСОБА_7,

•   представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,  відділу опіки та піклування Виконавчого комітету Заводської районної ради м.Дніпродзержинська, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих до ОСОБА_6 про примусове виселення з житлового приміщення без надання іншого, та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих про визнання права користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач Дніпродзержинське учбово – виробниче підприємство Українське товариство сліпих звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6 про примусове виселення з житлового приміщення без надання іншого.

Відповідач ОСОБА_6 в свою чергу звернулась до суду із позовом до Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих про визнання права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що виконавчим комітетом Дніпровської районної ради депутатів трудящих була виділена житла площа в будинку АДРЕСА_1 включно, де квартири з 22 по 31 були виділені під гуртожиток Дніпродзержинському учбово – виробничому підприємству Українське товариство сліпих, а решта під ордерне заселення робітниками цього підприємства. Таким чином, й була заселена квартира № 15 сім’єю робітника, інваліда 1 групи по зору ОСОБА_10. Пізніше й до лютого 2009 року в цій квартирі залишився проживати його син ОСОБА_11. На даний час квартира не приватизована. Рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради їм надана згоди га видачу ордеру на квартиру АДРЕСА_1 матері, робітниці їх підприємства ОСОБА_12, яка стоїть на черзі з 27.08.1986 року. Проте, такої змоги не має, оскільки в даній квартирі без законних підстав мешкає ОСОБА_6. ОСОБА_6 було запропоновано звільнити зазначене житлове помешкання, але остання відмовляється залишити квартиру мотивуючи відсутністю іншого помешкання. Проте ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11, разом із дітьми. Тому, прохає суд висилити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, яку вона самовільно зайняла, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідач в обґрунтування зустрічного позову зазначила, що вона має чотирьох неповнолітніх дітей та дійсно зареєстрована по АДРЕСА_11, однак з листопада 2007 року вона з дітьми за зазначеною адресою не проживає. З листопада 2007 року вона разом з дітьми переїхала до приміщення свого співмешканця ОСОБА_11, який мешкав у трьохкімнатній квартирі по АДРЕСА_1. Вона переїхала до нього з метою постійного спілкування з ОСОБА_11 однією сім’єю. Вели спільне господарство, готувались робити ремонт. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька ОСОБА_13. Після проведення ремонту та влаштування житлового приміщення вони мали намір зареєструвати шлюб та оформили батьківство ОСОБА_11 їх спільної доньки. Однак їх плани не здійснились у зв’язку з несподіваною смертю ОСОБА_11, який раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з родичами ОСОБА_11 вона організувала його похорони. Вважає, що вона набула право користування житловим приміщенням, у зв’язку з тим, що вони фактично проживали однією родиною досить тривалий час, має від нього дитину. Тому, прохає суд в позовних вимогах Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих про виселення її з приміщення по АДРЕСА_1 відмовити; визнати за нею право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та її дітьми; зобов’язати ДП „Шевченківське” комунального підприємства ДЖО скласти з нею договір житлового найму на зазначену квартиру.  

У судовому засіданні представник позивача Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих Турко М.І. підтримав позовні вимоги прохав суд висилити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, яку вона самовільно зайняла, без надання іншого жилого приміщення. У своїх поясненнях посилався на обставини викладені в позові. У задоволенні позовних вимогах, викладених у зустрічній позовній заяві прохав суд відмовити, у зв’язку з тим, що відсутні на це підстави.

У судовому засіданні представник позивача Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих Овдієнко В.М. підтримала позовні вимоги прохав суд висилити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, яку вона самовільно зайняла, без надання іншого жилого приміщення. У своїх поясненнях посилалась на обставини викладені в позові. У задоволенні позовних вимогах, викладених у зустрічній позовній заяві, прохала суд відмовити, у зв’язку з тим, що відсутні на це підстави.

