Справа 2-1516/10

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М                           У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року                 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :

Головуючого – Сливка Л. М.

за участі секретарів – Заплітного Б. З., Зінь І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_3 18 травня 2009 року в користь відповідача ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3060, недійсним, покликаючись на те, що з 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У 2007 році ОСОБА_3 захворіла на невиліковну хворобу, перебувала на лікуванні у декількох лікувальних закладах, перенесла дві тяжкі операції з видалення злоякісного утворення лівої половини верхньої щелепи, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Спірний заповіт учинений ОСОБА_3 в період, коли вона не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

    В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав із викладених у позовній заяві мотивів та просить його задоволити.

    Відповідач  ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позову не визнали, пояснивши, що хвороба, з приводу якої ОСОБА_3 перенесла 2 операції та лікувалася протягом тривалого часу, на її здатність усвідомлювати значення своїх дій не впливала, спірний заповіт вчинений нею за її бажанням, волевиявлення ОСОБА_3 було вільним та відповідало її внутрішній волі.

    Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі факти:

Позивач ОСОБА_1 з 28 серпня 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.

18 травня 2009 року  ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким усе належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_2 Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстраційний номер 3060.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3  померла.

Як слідує з виписки з медичної карти № 917, ОСОБА_3 з 16 лютого по 13 квітня 2009 року перебувала на лікуванні в Тернопільському обласному комунальному клінічному онкологічному диспансері з приводу с-r лівої половини верхньої щелепи 4а стадії, ускладненого лейкопенією важкого ступеня, кандидозом ротової порожнини, вторинною гіпсохромною анемією.

Із записів медичної карти № 917 від 21 – 23 березня 2009 року встановлено, що стан ОСОБА_3 був важкий, зокрема вона була загальмована, на запитання відповідала з запізненням. В подальшому її стан погіршився, згідно з записами від 30 березня, 08 та 13 квітня 2009 року – вона була апатичною, в'ялою, на запитання відповідала неправильно.

Із показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, судом установлено, що в період лікування в онкологічному диспансері та після виписки з нього   ОСОБА_3 була загалом адекватною, спілкувалася усно та за допомогою записів, читала, дивилася телевізор, однак були періоди, коли її стан погіршувався, навіть до втрати свідомості. З показань свідка  ОСОБА_4 в судовому засіданні слідує, що він, будучи приватним нотаріусом, 18 травня 2009 року посвідчував складений ОСОБА_3 заповіт. На його запитання вона відповідала адекватно, хоч повільно, із дещо порушеною дикцією. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що, будучи лікарем-онкохірургом, здійснював лікування ОСОБА_3 в період перебування її в онкодиспансері, лікування вона переносила важко, стан її погіршувався, були випадки втрати свідомості, стан ставав критичним, бували випадки, коли хвора була сонлива, неконтактна. З показань свідка  ОСОБА_9 слідує, що ОСОБА_3 упродовж та після закінчення  лікування в онкодиспансері була ослаблена, почувала себе погано, після виписки – дещо краще, ходила, читала, дивилася телевізор, спілкувалася, хоч оточуючі її не цілком розуміли, або взагалі не розуміли, але до кінця життя була при свідомості. Допитаний у судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2, вказав, що як під час лікування, так і після його закінчення, в тому числі в момент вчинення спірного заповіту його мама ОСОБА_3  була розумово адекватною, усвідомлювала свій стан, і хоч була ослабленою, все розуміла правильно, спілкувалася з ним, у тому числі через записи.

Таким чином показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтверджені випадки втрати ОСОБА_3 свідомості, тимчасові стани апатії, ослабленості та поганого самопочуття.

Натомість показання свідків щодо адекватності психічного стану ОСОБА_3 у період лікування та після його закінчення, в тому числі в момент вчинення спірного заповіту, спростовуються науково-обгрунтованим висновком – актом № 625 посмертної судово-психіатричної експертизи, виконаним 25 серпня 2010 року судово-психіатричною експертною комісією Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, згідно з яким ОСОБА_3 з середини березня 2009 року до часу смерті, в тому числі на момент посвідчення заповіту 18 травня 2009 року, страждала хворобливим розладом психічної діяльності у формі вираженого депресивного синдрому органічно-інтоксикаційного генезу з наростаючими порушеннями свідомості, тому не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином судом здобуто достатньо доказів, які вказують на те, що в момент посвідчення спірного заповіту 18 травня 2009 року ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій, відтак її волевиявлення не могло бути вільним та відповідати її волі, що свідчить про недотримання у момент складення заповіту вимог ч.ч. 2, 3 ст. 209 Цивільного кодексу України.

При цьому суд не може взяти до уваги записів у блокноті померлої, на які відповідач ОСОБА_2 покликався як на підставу своїх заперечень, оскільки ці записи не датовані, не дають можливості встановити, коли саме вони були вчинені, а відтак здобутих судом доказів про те, що в момент вчинення спірного заповіту ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

    З цих підстав складений ОСОБА_3 18 травня 2009 року заповіт , згідно з яким вона все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_2, підлягає до визнання судом недійсним.

Керуючись  ст.  ст. 10, 60, 212, 213, 215, 218, 223, 294, 295 ЦПК України,   ст. ст.  209, 1257 ЦК України, суд,

                                                 В И Р І Ш И В :

     Позов   задоволити.

Визнати заповіт, складений ОСОБА_3 18 травня 2009 року в користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 3060, недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя

Копія вірна

Рішення не набрало законної сили

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області                                 Сливка Л.М.