Справа № 2-881/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючої             Толкачової Л.А.

при секретарі           Духота Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді  справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 / ОСОБА_2/ ОСОБА_2  до ОСОБА_4, Вищедубечанської сільської ради, третя особа: районний відділ земельних ресурсів Вишгородської райдержадміністрації про визнання державного акту на право приватної власності недійсним.  

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом посилаючись на те що, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу АВК № 075081 від 04.04.2000 року, ОСОБА_12 продав у рівних частинах ОСОБА_1, який діяв від свого імені та від імені, на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_2. житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці загальною площею 1620 кв.м. Купівлю продаж вчинено за 15100 грн. які ОСОБА_12 одержав повністю від позивачів під час підписання договору. 20.02.2008 року згідно реєстраційного № 22204505, вказаний будинок був зареєстрований у Вишгородському БТІ, а в 2007 році відповідачка по справі – ОСОБА_4 повідомила позивачів про те що оформила на себе Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 157165 від 09.11.2006 року, на якій знаходиться будинок з надвірними будівлями позивача. Позивачі вважають зазначений державний акт незаконним та просять суд визнати Державний акт серії ЯГ № 157165 від 09.11.2006 року на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 1620 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 недійсним з дати його оформлення.

В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1, який представляє свої інтереси та інтереси позивача – ОСОБА_2 збільшив свої позовні вимоги та просив суду визнати Державний акт серії ЯГ № 157165  від 09.11.2006 року на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 1620 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 недійсним з дати його оформлення, визнати недійсним рішення Вищедубечанської сільської ради від 28 квітня 2000 року № 25 в частині передачі у власність ОСОБА_12 земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 015283, виданий на підставі рішення Вищедубечанської сільської ради від 28 квітня 2000 року за № 25 та зареєстрований за № 183 від 08.08.2000 року на ім’я ОСОБА_12, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 квітня 2004 року, оформленого державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2417.

Представник позивача – ОСОБА_9, суду пояснила, що при виготовлені державного акта не було дотримано норм встановлених законом, а саме: державний акт видано на підставі рішення від 08.04.2000 року, а це рішення затверджує технічну документацію по виготовленню державного акта, в акті встановлення меж не правильно записано по батькові ОСОБА_12., не відбулося відведення земельної ділянки в натурі, не було встановлено, що на момент виготовлення державного акту землекористувачами були інші люди, а не ОСОБА_12 Під час укладення договору купівлі – продажу ОСОБА_12 не був власником земельної ділянки, а був землекористувачем, а оскільки цільове призначення ділянки для обслуговування житлового будинку, то на підставі того, що будинок було відчужено і земельна ділянка переходить до нових власників будинку. Таким чином ОСОБА_12 втратив право на приватизацію цієї земельної ділянки, а оскільки він не набув права на цю ділянку, відповідачка не могла отримати її  у спадок. Також представник позивача зауважила, що в 2008 році коли ОСОБА_1 звернувся до сільської ради з заявою про приватизацію земельної ділянки, лише тоді він достовірно дізнався про факт приватизації ділянки відповідачкою, оскільки вона весь час це приховувала.

Відповідач – ОСОБА_4 вважає позов не обґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню. Суду пояснила, що Державний акт на право власності на земельну ділянку від 9 листопада 2006 року, яка розташована в АДРЕСА_1 нею отриманий згідно чинного законодавства України на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2004 року. Вважає, що позивачі своїми діями за допомогою судових органів не посилаючись ні на один з діючих законів України хочуть анулювати ряд законних документів.

Представник відповідача – ОСОБА_10 проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що позов безпідставний та не обґрунтований. Всі документи виготовлені відповідно до норм чинного законодавства, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Представник відповідача Вищедубечанська рада –ОСОБА_11, суду пояснила, що в 1994 році до сільської ради звернувся ОСОБА_12 з заявою про приватизацію земельної ділянки, на момент затвердження технічної документації сільській раді не було відомо, що будинок був відчужений, державний акт підписувався у сільській раді до затвердження технічної документації, а в 2008 році, коли ОСОБА_1 звернувся з заявою до сільської ради про надання йому безоплатну у власність земельної ділянки, сільська рада дала йому письмову відповідь, про те, що земельна ділянка приватизована та зареєстрована на ім’я ОСОБА_12., а згодом переоформлена на його спадкоємців та рекомендовано звернутися з вирішення цього питання до спадкоємців ОСОБА_12., або до суду. Вини сільської ради не вбачає, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи районний відділ земельних ресурсів Вишгородської райдержадміністрації у судове засідання не прибув, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому засіданні, 4 квітня 2000 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1, котрий діяв від свого імені та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 був укладений договір купівлі – продажу відповідно до якого ОСОБА_12 продав в рівних частинах кожному, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2., про що свідчить відповідний договір купівлі – продажу серії АВК № 075081, посвідченого Вишгородської державною нотаріальною конторою за реєстром № 2417.

Оскільки договір купівлі продажу укладений в 2000 році, то права повинні регулюватися цивільним кодексом України в редакції 1963 року, та земельним кодексом України в редакції 1992 року.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України / в редакції 1992 року /, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 ЗК України /в редакції 1992 року/, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договору відчуження, - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході вправа власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку у разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об’єктів. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 ЗК України /в редакції 1992 року/.