У судовому засіданні представник позивача Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих Галіциної О.О. підтримала позовні вимоги. У своїх поясненнях посилалась на обставини викладені в позові. У задоволенні позовних вимогах, викладених у зустрічній позовній заяві, прохала суд відмовити, у зв’язку з тим, що відсутні на це підстави. Та суду пояснила, що виконавчим комітетом Дніпровської районної ради депутатів трудящих була виділена площа житла в будинку АДРЕСА_1 включно, де квартири з 22 по 31 було виділені під гуртожиток Дніпродзержинському учбово – виробничому підприємству Українське товариство сліпих, а решта - під ордерне заселення робітниками цього підприємства. Так й була заселена квартира № 15 сім’єю робітника, інваліда 1 групи по зору ОСОБА_10. Пізніше і до лютого 2009 року в цій квартирі залишився проживати його син ОСОБА_11. На даний час квартира не приватизована. Рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради позивачу надана згода га видачу ордеру на квартиру АДРЕСА_1 матері, робітниці підприємства - ОСОБА_12, яка стоїть на черзі з 27.08.1986 року. Проте, такої змоги не мають, оскільки в даній квартирі, без законних підстав, мешкає ОСОБА_6. ОСОБА_6 неодноразово було запропоновано звільнити зазначене житлове помешкання, але остання відмовлялась залишити квартиру, мотивуючи відсутністю іншого помешкання. Зазначила, що ОСОБА_6 на даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11, разом із дітьми, у зв’язку з чим, має інше приміщення для проживання. Тому, у задоволенні позовних вимогах, викладених у зустрічній позовній заяві, прохала суд відмовити, у зв’язку з тим, що відсутні на це підстави.

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві та прохала суд в позовних вимогах Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих про виселення її з приміщення по АДРЕСА_1 відмовити; визнати за нею право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та її дітьми; зобов’язати ДП „Шевченківське” комунального підприємства ДЖО скласти з нею договір житлового найму на зазначену квартиру.

Представник відповідача ОСОБА_14 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги, викладені у зустрічній позовні заяві та прохала суд в позовних вимогах Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих про виселення її з приміщення по АДРЕСА_1 відмовити; визнати за ОСОБА_6 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та її дітьми; зобов’язати ДП „Шевченківське” комунального підприємства ДЖО скласти з нею договір житлового найму на зазначену квартиру.

У своїх поясненнях представник відповідача посилалась на обставини викладені у зустрічній позовні заяви, та суду пояснила, що відповідач по справі ОСОБА_6 має чотирьох неповнолітніх дітей. З листопада 2007 року відповідач разом з дітьми переїхала до приміщення свого співмешканця ОСОБА_11, який мешкав у трьохкімнатній квартирі по АДРЕСА_1. Вона переїхала до нього з метою постійного спілкування з ОСОБА_11 однією сім’єю. Вели спільне господарство, готувались робити ремонт. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька ОСОБА_13. Після проведення ремонту та влаштування житлового приміщення вони мали намір зареєструвати шлюб та оформили батьківство ОСОБА_11 їх спільної доньки. Однак їх плани не здійснились, у зв’язку з несподіваною смертю ОСОБА_11, який раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з родичами ОСОБА_11 вона організувала його похорони. Вважає, що вона набула право користування житловим приміщенням, у зв’язку з тим, що вони фактично проживали однією родиною досить тривалий час, має від нього дитину. Тому, прохає задовольнити позовні вимоги відповідача.  

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору,  відділу опіки та піклування Виконавчого комітету Заводської районної ради м.Дніпродзержинська, Афанасьєва І.М. у судовому засіданні прохала суд врахувати права малолітніх дітей та вирішити спір відповідно до вимог діючого законодавства.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська, ДП „Шевченківське” Комунального підприємства Дніпродзержинського житлового об’єднання у судове засіданні не з’явились надали суду листи, у яких прохають розглядати справу у їх відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Управління фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська, у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до діючого законодавства, причини неявки суду не повідомив.  

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_1, а в квартирі АДРЕСА_1 раніш проживав ОСОБА_11 З ним проживала й ОСОБА_6 ОСОБА_11 у 2008 році помер. Зараз залишилась проживати відповідачка зі своїми дітьми. Постійно дітей залишає на самоті, вдома не буває. Дітей залишає без нагляду. Відповідач зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя.  

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що раніш відповідачка проживала з Карим, а потім з Карим перейшли проживати до ОСОБА_11, у АДРЕСА_1. Через деякий час ОСОБА_11 помер, а відповідачка залишилась проживати одна з дітьми. Іноді ОСОБА_6 проживала у м.Верхньодніпровську. На даний час вона продовжує проживати у вищезазначеній квартирі, але веде аморальний спосіб життя, за дітьми не слідкує, завжди залишає самих вдома.  

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає в АДРЕСА_1 в м.Дніпродзержинську з 1973 року. В квартирі № 15 зазначеного будинку раніш проживала сім’я ОСОБА_11. Так, на даний час проживає відповідач ОСОБА_6, яка почала проживати у зазначеній квартирі разом з ОСОБА_17 та з ОСОБА_11. ОСОБА_11 постійно працював, а відповідач проживала в квартирі з Карим та зі своїми дітьми. В квартирі, де проживає на даний час відповідач, антисанітарні умови, постійні залиття сусідів. ОСОБА_6 постійно відсутня вдома, дітей постійно залишає самих.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір’ю відповідачу. З 2007 року донька почала проживати з ОСОБА_11, з яким був намір укласти шлюб. ОСОБА_6 перевезла усі свої речі до ОСОБА_11 та почали проживати разом, вести спільне господарство. Іноді її донька проживала у м.Верхньодніпровську, де доглядала його хвору тітоньку, куди збиралась з ОСОБА_11 переїхати. В період їх спільного проживання ОСОБА_11 отримав кредит, який після його смерті виплатила сама ОСОБА_6 ОСОБА_6 та ОСОБА_11 довгий час вели спільне господарство, хотіли зареєструвати шлюб, готувались провести в квартирі ремонт. На даний час ОСОБА_6 доглядає за дітьми, хто ходить до шкоди, а хто у дитячий садочок.  

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що раніш він був знайомий з ОСОБА_11. З відповідачем ОСОБА_6 знайомий з сьомі років. ОСОБА_6 знаходилась у цивільному шлюбі з ОСОБА_11 більш чотирьох років. Проживали вони у м.Верхньодніпровську, а іноді у його квартирі в м.Дніпродзержинську. У ОСОБА_6 було три дитини, народила четверту від ОСОБА_11. ОСОБА_11 визнав дитину, називав її своєю донькою.  ОСОБА_11 хотів зробити в квартирі ремонт, а потім оформити дитину на себе, записавши його як батьком.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона є подругою ОСОБА_6, хрестила її дитину. ОСОБА_6 деякий час проживала спільно з ОСОБА_11, збирались зробити ремонт в квартирі, а потім зареєструвати їх відносини. ОСОБА_6 народила четверту дитину від ОСОБА_11, який визнавав її своєю, він відносився до неї, як до своєї доньки. Відносини не вспіли оформити, тому як він помер.

Вислухавши представників позивача, відповідача, представника відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, а в зустрічному позову, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні, з наступних підстав.  

Згідно до вимог ст. 127 Житлового Кодексу України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Так, у судовому засіданні встановлено, що Виконавчим комітетом Дніпровської районної ради депутатів трудящих була виділена площа житла в АДРЕСА_1 квартири з 1 по 57 включно, де квартири з 22 по 31 було виділені під гуртожиток Дніпродзержинському учбово – виробничому підприємству Українське товариство сліпих, а решта під ордерне заселення робітниками цього підприємства, що підтверджується самим рішенням (а.с.8,9).

Як встановлено у судовому засіданні квартира № 15 в АДРЕСА_1 в м.Дінпродзержинську була виділена сім’ї ОСОБА_11, як працівнику Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих, що не заперечується сторонами.

Після смерті ОСОБА_11, в квартирі АДРЕСА_1, залишився проживати їх син ОСОБА_11, що вбачається з пояснень сторін.

Згідно до свідоцтва про смерть від 23 лютого 2009 року видане Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 243, користувач спірної квартири ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що також не заперечується сторонами.

Як вбачається з листа Голови фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська Дніпродзержинської міської ради, квартира за адресою: АДРЕСА_1 серед архівних матеріалів по приватизації житлового фонду приватизованою не значиться (а.с.10).

Рішенням № 152 від 20.05.2009 року Виконавчого комітету Дніпровської районної ради позивачу надана згода на видачу ордера на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 багатодітній матері, робітниці підприємства Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих ОСОБА_12 (а.с.16).

В судовому засіданні встановлено, що позивач не має можливості надати квартиру АДРЕСА_1 в користуванні багатодітній матері, робітниці підприємства Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих ОСОБА_12, у зв’язку з тим, що у зазначеній квартирі без реєстрації та законних на те підстав проживає ОСОБА_6, яка неодноразово попереджалась про виселення її із займаного приміщення, на що остання добровільно відмовилась, що підтверджується актами від 03 червня 2009 року, 10 червня 2009 року, 16 червня 2009 року (а.с.13-15).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що лише відповідач по справі ОСОБА_6 зі своїми дітьми ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_24, 06 травня 2004 року народження, які не значаться зареєстрованими у АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_11 продовжує проживати у вищезазначеній квартирі, що не заперечується сторонами.      

Згідно до вимог ст. 128 Житлового Кодексу України, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Ст. 129 Житлового Кодексу України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Так, постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 затверджено Примірне положення про гуртожитки, яке встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання.

Згідно до п.2 Р.І цієї постанови, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Розділом 2 постанови Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 «Про примірне положення про гуртожитки» передбачає порядок надання жилої площі в гуртожитках.

Так, згідно до п.9 Р.ІІ зазначеної постанови визначено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

П.10 зазначеної постанови передбачає,  на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Окрім цього п. 11 передбачено, що жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом і комітетом комсомолу.

Таким чином, діючим законодавством передбачений відповідний порядок надання жилої площі в гуртожитках.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не дотримався відповідного порядку, тобто не отримала рішення адміністрації Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих та спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Тому, зазначене дає підстави вважати, що позивач зайняла жилу площу у гуртожитку у АДРЕСА_1, квартирі № 15, в м.Дніпродзержинську самовільно, без законних на те підстав.

Окрім цього, судом встановлено, що  позивач має в праві користуванні жилу площу в квартирі АДРЕСА_11, що вбачається з пояснень сторін, не заперечується відповідачем, та з наданої довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 22.06.2009 року за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Толока», де зареєстрованими вищезазначеній квартирі зазначені ОСОБА_6 та її малолітні діти: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 (а.с.17).

Судом, в процесі розгляду справи, встановлено, що відповідач ОСОБА_6 дійсно вела спільне господарство, народила дитину від спільного проживання з померлим ОСОБА_11, що підтверджується з наданих відповідачем документів та вбачається з пояснень свідків.

Але, у зв’язку з тим, що діючим законодавством передбачений відповідний порядок надання жилої площі в гуртожитках, та відповідач ОСОБА_6 самовільно зайняла жилу площу у квартирі АДРЕСА_1, а також те, що має в користуванні жилу площу в квартирі АДРЕСА_11, де значиться зареєстрованою, а тому суд вважає необхідним відмовити їй у задоволені позову та задовольнити вимоги позивача.    

Необхідно так зазначити, що частиною третьою ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, відповідач по справі ОСОБА_6 не надала суду будь-яких доказів того, що вона зі своїми малолітніми дітьми набула право користування жилою площею у гуртожитку, а саме у квартирі АДРЕСА_1.

Так, згідно до вимог п.44 Р.VII Постанови Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 «Про примірне положення про гуртожитки», громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7,50 грн. (а.с.2).

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. Житлового Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -      

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих до ОСОБА_6 про примусове виселення з житлового приміщення без надання іншого, задовольнити.

Виселити громадянку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, з самовільно зайнятого житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого житла.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих про визнання права користування житловим приміщенням, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, на користь Дніпродзержинського учбово – виробничого підприємства Українське товариство сліпих (м.Дніпродзержинськ, вул..Арсенічева, 124-А):

•   7 (сім) грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення, Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                             С.М.Похваліта