Відповідно до договору – купівлі продажу, за житловий будинок з надвірними будівлями під час підписання договору було сплачено 15 100 грн. 00 коп., про що ОСОБА_12 4 квітня 2000 року дав розписку про те, що він від ОСОБА_1 отримав 15 950 грн. як плату за проданий ним житловий будинок по АДРЕСА_1 В розписці зазначено, що ОСОБА_12 ніяких претензій до ОСОБА_1 не має, та зобов’язується переоформити земельну ділянку на ОСОБА_1 по отриманню документа на право власності.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд бере до уваги що відповідно до загальновідомих понять, традицій та практичних міркувань у сільській місцевості не купують житловий будинок без земельної ділянки для обслуговування цього будинку, що саме підтверджується ст. 30 ЗК України /в редакції 1992 року/. Також суд бере до уваги, що в 2000 році приватними нотаріусами та державними нотаріальними конторами був встановлений порядок оформлення права власності окремо на будинок і на земельну ділянку, що в наступні викликало багато непорозумінь, коли земля перебувала у одних осіб, а будівлі у власності інших.

Судом встановлено, що на час підписання договору купівлі – продажу ОСОБА_12 не був власником земельної ділянки, а він був лише користувачем.

10 червня 1994 року ОСОБА_12 проживаючому в АДРЕСА_1 безкоштовно передано земельну ділянку площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,12 га, ведення особистого селянського господарства, про що свідчить витяг з рішення № 26 Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради, однак, судом з’ясовано, що в державному акті як підстава для передачі у власність ОСОБА_12 зазначене інше рішення сільської ради, а саме рішення Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради № 25 від 28.04.2000 року. Таким чином, визнаючи державний акт не дійсним, суд бере до уваги, що рішення про затвердження документації приймалося після продажу будинку, і дане рішення не є підставою для переходу у власність земельної ділянки і оформлення державного акту, а тому суд вважає, що вказане рішення є недійсним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер, і його спадкоємицею за законом першої черги, котра прийняла спадщину, стала його дружина ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВВС № 618127 від 19.04.2004 року, зареєстровано в реєстрі під № 2417, спадкова справа № 351/2004 року виданого Вишгородською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_4 прийняла спадкове майно яке складається з земельної ділянки розміром 0,1533 га, яка розташована на території села АДРЕСА_1 яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 015283 виданого на підставі рішення Вищедубечанської сільської ради від 28.04.2000 року за № 25 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 183 від 08.08.2000 року з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Суд бере до уваги, що померлий ОСОБА_12 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку без належних на те підстав, що даний державний акт повинен бути скасований, а тому вважає, що земельна ділянка не могла увійти до складу спадкового майна  яке прийняла його дружина – ОСОБА_4, а тому суд вважає, що видане на її ім’я свідоцтво про право на спадщину за законом, Вишгородською державною нотаріальною конторою 19.04.2004 року за реєстром № 2417 на земельну ділянку є недійсним.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України / в редакції 1992 року /, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Таким чином суд приходить до думки що виданий на ім’я ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 157165 виданий на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 ЦК України / в редакції 1963 року /, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК України / в редакції 1963 року /, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюється законодавством і статтями 78 і 79  ЦК України / в редакції 1963 року /.

Відповідно до ст. 75 ЦК України / в редакції 1963 року /, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 80 ЦК України / в редакції 1963 року /, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставною для відмови у позові. Якщо суд арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачами пропущено встановлений законом строк на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів. Позивачі просять поновити цей строк на підставі того, що приватизація земельної ділянки на якій знаходиться їхній житловий будинок відбулася таємно з порушенням чинних норм законодавства, і достовірно про приватизацію ділянки їм стало відомо з письмової відповіді сільської ради від 03.10.2008 року.

Суд вбачає порушення прав позивачів, яке підлягає захисту, та вважає, що пропущений строк звернення до суду підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України / в редакції 1992 року /, порушені права власників земельних ділянок  і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

На підставі ст.ст. 71,75,76,80 ЦК України /в редакції 1963 року/, ст.ст. 23,30,44 ЗК України /в редакції 1992 року/.

Керуючись  ст.10,60, 209,212,213,215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 / ОСОБА_2/ ОСОБА_2  до ОСОБА_4, Вищедубечанської сільської ради, третя особа: районний відділ земельних ресурсів Вишгородської райдержадміністрації про визнання державного акту на право приватної власності недійсним - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2 / ОСОБА_2/ ОСОБА_2 пропущений ними строк позовної давності.

 Визнати недійсним рішення Вищедубечанської сільської ради від 28.04.2000 року №25 в частині  передачі у власність ОСОБА_12. земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1

    Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ КВ №015283 виданий 08.08.2000 року на ім’я ОСОБА_12.

    Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом виданого Вишгородською районною державною нотаріальною конторою 19.04.2004 року за реєстром №2417 на ім’я ОСОБА_4.

    Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №157165, виданого 09.11.2006 року на ім’я ОСОБА_4.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: